майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1640/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз"
про стягнення 208 600,00грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" 208 600,00грн попередньої оплати за поставку продукції за договором №473/22 від 04.01.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "есі Білопілля" на виконання умов договору №473/22 від 04.01.2022 здійснило попередню оплату у розмірі 237 600,00грн. Через повномасштабне вторгнення 24.02.2022 та введення в Україні воєнного стану, товар не був поставлений. Сторони договору домовилися про повернення авансу, оскільки не могли виконати взяті на себе зобов'язання через форс-мажорні обставини. ТОВ "НВО ХіммашНафтоГаз" повернуло кошти на рахунок ТОВ "есі Білопілля" у розмірі 29 000,00грн. Решта суми є непогашеною.
Правовими підставами позову зазначено ст. 509, 530, 629, 655, 693 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.01.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно ч.2, 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Так, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - копії ухвали суду від 15.01.2024, направлене на адресу відповідача: 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, буд.6, кв.9, з відміткою про його вручення (а.с. 85).
Окрім того, копія ухвали суду від 15.01.2024 направлялася відповідачу на електронну пошту.
Отже, відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі №906/1640/23.
Відповідач у строк, встановлений ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позов не подав. Поряд з цим, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Фактичні обставини справи.
04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (покупець, позивач) укладено договір поставки №473/22 (далі - Договір) (а.с. 6-8), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець оплатити та прийняти вказану продукцію на умовах даного договору згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.2.1 Договору загальна сума договору складається із сум усіх підписаних сторонами специфікацій, що є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що термін поставки продукції обумовлений специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Датою поставки (переходу права власності) вважається дата, проставлена у відвантажувальних документах в момент фактичної передачі продукції покупцеві.
Відповідно до п.4.1, 4.2 Договору ціна на продукцію встановлюється за узгодженням сторін в українській національній валюті, включаючи ПДВ 20%, та обумовлюється специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Покупець здійснює оплату вартості продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку. Умови оплати обумовлюються в Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п.5.1, 5.2 Договору).
У разі невиконання договірних обов'язків, сторони несуть відповідальність згідно умов даного договору та діючого законодавства України (п.7.1 Договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а у випадку гарантійних зобов'язань - до їх виконання постачальником (п.12.1 Договору).
Специфікацією №1 до договору поставки № 473/22 від 04.01.2022 сторони узгодили, що загальна вартість продукції становить 1 188 000,00грн, у тому числі ПДВ 198 000,00грн (а.с.9). Термін поставки складає: 75-90 днів з моменту отримання передоплати, та узгодження креслень загального вигляду. Строк вираховується по останній події. Умови поставки: EXW, склад постачальник. Згідно INCOTERMS 2010. Умови оплати: 20% вартості обладнання для замовлення та внесення предоплати за днища, наступні 40% через 30 днів після здійснення першої предоплати або після отримання фотозвіту прибуття днищ для можливості замовлення матеріалів та запуску в роботу, наступні 10% замовник сплачує після отримання фотозвіту про прибуття матеріалів, решта 30% покупець оплачує на момент повної готовності обладнання до відвантаження (після отримання фотографій готового обладнання).
Постачальником було виставлено покупцю рахунок №5 від 07.02.2021 на оплату вартості продукції Ємність V=50 м.куб. (на суму 237 600,00грн з ПДВ) (а.с. 11).
На виконання умов договору, позивач, здійснив попередню оплату у загальному розмірі 237 600,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №108 від 15.02.2022 і податковою накладною №19 від 15.02.2022 (а.с. 12-13).
Відповідач продукцію згідно договору поставки № 473/22 від 04.01.2022 позивачеві не поставив, натомість здійснив часткове повернення попередньої оплати на загальну суму 29 000,00грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку (а.с. 17-22).
10.11.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №368 від 07.11.2023 з вимогою повернути йому решту суми попередньої оплати в розмірі 208 600,00грн (237 600,00грн - 29 000,00грн) (а.с. 15-16). Проте, відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі вказану суму не сплатив.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №473/22 від 04.01.2022.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У свою чергу, ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як судом зазначалося вище, позивач перерахував на користь відповідача в якості попередньої оплати вартість товару в сумі 237 600,00грн, про що свідчить платіжне доручення №108 від 15.02.202 (а.с. 12).
Відповідач продукцію згідно договору поставки № 473/22 від 04.01.2022 позивачеві не поставив, натомість здійснив часткове повернення попередньої оплати на загальну суму 29 000,00грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку (а.с. 17-22).
10.11.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №368 від 07.11.2023 з вимогою повернути йому решту суми попередньої оплати в розмірі 208 600,00грн (237 600,00грн - 29 000,00грн) (а.с. 15-16). Проте, відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі вказану суму не сплатив, доказів зворотного у матеріали справи не надав.
Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 208 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (вул. Кибальчича, буд. 6, кв. 9, м. Житомир, 10009; ідентифікаційний код 32758049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (вул. Соборна, буд. 87, м. Білопілля, Сумський р-н, Сумська обл., 41800; ідентифікаційний код 44451905):
- 208 600,00грн попередньої оплати;
- 3 129,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.03.24
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2 - ТОВ "есі Білопілля" через електронний кабінет;
3 - "НВО ХіммашНафтоГаз" (10009, м. Житомир, вул.Кибальчича, буд. 6, кв. 9; код ЄДРПОУ 32758049) (рек.) та на електронну пошту: podluzna@ukr.net