Рішення від 18.03.2024 по справі 904/1938/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024м. ДніпроСправа № 904/1938/22 (904/2988/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання (помічник за дорученням) Рустамової З.Р.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Целік Віктор Віталійович, посвідчення №1464 від 30.07.2018.

від відповідача-1: Ювко Віталій Олександрович, посвідчення №3004 від 03.06.2021.

від відповідача-2: повноважний представник не з'явився.

від відповідача-3: повноважний представник не з'явився.

Розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727)

до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідач-3: Державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А)

про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна

в межах справи №904/1938/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, місто Дніпро, Узвіз Кодацький, будинок 2, код ЄДРПОУ 33248430)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727)

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"; відповідача-2: ОСОБА_1 ; відповідача-3: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2023, справу №904/1938/22(904/2988/23) передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.

Позовна заява подана в межах справи №904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.07.2023 об 10:20 год.

06.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав заяву про долучення доказів, а саме копію висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №33352/23).

19.07.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву (вх. суду №35771/23), за змістом якого просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

21.07.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав клопотання про долучення доказів відправлення відзиву (вх. суду №36137/23).

24.07.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав письмові пояснення щодо висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження, складеного 21.062023 (вх. суду №36290/23).

Відповідач-2 у підготовче засідання суду не з'явився, конверт із відповідним поштовим відправленням повернуто на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», тобто після спливу місячного строку зберігання у відділенні поштового зв'язку.

Відповідач-3 у підготовче засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, який поданий відповідачем-1.

Присутній у підготовчому засідання представник відповідача-1 не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 відкладено підготовче засідання суду на 05.09.2023 о 10:20 год.

31.07.2023 до відділу канцелярії суду надійшла заява за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої останній повідомляє, що з 15.01.2023 по 31.01.2023 він займав посаду директора ТОВ "Естейт Селлінг". З урахуванням наданих повноважень, видано довіреності на представлення інтересів ТОВ "Естейт Селлінг" видана довіреність від 17.05.2021 на ім'я ОСОБА_3 . Станом на 27.07.2023 вказана довіреність не відзивалась та є чинною (вх. суду №38010/23).

31.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №38060/23).

02.08.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав відповідь на відзив відповідача-1 (вх. суду №38613/23).

07.08.2023 до суду Позивач подав заяву про витребування та огляду у судовому засіданні матеріалів справи №904/1938/22(904/2616/22) та 904/1938/22(904/2937/23).

16.08.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ ""Естейт Селлінг" про долучення доказів, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №41537/23).

05.09.2023 на електронну адресу суду Позивач надіслав заяву про огляд електронних доказів (вх. суду №44832/23).

Відповідач-2 та Відповідач-3 у підготовче судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1 стосовно поданих заяв та клопотань.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 повторно витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, які стосуються прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35860208 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:24:57), яким було зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1035296763101) адреса: АДРЕСА_2 . Уповноважено представників позивача адвоката Пільх Андрія Володимировича та адвоката Целік Віктора Віталійовича на вручення ухвали суду про витребування доказів та на одержання у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича витребуваних даною ухвалою доказів. Задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії висновків експерта №07/06/2023 та №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023. Відкладено підготовче засідання на 16.10.2023 об 10:20 год.

18.09.2023 до відділу канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2023 Відповідач-3 подав для долучення до матеріалів справи копію Договору іпотеки 2Е005Г/DI32 від 28.03.2017.

26.09.2023 через систему "Електронний суд" представник відповідача-2 надіслав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх. суду №48899/23).

04.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав клопотання про долучення електронних доказів.

11.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що приватний нотаріус Верба В.М. під час реєстрації права власності за АТ КБ «ПриватБанк» на Об'єкт нерухомості, не формував реєстраційну справу в паперовій формі, а лише в електронній і всі документи в паперовій формі, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстраційних дій повинні були бути повернуті останньому. Крім того, навіть якщо паперова форма реєстраційної справи і формувалась то вона не містить в собі тих документів на підставі яких було проведено реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» бо вони були повернуті останньому. А інші документи в паперовій формі (заяви, запити, квитанції, які не стосуються реєстраційної дії), якщо такі були, зберігаються приватним нотаріусом, як реєстратором протягом трьох років. З викладеного вбачається, що приватним нотаріусом надано суду саме «реєстраційну справу», яка сформована ним в електронному вигляді під час реєстрації права власності. Крім того, нотаріусом надано суду всі документи, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості.

12.10.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ "Естейт Селлінг" про долучення доказів.

Відповідач-2 та Відповідач-3 у підготовче засідання суду не з'явився, явку повноважних представників не забезпечили.

У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників сторін щодо клопотання про долучення електронних доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 в задоволенні клопотання Відповідача-2 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (вх. суду №48899/23) відмовлено. Ухвалено повідомити Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 55) про розгляд судом справи №904/1938/22 (904/2988/23). Відкладено підготовче засідання на 20.11.2023 об 10:30 год.

31.10.2023 через систему "Електронний суд" адвокат Відповідача-2 надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію відповіді приватного нотаріуса надісланого на адвокатський запит (вх. суду №55436/23).

16.11.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ "Естейт Селлінг" про долучення доказів (вх. суду №58949/23).

17.11.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав додаткові письмові пояснення (вх. суду №59147/23), згідно прохальної частини просить суд поновити АТ КБ "ПриватБанк" строк для подання доказів. Долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту Вих. №01112023/1 від 01.11.2023 та копію відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В.М. вих. №44/01-16 від 15.11.2023.

17.11.2023 до канцелярії суду Позивач подав письмові пояснення (вх. суду №59189/23).

Відповідач-2 та Відповідач-3 у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 письмові пояснення позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (вх. суду №59189/23) - повернуто без розгляду. Відкладено підготовче засідання на 25.12.2023 об 12:00 год.

11.12.2024 через систему електронний суд представник Відповідача 2 подав додаткові письмові пояснення (вх. № 03096).

Судове засідання призначене на 25.12.2023 о 12:00 год. не відбулось, задля збереження життя та здоров'я учасників судового процесу, оскільки по всій території України була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 призначено на 05.02.2024 о 11:30 год., для подальшого розгляду.

02.02.2024 Позивач подав до канцелярії суду письмові пояснення у судових дебатах (вх. № 5574/24).

Відповідач-2 та Відповідач-3 у підготовче засідання суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом заслухано думку представників позивача та відповідача-1 щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У підготовчому судовому засіданні 05.02.2024 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду позовних вимог, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024 о 11:00 год.

08.02.2024 до канцелярії суду Позивач подав заяву (вх. №6657/24) про врахування судової практики (постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, рішень Конституційного Суду України).

Відповідач-3 у судове засідання не з'явився, проте 20.02.2024 подав до суду заяву, за змістом якої просив суд розгляд даної справи у всіх судових засіданнях слухати без його участі (вх. суду №8677/24).

До судового засідання 18.03.2024 з'явилися представники Позивача та Відповідача-2. Відповідачі 2 та 3 до судового засідання не з'явилися, клопотань про відкладення слухання справи не надали, відомостей про причини неявки в судове засідання не повідомили. Представники Позивача та Відповідача-1 висловили свою думку про можливість слухання справи за відсутності відповідачів 2 та 3.

Суд, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги тривалий час розгляду справи, достатність зібраних матеріалів, дійшов до висновку про можливість проведення слухання справи, за наявними в матеріалах справи документами, без участі представників відповідача-2 та відповідача-3, які не забезпечили явку повноважних представників.

В судовому засіданні 18.03.2024 судом було розглянуто справу по суті, заслухано вступне слово учасників які з'явилися до суду, проведено дослідження доказів, представник Позивача забезпечив проведення дослідження електронних доказів які містить Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, проведено судові дебати, після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення по суті спору.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Позивача, викладена в позові.

За змістом позовної заяви ТОВ "Естейт Селінг" просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35860208 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:24:57), яким було зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1035296763101) адреса: АДРЕСА_2 .

- витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1035296763101) адреса: АДРЕСА_2 .

ТОВ "Естейт Селінг" мав грошові зобов'язання перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором забезпеченим іпотекою.

Спір виник у зв'язку із тим, що ТОВ "Естейт Селінг" позбавлений права власності на нерухоме майно в результаті звернення стягнення АТ КБ "Приватбанк" на іпотечне майно у позасудовому порядку.

Позивач наполягає на тому, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки після того як заборгованість за кредитним договором була погашена, а кредитний договір та договір іпотеки було припинено. На думку позивача грошові зобов'язання перед банком було повністю виконано 06.06.2017, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 26.06.2017. Таким чином, у банку було відсутнє право іпотекодержателя після повного погашення заборгованості.

Також позивач вказував на порушення вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку. Передача прав на предмет іпотеки відбулась без проведення обов'язкової оцінки майна на момент набуття права власності.

Крім того, Позивач вказував на порушення вимог законодавства України державним реєстратором в результаті прийняття рішення поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження.

З огляду на факт вибуття майна від позивача поза його волею з порушенням вимог законодавства України, позивач вважає себе законним власником спірного майна та просив витребувати майно у Відповідача-2 на свою користь в порядку передбаченому статтею 388 Цивільного кодексу України.

Також Позивач вказав, що з огляду на приписи статті 261 та пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України строк для подання позову не пропущено.

Позиція Відповідача - 2.

12.03.2021 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_3 . Купуючи вказану квартиру ОСОБА_1 пересвідчився, що з 12 годин 24 хвилин 57 секунд 19.06.2017 право власності на квартиру, яку він купував, для своєї родини, було зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідно на протязі трьох років восьми місяців двадцяти трьох днів - з (19.06.2017) дати реєстрації квартири за ПАТ КБ «Приватбанк» до дати укладання договору купівлі продажу (12.03.2021) жодна особа не заявляла про свої права на квартиру АДРЕСА_3 .

Представник Відповідача-2 просив суд при винесенні рішення по суті спору просив врахувати висновки ВП ВС у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункти 5.60 - 5.64).

Позиція Відповідача - 3.

Відповідач-3 відзив на позов суду не надав, до судового засідання не з'явився, участь у судових засіданнях не приймав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та витребування майна від останнього набувача.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (обсяг заборгованості за кредитними зобов'язаннями, підстави та обставини звернення стягнення на спірне майно та набуття прав на спірне майно відповідачем-2), чи мало місце порушення вимог законодавства України при вчиненні правочинів (чи був порушений порядок позасудового звернення стягнення на спірне майно), яке право чи інтерес позивача порушено, які наслідки порушення прав позивача та надати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права. Також суду необхідно надати оцінку посиланням відповідача на порушення позивачем строків встановлених статтями 256, 257 Цивільного кодексу України та надати оцінку доводам відповідачів щодо застосування вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Межі розгляду справи та встановлення підстав позову.

Реалізуючі передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.7.42 постанови ВП ВС від 25 червня 2019 року по справі №924/1473/15).

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Визначаючи фактичні підстави позову у даній справі, Позивач визначив такі основні підстави:

Перша - відсутність заборгованості у Позивача перед Відповідачем-1 за кредитним зобов'язанням на час звернення стягнення на спірне майно та вибуття спірного майна поза волею власника;

Друга - порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем - 3.

Третя - підстави витребування майна від останнього набувача.

Щодо другої фактичної підстави суд встановив наступне.

При визначенні обставин порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем-3 позивач навів посилання на порушення Відповідачем-1 вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" в частині вказівки Закону про необхідність проведення оцінки вартості іпотечного майна під час звернення стягнення, зазначаючи при цьому, про обов'язковість визначення вартості майна на момент набуття права Іпотекодержателем суб'єктом оціночної діяльності.

Під час підготовчого провадження з матеріалів справи Позивачу стало відомо про порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - Порядок) затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції від 23.08.2016), а саме вимог пунктів 40 та 61 Порядку.

Так за вимогою п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Матеріали справи не містять доказів подання Відповідачем-1 при вчиненні реєстраційної дії копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

В свою чергу представник Відповідача-1 при розгляді справи по суті заявляв про відсутність у позовній заяві серед підстав позову зауважень щодо порушень пунктів 40 та 61 Порядку, просив суд не враховувати ці обставини та не виходити за межі позовних вимог.

Під час підготовчого засідання позивач не заявляв про зміну (доповнення) підстав позову із посиланням на порушення його права з огляду на відсутність письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та міркування сторін, суд дійшов наступних висновків які стосуються меж дослідження підстав позову.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать:

а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги;

б) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Предмет та підстави позову пов'язані із предметом доказування у справі.

Відповідач, обираючи способи та лінію захисту, виходить із заявленого позивачем у позовній заяві. Визначення позивачем предмету та підстав позову або їх зміна, це процесуальна дія яка впливає на лінію захисту іншого учасника спору. Іншими словами відповідач має визначити свою правову позицію виходячи із заявленого позивачем предмету та визначених ним підстав.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належать обставини, пов'язані з процесуальними діями (належність повідомлення осіб, які беруть участь у справі, підстави для залучення третіх осіб, вжиття заходів до забезпечення позову, зупинення, припинення провадження у справі тощо). До цих обставин належать також відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування, а отже, дають можливість їх правильно оцінити: відомості про некомпетентність експерта, фальсифікацію письмових доказів тощо.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Також у позовній заяві повинні бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу яку не зазначив позивач у позовній заяві.

Таким чином, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог без врахування факту відсутності в матеріалах справи доказів направлення письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

05.02.2013 між ПАТ КБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ - 14360570, Банк) та ТОВ “Естейт Селлінг” (код ЄДРПОУ - 38529727, Позичальник) укладено Кредитний договір №2Е005Г.

За умовами кредитного договору, останній день погашення кредитних зобов'язань (строк кредитування) є - 05.02.2017.

Зобов'язання Позичальника за кредитним договором №2Е005Г забезпечувались договорами іпотеки на об'єкти нерухомого майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Позивач з 16.09.2016 був зареєстрований як власник спірного об'єкту нерухомого майна (том-1, арк.с. 58).

Предметом спору є нерухоме майно - квартира, (реєстраційний номер №1035296763101), за адресою: АДРЕСА_2 .

Серед договорів іпотеки вказаний кредитний договір забезпечувався, зокрема, Договором іпотеки №2Е005Г/DІ32 від 28.03.2017 (видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М.). Предмет об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1035296763101) адреса: АДРЕСА_2 (в подальшому за текстом рішення - Договір Іпотеки).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35860208 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:24:57), зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1058843653109) адреса: АДРЕСА_2 . Реєстрація права власності проведена на підставі Договору іпотеки, серія та номер: 279, виданий 28.03.2017, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. Номер запису про право власності - 21099529.

З банківської виписки з рахунку ТОВ "Естейт Селлінг" (том-1, арк.с. 239-243) відомості про зарахування коштів отриманих від стягнення на предмет іпотеки не вбачається (відсутні).

В подальшому, 1203.2021 АТ КБ “ПриватБанк” реалізував зазначений об'єкт нерухомості громадянину ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за договором купівлі-продажу за 648854,00 грн. (том-1, арк.с. 45-70) серія та номер запису в реєстрі 12256, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. номер запису 40952895. Відповідач ОСОБА_1 є власником цього майна і зараз, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості внесено до Державного речових прав на нерухоме майно 12.05.2023 (том-1, арк.с. 56-64).

Згідно пункту 12 Договору Іпотеки загальна вартість предмету іпотеки складає 640294,00 грн.

АТ КБ "Приватбанк" не надав суду відомостей з приводу суми стягнення за якою відбулось погашення заборгованості, лише надав пояснення, що звернення стягнення відбувалось у відповідності до умов Договору Іпотеки.

Таким чином, сума стягнення, отримана банком при зверненні стягнення на предмет іпотеки, судом не встановлена, доказів не надано.

Зазначені вище обставини справи були визначені ТОВ "Естейт Селлінг" у позові, копії договорів додано до позовної заяви. Факти належності права власності ТОВ "Естейт Селлінг" на спірне майно під час укладання Договору Іпотеки, укладання Кредитного договору, укладання сторонами Договору Іпотеки, реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ "Приватбанк", відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 сторони не оспорювали та підтверджені матеріалами справи.

Щодо кредитних зобов'язань суд встановив наступне.

Однією з підстав позову є твердження ТОВ "Естейт Селлінг" про припинення кредитних зобов'язань перед банком 06.06.2017, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося 26.06.2017, тобто після припинення дії Кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.

Згідно вимог частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, на підтвердження своїх тверджень, надав суду свій розрахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2Е005Г від. 05.02.2013, надав копію розрахунку АТ КБ "Приватбанк" станом на 27.07.2022, таблицю №1 з переліком об'єктів нерухомого майна, що були предметами іпотеки, які забезпечували кредитні відносини та на які звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, таблицю №2 яка містить відомості про предмети іпотеки, на які звернено стягнення АТ КБ “ПРИВАТБАНК” після погашення заборгованості за кредитним договором від 05.02.2013р. №2Е005Г.

За змістом розрахунку ТОВ "Естейт Селлінг" (том-1, арк.с. 54-55) погашення за Кредитним договором відбулось 06.06.2017. При цьому сума стягнення, з урахуванням всього іпотечного майна, станом на 06.06.2017 перевищувала суму заборгованості. ТОВ "Естейт Селлінг" пояснював перевищення суми стягнення тим, що Банк відображав суми які отримував від звернення стягнення на предмети іпотеки в розрахунках по кредитним зобов'язанням лише через тривалий час, а по деяким взагалі не відображав. Тобто після звернення стягнення на предмет іпотеки АТ КБ "Приватбанк" повинен був зменшити заборгованість за Кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки негайно. Проте, банк тривалий час не відображав стягнуті суми, не зменшував розмір заборгованості ТОВ "Естейт Селлінг" та тривалий час продовжував нарахування процентів, санкцій тощо виходячи із суми боргу яка вже не відповідала дійсності. До таких висновків позивач дійшов згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, які містять записи про звернення стягнення на майно ТОВ "Естейт Селлінг" та розрахунку банку.

На підтвердження своїх доводів Позивач надав суду висновок експерта №06.06.2023 (том-1, арк.с. 200-223) за результатами проведення первинної судової економічної експертизи відповідно до статті 101 ГПК України в рамках господарської справи №904/1938/22 складений 21.06.2023 та висновок експерта №07.06.2023 (том-1, арк.с. 101-122) за результатами проведення експертного економічного дослідження складений 21.06.2023. Судову економічну експертизу було проведено судовим експертом Хомутенко С.В. (свідоцтва №1409 від 29.01.2010 та №1770 від 19.02.2019 видані на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України). В результаті експертного дослідження судовий експерт дійшов висновків про погашення заборгованості за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 в строк до 06.06.2017. Дослідження було проведено на підставі матеріалів наданих заявником - адвокатом Целіком В.В.

В свою чергу, відповідач-1: АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти тверджень та розрахунків позивача, про те свого контррозрахунку суду не надав.

Відповідач-1 на підтвердження своїх заперечень посилався на факти та обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17. Оскільки рішенням суду було встановлено заборгованість ТОВ "Естейт-Селлінг" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 на загальну суму 84 157 412,89 грн. на день прийняття судового рішення, Відповідач 2 стверджує, що факт наявності заборгованості на час що передує судовому рішенню є встановленим, не потребує доказування та спростовує твердження Позивача.

Суд приймає до уваги посилання Відповідача-1 на факти та обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17, але оцінку наведеним обставинам суд повинен давати за сукупністю усіх обставин справи яку розглядає.

Заперечуючи проти висновків Відповідача-1 Позивач звернув увагу суду на інші судові акти (рішення, ухвали) у справі №904/7197/17.

Так на стадії виконання судового рішення у справі №904/7197/17 господарським судом було розглянуто заяву ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 суд задовольнив заяву та визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2017 №904/7197/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 57 298 176,58 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8 857 125,41 грн., пеню у сумі 6 072 147,83 грн., винагороду за користування кредитом у сумі 8 368 202,34 грн., штраф, фіксована частина відповідно до п. 5.8 договору, у сумі 1 000,00 грн., штраф, відсоток від суми встановленого у п. А.2 договору, у сумі 3 560 760,73 грн. та судовий збір у сумі 240 000,00 грн.

Під час розгляду господарським судом заяви ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким що не підлягає виконанню ухвалою господарського суду від 25.11.2019 було встановлено наступне:

"Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 11.10.2019 номер 184529786 виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 було забезпечено договорами іпотеки, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на ці предмети іпотеки припинено на підставі договорів іпотеки.

Відповідно до листа Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 01.10.2019 № Э.Upr 1/3-191843 в рахунок погашення заборгованості, у тому числі за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013, Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було звернено стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно, яке розташовано у 23-х областях України.

Згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 30.09.2019 № Э.Upr 1/3-1004, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на запит вих. № 329-05-09/19р., повідомляється, що за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013, укладеним між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", станом на 30.09.2019 заборгованість відсутня.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2Е005Г від 05.02.2013, укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", наданою представником Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" Істамовою І.В. на виконання ухвали суду від 28.10.2019, заборгованість за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018 року відсутня.

Таким чином, з зазначених доказів встановлено, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" щодо яких Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 26.09.2017 № 904/7197/17 відсутні повністю, у зв'язку із їх припиненням, що підтверджується доказами виданими стягувачем - Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк"."

З наведеного випливає, що за даними обліку АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за Кредитним договором від 05.02.2013 була відсутня починаючи з 18.07.2018.

Позивач, в свою чергу, додатково звертав увагу на факти та обставини встановлені іншим судовим рішенням господарського суду.

В межах розгляду справи №904/1938/22 про визнання банкрутом ТОВ "Естейт-Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області 26.09.2022 звернувся із заявою від 19.09.2022 про визнання вимог конкурсного кредитора АТ КБ "Приватбанк" в порядку встановленому ст. 45 КУзПБ. Грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" складали 52 359 349,50 грн., з яких: 26 372 202,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 028 299,85 грн. - заборгованість по процентам, 17 392 124,93 грн. - пеня, 3 561 760,72 грн. - штраф, 4 962,00 грн. - судовий збір. Кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" були обґрунтовані посиланням на невиконання ТОВ "Естейт-Селлінг" умов кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.

За результатом розгляду грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" Господарським судом Дніпропетровської області грошові вимоги було відхилено ухвалою у справі № 904/1938/22 від 11.04.2023. Підставою відхилення грошових вимог суд вказав: "Повне погашення заборгованості відбулося 06.06.2017 о 13:53 год., при зверненні стягнення на об'єкт - реєстраційний номер 1070423023215, адреса: Запорізька обл., Вільнянський р., с. Вільногрушівське, вулиця Набережна, будинок 13. На той момент вже було погашено заборгованість у розмірі 76 502 461 грн., тобто навіть більше ніж наявна на той момент заборгованість. Таким чином, звернення стягнення на всі предмети іпотеки пізніше 06.06.2017 о 13:53 год., відбувалось поза межами суми боргу і після припинення іпотеки".

За змістом ухвали суду від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 суд дійшов зазначеного вище висновку на підставі аналізу первинної документації наданої АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Естейт-Селлінг", Кредитного договору та договорів іпотеки між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт-Селлінг", відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення записів про реєстрацію права власності на предмети іпотеки та обтяження.

Заперечуючи проти фактів та обставин встановлених ухвалою суду від 11.04.2023 Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1938/22 Відповідач-1 посилався на Постанову Центрального апеляційного Господарського суду від 03.10.2023 у справі №904/1938/22 за змістом якої колегія апеляційного суду вказала, що відхиляє доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 у справі №904/7197/17, адже на час його ухвалення АТ КБ "ПриватБанк" ще не отримало задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а згодом ухвалою від 25.11.2019р. Господарський суд Дніпропетровської області визнав таким, що не підлягає виконанню наказ від 26.09.2017р. у справі №904/7197/17 саме через погашення вимог банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З наведеного суд вбачає, що постановою апеляційної інстанції було вказано, що доводи апелянта наведених скаржником обставин не спростовують, на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин не впливають та не є підставами для скасування оскаржуваної ухвали. Таким чином судова колегія апеляційного суду визнала доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 відсутні.

Отже апеляційним судом не було спростовано або змінено обставин встановлених судом першої інстанції при розгляді грошових вимог АТ КБ "Приватбанк".

Заслухавши пояснення та міркування представників учасників справи суд дійшов наступних висновків.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ющенко та інші проти України” (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: “… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі “Брумареску проти Румунії” (Brumarescu v. Romania), № 28342/95, п. 61)”; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Для дотримання принципу належності доказів суду достатньо встановити обставини які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).

Як вже зазначалося судом вище Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 суд задовольнив заяву та визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2017 №904/7197/17 з огляду на наданий, на виконання ухвали суду від 28.10.2019, АТ КБ "Приватбанк" розрахунок та встановив, що заборгованість за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018 року відсутня. Для розгляду заяви ТОВ "Естейт Селлінг" мало вирішальне значення саме факт наявності заборгованості на момент розгляду питання про припинення виконання наказу суду.

При розгляді даної справи суд повинен з'ясувати ширше коло обставин, ніж було встановлено у наведеній вище ухвалі господарського суду від 25.11.2019 по справі №904/7197/17.

Для розгляду справи за позовом ТОВ "Естейт Селлінг" про витребування майна та скасування рішення державного реєстратора потрібно встановлювати весь ланцюг взаємовідносин та розрахунків сторін за Кредитним договором.

Під час розгляду господарським судом заяви кредитора АТ КБ "Приватбанк" до боржника ТОВ "Естейт Селлінг" було досліджено Кредитний договір, договори іпотек укладені на забезпечення кредитних відносин, розрахунки сторін, відомості про вчинення реєстраційних дії за іпотечними договорами, пояснення та заперечення учасників. Судом було досліджено порядок нарахування та погашення заборгованості за Кредитним договором.

Позов ТОВ "Естейт Селлінг" про витребування майна та скасування рішення державного реєстратора, відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, розглядається в межах справи 904/1938/22.

З огляду на наведене, суд вважає за доцільне зауважити, що встановлені наведеними вище судовими актами факти та обставини складають єдину систему доказів, доповнюють один одного, мають значення для повноти встановлення обставин справи в межах предмету доказування у справі №904/1938/22 (904/2988/23).

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Проаналізувавши наведені посилання сторін суд дійшов висновку прийняти до уваги факти та обставини встановлені ухвалою суду від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 при розгляді даного позову.

Під час судового засідання представнику АТ КБ "Приватбанк" були поставлені запитання з метою встановлення суми боргу за Кредитним договором станом на день звернення стягнення на спірне майно 26.06.2017; встановлення суми зменшення кредитної заборгованості в наслідок звернення стягнення на спірне майно; встановлення точної дати відображення суми стягнення за наслідками оспорюваних реєстраційних дій відносно іпотечного майна в обліку заборгованості ТОВ "Естейт-Селлінг" перед банком.

На поставленні питання представник АТ КБ "Приватбанк" пояснив, що не має відповідних відомостей, та вважає, що всі необхідні обставини висвітлені у відзиву та письмових поясненнях.

З огляду на наведені обставини суд звертає увагу на наступні дії АТ КБ "Приватбанк".

Так при розгляді заяви ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №904/7197/17 надав суду довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018. В подальшому 26.09.2022 АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із заявою від 19.09.2022 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Естейт-Селлінг" у справі №904/1938/22 які виникли на підставі кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.

Звернення стягнення на спірне майно відбулось 26.06.2017, про те доказів зменшення суми заборгованості на розмір проведеного стягнення Відповідач-1 суду не надав. Позивач наполягав на тому, що банк взагалі не відобразив факт стягнення в обліку кредитної заборгованості. Дані обставини Відповідач 1 не спростував.

Такі дії банку є непослідовними, та вказують саме на ознаки суперечливої поведінки з боку банку у правовідносинах які стосуються звернення стягнення за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013, що викликає обґрунтовані сумніви у суду при оцінці тверджень та міркувань наведених з боку Відповідача 1.

Позивач навів суду розрахунок погашення заборгованості та підтвердив його висновком судового експерта, навів посилання на факти та обставини встановлені судовим рішенням постановленим в межах справи про банкрутство ТОВ "Естейт-Селінг", надав докази звернення стягнення АТ КБ "Приватбанк" в позасудовому порядку за договорами іпотек та докази несвоєчасного врахування АТ КБ "Приватбанк" стягнутих сум при розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Відповідач-1 не надав суду контррозрахунку заборгованості, не надав відомостей про розмір заборгованості ТОВ "Естейт-Селлінг" за Кредитним договором станом на час вчинення реєстраційної дії яку оспорює Позивач, не надав суду достатніх доказів на спростування тверджень Позивача та не довів суду у належний спосіб вірогідності своїх заперечень які б вказували на неповноту обставин та фактів встановлених в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/1938/22.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З огляду на наведене суд надає перевагу доводам Позивача з приводу припинення Кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 саме 06.06.2017 та критично ставиться до заперечень Відповідача-1.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України в редакції на час дії кредитного договору, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч.5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, після припинення дії Кредитного договору Договір іпотеки було припинено.

З наведеного випливає, що правочин направлений на звернення стягнення на предмет іпотеки, відбувався без наявності заборгованості Позивача (боржника), без наявності у АТ КБ “ПРИВАТБАНК” прав іпотекодержателя.

Щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в частині проведення оцінки при зверненні стягнення суд встановив наступне.

Згідно вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент звернення стягнення) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

При укладанні Договору іпотеки від 28.03.2017 (том-1 арк.с. 37-42) сторони визначили порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки (п. 24-27 договору) та домовилися про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" (пункт 28 Договору).

Сторони погодились, що початкова ціна Предмету іпотеки в позасудовому порядку встановлюється в розмірі 100% від вартості, яка зазначена в пункті 12 Договору іпотеки.

Також згідно умов договору іпотекодержатель має право реалізувати Предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена у пункті 12 Договору.

Пунктом 12 Договору іпотеки сторони визначили загальну вартість предмету іпотеки в розмірі 640 294,00 грн.

Відповідач-1 не надав суду інформацію з приводу проведення ним оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності та ціни за якою він здійснив стягнення.

Заперечуючи проти тверджень Позивача Відповідач-1 зазначив, що Закон України "Про іпотеку", цивільний принцип свободи волі сторін про укладанні договору та обов'язковість договору (ст. 6, 627, 629 ЦК України) не забороняє сторонам визначити інший порядок визначення початкової цини предмету іпотеки при зверненні стягнення за домовленістю сторін. А тому сторони не порушили вимог законодавства виклавши умови Договору іпотеки таким чином, що іпотекодержатель мав право звернути стягнення на предмет іпотеки за ціною не нижче встановленої п. 12 Договору іпотеки в розмірі 640 294,00 грн.

Правова позиція Відповідача-1 знайшла своє підтвердження у сталій судовій практиці та в правових позиціях Верховного Суду, зокрема, в постановах від 28.09.2022 у справі №904/3614/20, від 20.03.2019 по справі №306/2053/16-ц, від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.

Але на підтвердження своїх доводів про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах вартості майна визначеної Договором Іпотеки Відповідач-1 не надав суду жодних доказів.

Проте, на думку суду дане питання не є визначальним для розгляду даної справи, оскільки, суд звертає увагу на сам факт припинення Договору іпотеки на момент звернення стягнення.

Щодо оцінки судом дій Позивача, які мають значення для розгляду даної справи.

Після укладання Договору іпотеки від 28.03.2017 та звернення стягнення на предмет іпотеки 26.06.2017 позивач, як власник спірного майна, мав можливість цікавитися станом його власності за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з'ясувати стан заборгованості перед банком.

Як зазначив Позивач у позовній заяві, він дізнався про порушення свого права лише під час процедури банкрутства ТОВ "Естейт-Селлінг". Процедуру банкрутства у справі №904/1938/22 було відкрито 28.07.2022. Відповідно до змісту наданих АТ КБ "Прватбанк" листів ТОВ "Естейт-Селлінг" від 10.09.2019, 26.11.2020 (том-1, арк.с. 151-153) останній вказував на свою обізнаність про вчинені банком дії по зверненню стягнення на іпотечне майно та не висловлював заперечень щодо об'єктів за якими право власності було зареєстровано за іпотеконабувачем, просив врегулювати стан майна яке продовжувало знаходитися під забороною, надати довідку про припинення кредитного договору. Крім того, листом від 26.11.2020 ТОВ "Естейт-Селлінг" просив банк погасити невиконані кредитні чи інші зобов'язання перед банком за укладеними договорами, а залишки коштів від стягнення на об'єкти іпотек - перерахувати на вказаний рахунок.

Судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17 було зазначено про наявну заборгованість ТОВ "Естейт-Селлінг" перед АТ КБ "Приватбанк". Зі змісту судового рішення вбачається, що ТОВ "Естейт-Селлінг" письмового відзиву на позов не надав, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив чим не висловив заперечень поти позову.

За змістом ухвали господарського суду від 25.11.2019 по справі №904/7197/17 вбачається, що судом було визнано наказ виданий на виконання судового рішення було визнано таким, що не підлягає виконанню та встановлено з довідки АТ КБ "Приватбанк" про відсутність заборгованості починаючи з 18.07.2018.

Наведені судові рішення наявні в загальному доступі у Єдиному реєстрі судових рішень.

Дані обставини мають значення для оцінки судом добросовісності дій набувача спірного майна - Відповідача 2.

Обачливий набувач спірного майна мав можливість за допомогою Єдиного реєстру судових рішень встановити наведені обставини, але не мав можливість зробити висновки щодо ризиків, оскільки, згідно відомостей наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, банк звернув стягнення на предмет іпотеки 26.06.2017, що передувало встановленому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 строку припинення кредитних зобов'язань за даними довідки АТ КБ "Приватбанк" - 18.07.2018.

Обставини встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 не могли бути відомі набувачу спірного майна у жовтні 2020 році.

З огляду на наведене, суд не вбачає обставин релевантних для застосування правових позицій викладених у постанові ВП ВС №206/4841/20 від 08.11.2023 у п.п. 9.13-9.22 в зазначеній справі. При розгляді справи № 206/4841/20 Великою палатою Верховного Суду у п. 9.21. постанови було встановлено, що перед придбанням квартири кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття квартири з володіння її власників. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що ОСОБА_4 не міг набути право власності на квартиру, а тому і не мав права її відчужувати.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17)).

За матеріалами даної справи суд встановив, що на момент укладання договору купівлі продажу між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 12.03.2021 Позивач ще не заявляв про порушення його права власності. Існували рішення судів між Відповідачем 1 та Позивачем які вказували на припинення кредитних зобов'язань лише з 18.07.2018. З моменту звернення стягнення банком на іпотечне майно минуло біля двох років і за цей час Позивач за захистом порушеного права не звертався.

Таким чином, саме необачлива поведінка позивача, яка проявилася у зволіканні із зверненням до суду за захистом порушеного права тривалий час є проявом недбалого ставлення до захисту свого порушеного права, в подальшому призвела відчуження спірно майна.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що набувач спірного майна у 2020 році не мав фактичної можливості дізнаватися про порушення прав ТОВ "Естейт-Селлінг" за допомогою доступних засобів, зокрема, за допомогою доступу до Єдиного реєстру судових рішень або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач-2 придбав спірне майно на підставі відплатного договору за умови відсутності обмежень, заборон або спрів що до спірного майна.

Відповідач-2 не знав та не міг знати про вибуття майна від власника (Позивача) не за його волею.

Відтак, суд має всі підстави вважати Відповідача-2 добросовісним набувачем.

Щодо застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним.

Підписавши іпотечне застереження, Позивач та Відповідач 1 визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Існування іпотечного застереження не вказує на наявність волі іпотекодавця на відчуження спірного майна.

Проте судом було встановлено, що Відповідач-1 звернув стягнення на предмет іпотеки вже після того як заборгованість за кредитом була погашена, та як наслідок - Кредитний договір та похідний від нього договір Іпотеки вже було припинено за законом.

Отже спірне майно вибуло з володіння власника без його волі.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи Відповідачів-1 про неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.

Проте, обставини даної справи потребують оцінки та врахування ще інших складових спору.

При вирішенні даної справи суд звертає увагу на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі №643/18202/18 (провадження №61-617св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі №751/2232/19 (провадження №61-985св20).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного”, “публічного” інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття “суспільний інтерес” має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі “Колишній король Греції та інші проти Греції”).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить “суспільний інтерес” (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі “Трегубенко проти України”).

Критерій “пропорційності” передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. При цьому з питань оцінки “пропорційності”, як і з питань наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

“Справедлива рівновага” - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначено, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Відповідач-2, який придбав спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, мав усі підстави вважати такий договір законним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. За викладених обставин, перекладання на третіх осіб наслідків скасування реєстраційної дій державного реєстратора та повернення спірного майна на користь Позивача, може мати ознаки порушення справедливого балансу та покладання надмірного індивідуального тягаря на Відповідача 2 і призвести до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Витребування спірного майна від ОСОБА_1 покладає на останнього індивідуальний тягар з повернення витрачених 12.03.2021 на придбання спірного майна коштів в сумі 648854,00 грн. від Банку, отримання компенсації інфляційних витрат, можливе відшкодування збільшення вартості нерухомого майна з огляду здешевлення національної валюти України за досить тривалий час який минув після придбання.

За час який минув з моменту придбання Відповідачем-2 спірного майна з 12.03.2021 по день ухвалення судового рішення (1102 днів) індекс інфляції, як показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, складає 1.44058095. Дані відомості є загально відомими. Наведений розмір інфляції вказує на суттєве зменшення покупної здатності суми яку витратив у 2021 році Відповідач-2.

Даний індивідуальний тягар суд вважає надмірним, оскільки, ОСОБА_1 буде позбавлений майна яке набув добросовісно та правомірно, буде змушений самостійно витрачати час та кошти на судові витрати, шукати засоби компенсації інфляційних витрат та відновлення своїх майнових інтересів.

Всі ці обставини стали наслідком того, що позивач з 2017 року зволікав із вчиненням дій направлених на захист свого порушеного права чим фактично перекладає тягар втрат на добросовісного набувача.

З огляду на наведене, суд не може допустити порушення справедливого балансу інтересів, та вважає за необхідне відмовити Позивачу у задоволенні позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення держаного реєстратора від 26.06.2017.

Судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - неефективний спосіб захисту прав. Застосування ефективного способу захисту приводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування. Ефективний спосіб захисту спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. (Постанова КГС ВС від 08.05.2018 у справі №910/1607/17)

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Системний аналіз законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (Постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Велика палата Верховного суду послідовно притримувалася правової позиції про те, що належний та ефективний спосіб захисту прав позивача визначається з огляду на обставини конкретної справи. Якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача.

Задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора у даній справі не можна вважати ефективним способом захисту порушеного права, матиме формальний характер, фактично не призведе до відновлення інтересів Позивача та може порушити стан правової визначеності відносно спірного майна.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності.

Суд не розглядав даного питання, оскільки не знайшов підстав для задоволення позову.

Кожна особа має право на захист свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на компенсацію від винної особи за майно яке незаконно вибуло з його володіння або повернення коштів отриманих при зверненні стягнення АК КБ "Приватбанк".

Щодо інших аргументів сторін.

На думку Позивача при вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором було прийнято рішення поза межами адміністративно - територіальної одиниці. Спірне майно розташоване у місті Миргород Полтавської області. Державний реєстратор приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович мав право діяти лише в межах Дніпропетровської області, про те вчинив дії як реєстратор в межах Дніпропетровської області, чим на думку Позивача порушив вимоги частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час прийняття рішення).

Згідно вимог статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 04.06.2017, станом на час спірних подій) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. В свою чергу абзацом 5 передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Судом було встановлено, що Договір Іпотеки було посвідчено саме приватним нотаріусом Вербою В.М., таким чином, реєстраційна дія, яку оспорює Позивач, була вчинена в порядку передбаченому статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 04.06.2017).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При поданні позову та заяви про забезпечення позову позивач подав докази оплати судового збору платіжні інструкції від 30.05.2023 разом на суму 16 442, 81 грн. (том-1, арк.с. 18, 19, 77).

Відповідач-1 звертав увагу суду на факт оплати судового збору не позивачем самостійно, а іншою особою. На думку Відповідача-1 такі обставини вказують на невиконання Позивачем обв'язку з оплати судового збору Позивачем, та як наслідок - необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Судом встановлено, що три платіжні інструкції надані позивачем містять вказівку про платника ТОВ "Місто Естейт", у графі призначення платежу платіжної інструкції зазначено судовий збір за позовом ТОВ "Естейт Селлінг", Господарський суд Дніпропетровської області.

Таким чином, судовий збір було сплачено позивачем не особисто а іншою особою.

Позивач пояснював, що з огляду на перебування позивача у стані банкрутства ТОВ "Естейт Селлінг" не мав власних коштів та залучив до оплати іншу особу.

Згідно вимог статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, хоча ГПК України не зобов'язує позивача особисто сплачувати судовий збір, Закон України "про судовий збір" визначає платником судового збору саме ту особу яка звертається до суду за захистом порушеного права.

З матеріалів справи суд встановив, що Позивач на підтвердження сплати судового збору за подання до суду першої інстанції саме позовної заяви ТОВ "Естейт Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки у назві реквізиту "Призначення платежу" зазначено: "Судовий збір за позовом ТОВ "Естейт Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючі положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Господарський процесуальний кодекс України вимагає долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої заяви є об'єктом його справляння згідно із Законом України "Про судовий збір".

Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Тому судовий збір не заборонено сплатити іншій особі.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 №9901/144/20.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, у відповідності до приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За змістом судового рішення суд встановив, що спір виник в наслідок неправильних дій Відповідача 1, який припустив порушення прав Позивача, у зв'язку з чим і виник спір.

Зі змісту статей 129, 238 ГПК України в судовому рішенні суд повинен визначити не тільки особу на яку покладає судові витрати, а ще й повинен визначити особу на користь якої необхідно стягнути витрати.

Процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат на користь осіб які не були залучені до участі у справі, крім Державного бюджету України в окремих випадках. А тому стягнення судового збору на користь платника - ТОВ "Місто Естейт" є неможливим.

В рамках розгляду даної справи суд не з'ясовував правовідносини між позивачем та ТОВ "Місто Естейт" та не зобов'язаний встановлювати порядок фінансування ТОВ "Місто Естейт" Позивача, оскільки дане питання знаходиться поза межами спору.

З огляду на наведене, суд використовує правові засоби передбачені процесуальним законодавством та вважає за необхідне стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача судовий збір в розмірі 16 442, 81 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727) до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570); відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); відповідача-3: Державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А) про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727) сплачений судовий збір у сумі 16 442, 81 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.03.2024.

Суддя Ю.Ю. Первушин