вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"21" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/910/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» від 20.03.2024 року
про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2023 у справі № 907/910/22 та зупинення реалізації арештованого майна боржника, Товариства з обмеженою Відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» за місцезнаходженням: Закарпатська обл., Мукачівський р, м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1. Опис об'єкта: нежитлові будівлі оцтово-кислотного цеху під літ.Д1 площею 3905,8 кв.м., Ж1 площею 279,9 кв.м., побутові приміщення під літ. З1 площею 327,6 кв.м. (Право власності належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2481, виданий 25.10.2018, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., реєстраційний/кадастровий номер 952666521101, місцезнаходження: Закарпатська обл., Мукачівський р., м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1)
у справі № 907/910/22
за позовом: Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018», м. Свалява Закарпатської області
про стягнення коштів
Свалявська міська рада Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» з вимогою стягнення 1 981 363,60 грн. безпідставно збережених коштів.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «"Свалява ЛХЗ 2018» на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червня 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн, а також витрати на оплату судового збору в сумі 21 725,66 грн. В іншій частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів з листопада 2018 по жовтень 2019 року - у позові відмовлено.
На виконання означеного рішення Господарського суду Закарпатської області 04.08.2023 судом видано наказ на його примусове виконання.
20 березня 2024 року від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» на адресу суду надійшла заява від 20.03.2024 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2023 у справі № 907/910/22 та зупинення реалізації арештованого майна боржника, Товариства з обмеженою Відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» за місцезнаходженням: Закарпатська обл., Мукачівський р, м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1. Опис об'єкта: нежитлові будівлі оцтово-кислотного цеху під літ.Д1 площею 3905,8 кв.м., Ж1 площею 279,9 кв.м., побутові приміщення під літ. З1 площею 327,6 кв.м. (Право власності належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2481, виданий 25.10.2018, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., реєстраційний/кадастровий номер 952666521101, місцезнаходження: Закарпатська обл., Мукачівський р., м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 головуючим суддею для розгляду заяви боржника про забезпечення позову визначено суддю Лучка Р.М.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що ним 05.03.2024 до Господарського суду Закарпатської області подано заяву про розстрочку виконання судового рішення у даній справі та 06 березня 2024 року Господарським судом Закарпатської області винесено ухвалу про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду від 07.03.2023 року у справі № 907/910/22 та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 20.03.2024 року на 11:45 год.
Повідомляє, що в ході примусового виконання судового рішення у даній справі приватним виконавцем Лукечою О.В. 05.01.2024 описано та арештовано майно, що належить боржнику за місцезнаходженням: Закарпатська обл., Мукачівський р., м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1. Опис об'єкта: нежитлові будівлі оцтово-кислотного цеху під літ.Д1 площею 3905,8 кв.м., Ж1 площею 279,9 кв.м., побутові приміщення під літ.З1 площею 327,6 кв.м. (Право власності належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2481, виданий 25.10.2018, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., реєстраційний/кадастровий номер 952666521101, місцезнаходження: Закарпатська обл., Мукачівський р., м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1) та 04.03.2024 були проведені електронні торги щодо продажу описаного та арештованого майна згідно протоколу від 04.03.2024 № 606799 за ціною 4 100 000,00 грн, які підлягають сплаті переможцем до 14.03.2024 року.
При цьому, звертає увагу, що відповідно до заяви боржника про розстрочення виконання рішення останній просить затвердити графік виконання судового рішення на 19 місяців, з урахуванням здійснених платежів шляхом щомісячної сплати 80 000,00 грн (останній платіж 30 144,04 грн).
Пояснює, при цьому, що ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» робить усе можливе для погашення заборгованості перед Свалявською міською радою Закарпатської області, у зв'язку із чим повідомляє суду, що має намір повністю й добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок позивача та не намагається завадити виконанню рішення, а навпаки бажає узгодити позицію щодо його виконання задля збереження своєї господарської діяльності та виконання рішення, яке ставить ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» у складне матеріальне становище у випадку реалізації всього майна шляхом примусового стягнення у межах виконавчого провадження № 72476760.
У зв'язку з викладеним, боржник акцентує увагу, що задля збереження фактичної спроможної діяльності господарської діяльності ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» останнє просило суд надати розстрочку виконання рішення суду, та при цьому просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме: наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08..2023 у справі № 907/910/22.
Нормативною підставою заявленого суду клопотання боржник зазначає положення ч. 6 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Позивачем у справі 20.03.2024 подано суду заперечення на клопотання відповідача, відповідно до якого Свалявська міська рада Закарпатської області просить повернути клопотання про забезпечення позову без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.1, 12 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 3-5, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).
При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Окрім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі “Продан проти Молдови” також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 зауважено, що: “чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна.
Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП “Сетам”, яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП “Сетам” не входять до чітко визначеного законодавцем суб'єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб'єкт у складі комісії)”.
Господарський суд зауважує, що справа №907/910/22 розглянута судом по суті, рішення у справі вступило в законну силу та є обов'язковим на всій території України.
Вимогами ст.ст. 136-146 ГПК України регламентовано інститут забезпечення саме позову, який може бути поданий до подання позову, разом з позовом або після відкриття провадження у справі. Водночас, господарський суд зауважує, що вимогами ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову за заявою боржника на стадії розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021, якою залишено без змін судові рішення у справі № 914/2022/17 зазначено, що зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник вказує, зокрема, на намір узгодити зі стягувачем позицію щодо виконання рішення суду в даній справі згідно з запропонованим графіком протягом 19 місяців, про що боржником подано заяву до суду про розстрочення виконання рішення у даній справі.
При цьому, правова оцінка щодо наявності в спірних правовідносинах обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим буде надаватись судом під час розгляду відповідної заяви ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018», а заява про забезпечення позову боржника не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, не направлена на реальне та ефективне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Водночас, суд повторно зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій чи їх відкладення відноситься до компетенції виконавця, який здійснює виконання рішення, водночас у суду відсутні відомості про звернення заявника до державного виконавця з відповідною заявою.
Чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу (правова позиція ОП КГС ВС від 22.06.2023 у справі №910/5361/22).
З урахуванням викладеного, слід зазначити, що в спірних правовідносинах суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення чи зупинення реалізації майна боржника, оскільки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця (ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"), а зупинення судом продажу майна (як захід забезпечення позову) відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України може бути здійснено виключно у випадку подання позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, а не під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Позатим, правові норми статей, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяви про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Суд звертає увагу заявника, що приписи частини 6 статті 331 ГПК України, яка визначена нормативною підставою поданої боржником заяви, - дозволяють суду вжити заходи щодо забезпечення позову не під час розгляду заяви про розстрочення/відстрочення виконання рішення, а за наслідками її розгляду при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення і в системному зв'язку означеної норми з положеннями ч. 2 ст. 136 ГПК України (які визначають підстави вжиття заходів забезпечення позову - ймовірність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача) ініціатором вжиття відповідних заходів забезпечення позову є позивач (стягувач у виконавчому провадженні), виконання законних вимог якого відстрочується/розстрочується судом.
Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, проаналізувавши подані суду матеріали, враховуючи, що ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову за клопотанням боржника на стадії розгляду питання про розстрочення виконання рішення, беручи до уваги, що вимоги у поданій заяві про забезпечення фактично зводяться до зупинення вчинення виконавчих дій (зупинення продажу майна), а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця, в рамках поданої заяви у суду відсутні підстави досліджувати обставини співмірності, адекватності вимог про забезпечення позову без самого позову або без оцінки предмету майбутнього позову, суд висновує, що вжиття пропонованих заявником заходів забезпечення позову не передбачено нормами процесуального законодавства, а відтак, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018»” про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» від 20.03.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2023 у справі № 907/910/22 та зупинення реалізації арештованого майна боржника, Товариства з обмеженою Відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» за місцезнаходженням: Закарпатська обл., Мукачівський р, м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1. Опис об'єкта: нежитлові будівлі оцтово-кислотного цеху під літ.Д1 площею 3905,8 кв.м., Ж1 площею 279,9 кв.м., побутові приміщення під літ. З1 площею 327,6 кв.м. (Право власності належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2481, виданий 25.10.2018, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., реєстраційний/кадастровий номер 952666521101, місцезнаходження: Закарпатська обл., Мукачівський р., м. Свалява, вул. Менделєєва, буд. 1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 21 березня 2024 року.
Суддя Р.М. Лучко