Дата документу 13.03.2024
Справа № 334/2063/24
Провадження № 2/334/1451/24
13 березня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши матеріали позовної заяви представника позивача - адвоката Вартанової Гаяне Михайлівни, що представляє інтереси ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Черкун Валентина Іванівна, про встановлення факту батьківства, зобов'язання внести зміни до актового запису про народження дитини, визначення обов'язкової частки дитини у спадщині, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, -
13 березня 2024 року представник позивача - адвокат Вартанова Гаяне Михайлівна, що представляє інтереси ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Черкун Валентина Іванівна, про встановлення факту батьківства, зобов'язання внести зміни до актового запису про народження дитини, визначення обов'язкової частки дитини у спадщині, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
При вирішенні питання про прийняття в провадження позовної заяви та відкриття провадження по даній справі, перевіривши відповідність вимогам закону позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, але до позову не надано оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Представник позивача зазначає у заяві, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 та п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо доводів представника позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.
За ст. 2 Закону № 3674-VI платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України.
У ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в ст. 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
При цьому, з положень норми, п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України в разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Суд зазначає, що зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 56 ЦПК України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами ст. 56 ЦПК України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини, дітей ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітнього в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України.
Крім того, пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 ЦПК України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15 січня 2018 року у справі №607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі 754/16008/17.
Щодо доводів представника позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судом встановлено наступне.
Заявниця зазначає у заяві, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Тобто, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, зобов'язання внести зміни до актового запису про народження дитини, визначення обов'язкової частки дитини у спадщині, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини подана з метою внесення змін до актового запису про народження дитини та визнання права дитини на спадщину. Проте причина смерті чоловіка не впливає на встановлення факту його батьківства.
Таким чином, позивач під час подання до суду вищевказаного позову не належить до категорії осіб, яка мають пільги зі сплати судового збору відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Будь-яких інших підстав для звільнення заявниці від сплати судового збору, передбачених ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстав для застосування положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а так само передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору у зв'язку з майновим станом, заявник не зазначає.
Таким чином, заявник не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору, на підставі Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено порядок сплати судового збору а саме: судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв; сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі; сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Суд звертає увагу позивача, що невірно оформлене платіжне доручення є підставою для повернення позовної заяви у зв'язку з несплатою судового збору належним чином.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року складає 3028,00 гривні.
Відповідно до пп. 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір складає 1211,20 грн..
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, у зв'язку з тим, що дана позовна заява містить чотири позовні вимоги немайнового характеру, то позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за чотири позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 4844,80 грн., або надати до суду документ, який звільняє від сплати судового збору.
Судовий збір слід перерахувати на належний розрахунковий рахунок № UA828999980313131206000008512, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, ЄДРПОУ: 37941997, отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Запоріжжя (назва суду, де розглядається справа) та додати оригінал квитанції до суду.
Разом з тим, суд вважає за можливе роз'яснити, що положеннями ч. 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору на підставі ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, положенням ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема, п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 даної статті, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов, зокрема, якщо позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім того, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Тому, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Дослідивши матеріали заяви та наведені норми закону, суд вважає необхідним зазначену позовну заяву залишити без руху, та надати позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву представника позивача - адвоката Вартанової Гаяне Михайлівни, що представляє інтереси ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Черкун Валентина Іванівна, про встановлення факту батьківства, зобов'язання внести зміни до актового запису про народження дитини, визначення обов'язкової частки дитини у спадщині, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у зазначений вище строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Гнатюк