Справа № 304/2222/23 Провадження № 1-кп/304/111/2024
20 березня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023071130000196 від 25 липня 2023 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , без освіти, непрацюючої, перебуває у цивільному шлюбі (має на утриманні шістьох малолітніх дітей), громадянки України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 25 липня 2023 року близько 11.45 год в умовах введеного указом Президента України воєнного стану, перебуваючи на площі Народній, 6 у місті Перечин Ужгородського району Закарпатської області біля магазину «Ромашка», умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала дитячий триколісний велосипед марки «AZIMUT TRIKE», який було припарковано біля вказаного магазину та який належить ОСОБА_6 , чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на суму 667 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
Двадцятого березня 2024 року у місті Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно з умовами якої обвинувачена визнає свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України. Крім цього сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачена у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з її звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням, передбачених ст. 76 КК України обов'язків, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердила та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готова понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримала, просила суд затвердити таку, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченою своєї винуватості в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів.
У підготовче судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, однак прокурор подала суду її заяву, в якій потерпіла просить розглянути справу без її участі через сімейні обставини, претензій до обвинуваченої вона не має, а також не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченою та прокурором.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, прийшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 було враховано і дотримано положення ст. 65, 68 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу винної, характер та ступінь участі у вчиненні злочину; врахували поведінку після вчинення злочину; визначили обставини, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, застосування відносно ОСОБА_4 виду та розміру покарання, що вказані в угоді, з її звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.
При цьому суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до неї застосовано.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Також суд встановив, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що дана угода про визнання винуватості укладена за письмової згоди потерпілої ОСОБА_6 , наданої прокурору, така відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_4 , яка за місцем проживання характеризується посередньо, виховує шістьох малолітніх дітей, раніше не судима, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради не перебуває.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Строк застосування запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування у виді особистого зобов'язання, закінчився 29 жовтня 2023 року, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Питання речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься у порядку статей 100, 124, 174 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 314, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 березня 2024 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази, а саме дитячий триколісний велосипед марки «AZIMUT TRIKE», коричнево-чорного кольору, що переданий на відповідальне зберігання потерпілої ОСОБА_6 - такій повернути; відеозапис, що міститься на оптичному диску сірого кольору з надписом посередині у верхній частині «Verbatim» та у правій частині по середині «4.7. 16Х/ 120MIN», який знаходиться при матеріалах кримінального провадження №12023071130000196 від 25 липня 2023 року у органу досудового розслідування - при таких зберігати.
Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/107-23/7301-ТВ від 31 липня 2023 року у розмірі 1 195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн стягнути із ОСОБА_4 на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2023 року у виді арешту майна - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1