майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"19" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1374/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (м.Київ)
до ОСОБА_1 (м.Звягель Житомирської області)
про стягнення 79314,37грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №214736-КС-004 від 20.05.2021 у розмірі 79314,37грн, з яких: 33644,87грн заборгованості по тілу кредиту, 45669,50грн процентів за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання кредиту №214736-КС-004 від 20.05.2021 в частині повернення кредитних коштів та сплати інших платежів, обумовлених умовами договору.
Ухвалою суду від 15.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.12.2023.
Ухвалою суду від 18.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 13.02.2024 (включно), та відкладено підготовче засідання на 29.01.2024.
Ухвалою суду від 29.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1374/23 до судового розгляду по суті на 20.02.2024.
19.02.2024 від позивача надішли додаткові пояснення по справі від 16.02.2024, в яких останній просить суд позов задовольнити у повному обсязі, та провести розгляд справи без участі уповноваженого представника, а також клопотання про витребування доказів від 16.02.2024, в якому просить суд витребувати з АТ "СЕНС БАНК" інформацію, що містить банківську таємницю (а.с.72-106).
Ухвалою суду від 20.02.2024 клопотання представника позивача від 16.02.2024 про витребування доказів задоволено; витребувано у АТ "СЕНС БАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи АТ "СЕНС БАНК", чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та відкриття під неї відповідного банківського рахунку; письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 20.05.2021 по 06.07.2023 включно. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.03.2024.
19.03.2024 на адресу суду від АТ "СЕНС БАНК" на виконання вимог ухвали від 20.02.2024, надійшла заява №2887-БТ-32.2/2024 від 13.03.2024, в якій зазначено, що банківська картка № НОМЕР_1 була випущена на ім'я ОСОБА_1 . Також до даної заяви додана виписка по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 20.05.2021 по 06.07.2023 (а.с.118-149).
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У письмовому поясненні від 16.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив провести судове засідання за відсутності представника ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях представника; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 15.11.2023, від 18.12.2023, 29.01.2024 та від 20.02.2024, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №214736-КС-004 про надання кредиту (шляхом обміну електронними повідомленнями), який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" 20.05.2021 направлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №214736-КС-004 про надання кредиту (а.с.14-15).
20.05.2021 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №214736-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.16-17).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №279932-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" (а.с.12-13).
Відповідно до п.1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 34 000,00грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - правила).
Згідно з п.п.4.4.4 правил, позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У відповідності до договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,07966177 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем надано позичальнику грошові кошти в розмірі 34 000,00грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника (номер, котрої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (а.с.33-34).
Як вказано позивачем, станом на момент подання позовної заяви, відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 21 333,54грн, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості (а.с.18-29), чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 79 314,37грн, з яких: 33 644,87грн - заборгованості за тілом кредиту та 45 669350грн - заборгованості по процентах.
Судом встановлено, що 16.08.2021 ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №2003070060003011260.
За змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/180).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір розглядається за правилами господарського судочинства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В даному випадку, між сторонами виникли права та обов'язки на підставі договору №214736-КС-004 про надання кредиту від 20.05.2021.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 наведеного Закону).
У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Частиною 2 ст.1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо повернення кредиту в порядку та терміни, передбачені кредитним договором, чим порушено право кредитодавця на отримання коштів.
Таким чином, позивач, як кредитор у зобов'язанні, вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах, що у відповідності до доданого до позовної заяви розрахунку становить 79 314,37грн (а.с.18-29).
Враховуючи наведене, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 33 644,87грн - заборгованості за тілом кредиту та 45 669,50грн - заборгованості по процентах. Доказів зворотнього суду не надано.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Згідно з ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 79 314,37грн, з яких: 33 644,87грн - заборгованості за тілом кредиту та 45 669,50грн - заборгованості по процентах.
Судові витрати в порядку ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239)
- 33 644,87грн заборгованості по тілу кредиту;
- 45 669,50грн процентів за користування кредитом;
- 2 147,20грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу через систему "Електронний суд";
3- відповідачу РНОКПП НОМЕР_2 (рек. з повід).