номер провадження справи 34/24/24
21.03.2024 Справа № 908/308/24
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/308/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ідентифікаціний код юридичної особи 20033533 (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 25 781 грн 59 коп.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 07.02.2024 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 25 781 грн 59 коп. страхового відшкодування, 2 422 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 справу 908/308/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Позов заявлено на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12,22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з позовом, 26.12.2023 о 11 год. 15 хв. в Київській області, м. Бровари, вул. Київська, 40/1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "TOYOTA CAMRY", д/нAI3777AO, яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом № 217113594. Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2024 у справі про адміністративні правопорушення №361/362/24, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно ремонтної калькуляції №1561515218 від 02.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 склала 28 981,59 грн. Cума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем, складає: 28 981,59 грн. - 3 200,00 грн (франшиза) = 25 781,59 грн. На підставі викладеного, позивач посилається на необхідність стягнення страхового відшкодування з відповідача на користь позивача.
У позові позивач, також наводить попередній, орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши матеріали позовної заяви, 07.02.2024 суд ухвалив прийняти справу № 908/308/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 08.02.2024.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 19.02.2024, відповідач визнає в повному обсязі вимогу про стягнення на користь позивача з відповідача 25 781 грн 59 коп., просить повернути позивачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. У відзиві, відповідач також просить суд зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу до 1000 грн 00 коп.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
20.03.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховиком, позивачем у справі) та ОСОБА_3 (страхувальником) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 827001/4615/0000009 від 29.11.2023 (далі - Договір).
Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з 30.11.2023 до 29.11.2024 (п. 13 Договору).
26.12.2023 о 11 год. 15 хв. в Київській області, м. Бровари, вул. Київська, 40/1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "TOYOTA CAMRY" д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом № 217113594.
Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2024 у справі про адміністративні правопорушення №361/362/24, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно ремонтної калькуляції №1561515218 від 02.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 склала 28 981,59 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 15615152187 від 08.01.2024 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 28 981,59 грн., які утримано в рахунок погашення несплаченої частини страхових платежів згідно п. 12 Договору, строк сплати яких на дату ДТП не настав.
Позивач, як страховик потерпілої особи, який фактично не здійснював виплату частини страхового відшкодування в розмірі 28 981,59 грн., має право на стягнення цієї суми з відповідача, як винного в ДТП.
Сума 28 981,59 грн. увійшла в розмір шкоди і згідно страхового акту є частиною страхового відшкодування.
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Полісом ТДВ «СК «КРЕДО» станом на 26.12.2023 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.
Станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 25 781 грн 59 коп. страхового відшкодування було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України) - преамбула Закону.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону України.
Відповідно до ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
26.12.2023 об 11 год. 15 хв. в Київській області, м. Бровари, вул. Київська, 40/1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 827001/4615/0000009 від 29.11.2023) та "TOYOTA CAMRY" д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом № 217113594.
Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2024 у справі про адміністративні правопорушення №361/362/24, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно ремонтної калькуляції №1561515218 від 02.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» д/н НОМЕР_1 , застрахованого у позивача, склала 28 981,59 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 15615152187 від 08.01.2024 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 28 981,59 грн., які утримано в рахунок погашення несплаченої частини страхових платежів згідно п. 12 Договору, строк сплати яких на дату ДТП не настав.
Позивач, як страховик потерпілої особи, який фактично не здійснював виплату частини страхового відшкодування в розмірі 28 981,59 грн., має право на стягнення цієї суми з відповідача, як винного в ДТП.
Згідно п. 8.13 Умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», якщо умовами Договору передбачена сплата Страхового платежу частинами, то Страховик при виплаті страхового відшкодування має право утримати суму несплаченої частини Страхового платежу з суми страхового відшкодування.
Позивач, як страховик потерпілої особи, який фактично не здійснював виплату частини страхового відшкодування в розмірі 28 981,59 грн, але має право на стягнення цієї суми з відповідача, як винного в ДТП.
Сума 28 981,59 грн увійшла в розмір шкоди і згідно страхового акту є частиною страхового відшкодування (позиція Центрального апеляційного господарського суду у постанові від 12.01.2021 по справі № 908/1359/20).
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Полісом ТДВ «СК «КРЕДО» №217113594 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.
Відповідно до абз.2 ч.12.1 ст.12 Закону України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача належить до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 25 781,59 грн (28 981,59 грн - 3200).
При цьому, суд враховує, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у відзиві визнає вимогу позивача про стягнення страхового відшкодування та просить повернути позивачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп. (2 422 грн 40 коп. *50%).
З урахуванням ст.ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Однак, при цьому, судовий збір буде повернуто за клопотанням позивача відповідною ухвалою суду.
В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та надано платіжну інструкцію № 4744 від 31.01.2024 про сплату вказаної суми.
Відповідач вважає такий розмір завищеним та просить зменшити до 1000 грн 00 коп.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» було підписано Договір № 1/20ю від 31.12.2020, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» зобов'язується за дорученням Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується Договором про надання правової допомоги.
Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
Згідно Договору № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 до нього від 26.01.2024, підписаного сторонами, рахунку № 12 від 26.01.2024, позивач сплатив на користь АБ «Лисов2856 «Еквіт» 7 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4744 від 31.01.2024.
Надання послуг підтверджується актом надання послуг № 12 від 07.02.2024, підписаним сторонами.
Пунктом 1 додатку № 1 від 26.01.2024 до договору про надання правової допомоги№1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 7000,00 грн, а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
В матеріалах справи містяться копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» адвокату Білоконь Інні Вікторівні щодо представництва інтересів у Господарському суді Запорізької області, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанов об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1 000,00 грн.
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати. При цьому, відповідач визнав позов і не заперечував проти суми, яка заявлена позивачем до стягнення.
Також, слід зазначити, що позивач не завертався до відповідача із відповідною вимогою до подання позову.
Розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Адвокатом позивача складено два процесуальних документи: позов та заперечення, які подані через систему "Електронний суд".
Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач не заперечує суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України “Про страхування” та “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн. є значно завищеною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 25 781 грн 59 коп., не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.
До того ж, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У даному випадку, відповідачем доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката задовольнити, зменшивши розмір заявленої суми правничої допомоги до 1000,00 грн.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 908/828/23.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ідентифікаціний код юридичної особи 20033533 (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112) 25 781 (двадцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 59 коп. страхового відшкодування, 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору та 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 21.03.2024.
Суддя А.О. Науменко