21 березня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників провадження: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.03.2024року в кримінальному провадженні №12024262060000114, постановлену в порядку ст.193-194 КПК України,-
Ухвалю слідчого судді Вижницького районного суду від 09.03.2024 року задоволено клопотання слідчого Вижницького РВП ОСОБА_10 та обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженцю і жителю АДРЕСА_1 , не одруженому, маючому на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не працюючому, не судимому, маючому повну загальну середню освіту, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. Строк тримання під вартою ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту затримання - з 11 год. 35 хв. 08.03.2024 р. Строк дії ухвали до 11 год. 35 хв. 06.05.2024 р.
На цю ухвалу адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення і постановити нову ухвалу та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту за місцем його проживання в АДРЕСА_1 .
На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначала, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою і такою, шо не відповідає сутності справи.
Також вказувала, що твердження сторони обвинувачення про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи санкцію покарання, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних в цьому кримінальному провадженні і вчинити інше кримінальне
ЄУНСС 713/695/24 НП 11сс/822/72/24 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_11
правопорушення, нічим не підтверджені, а сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може слугувати підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначала, що слідчим суддею невірно враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, його повнолітній син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання, підозрюваний має постійне місце проживання, його дружина перебуває за кордоном. Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка не в повній мірі враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України. Ще зазначала, що ОСОБА_12 свою вину визнав повністю і щиро кається у вчиненому. Сам підозрюваний і його захисник в суді просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового арешту, а в разі задоволення клопотання слідчого, просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Докази можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного також відсутні.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференції, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Апеляційним судом встановлено, що 07.03.2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024262060000114 за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.4 ст.296 КК України.
08.03.2024 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України і цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 07.03.2024 року, біля 12 год. 20 хв. інша особа, яка є братом підозрюваного, знаходилась біля контрольно-пропускного пункту «Голеча» в АДРЕСА_1 , де працівниками Державної прикордонної служби України здійснюється контрольно-пропускний режим та перевірка транспортних засобів і громадян, які рухаються в напрямку державного кордону. Переслідуючи умисну мету, направлену на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі своїм рідним братом, виражаючи явну неповагу до громадського порядку, та існуючих правил поведінки і моральності, безпричинно вчинили конфлікт з військовослужбовцями ЗСУ, а саме: командиром відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержантом ОСОБА_13 та солдатом ОСОБА_14 , які, відповідно до усного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_15 , в с.Плоска несли службу у форменому одязі з розпізнавальними знаками та шевронами, з метою проведення оповіщення населення щодо мобілізації. Під час конфлікту брат підозрюваного вів себе грубо та зневажливо, висловлювався на адресу сержанта ОСОБА_13 та солдата ОСОБА_14 нецензурними та образливими словами, принижуючи їхню честь та гідність, а також погрожував їм застосуванням фізичного насильства. Далі ОСОБА_7 , підтримуючи дії брата ОСОБА_16 , з метою спричинення тілесних ушкоджень зазначеним військовослужбовцям, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ Нива», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині дороги в с.Плоска, не зменшуючи швидкості автомобіля та не здійснюючи маневру об'їзду солдата ОСОБА_14 і сержанта ОСОБА_13 , які в той час перебували на проїзній частині дороги неподалік шлагбаума, демонструючи при цьому свою зневагу до військовослужбовців ЗСУ та оточуючих, здійснив наїзд на командира відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержанта ОСОБА_13 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.
Далі ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою заздалегідь заготовлених господарських сокир, нанесли сержанту ОСОБА_13 по одному удару обухом сокири в ділянку плеча та передпліччя, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 з хуліганських спонукань, демонструючи свою зверхність, переслідуючи умисну мету, направлену на пошкодження майна військовослужбовців, за допомогою сокир почали наносити численні удари по кузову та вікнах транспортного засобу марки «СЕАТ Альхамра», номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває на балансі ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого розбили вікна та пошкодили кузов зазначеного транспортного засобу, завдавши матеріальної шкоди.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_16 було грубо порушено громадський порядок, спричинено тілесні ушкодження командиру відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержанту ОСОБА_13 , пошкоджено майно ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також припинено роботу працівників роти охорони цього відділу щодо здійснення оповіщення громадян про мобілізацію.
В матеріалах провадження є достатньо доказів, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчиненого злочину.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 визнав свою вину та щиро кається у вчиненому.
Сам апелянт в скарзі не вказує в чому полягає необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 повідомлення про підозру.
А тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості навести в цій ухвалі доводи на підтвердження чи спростування тверджень апелянта щодо необґрунтованості повідомлення про підозру, яку було вручено ОСОБА_7 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній не одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, не працевлаштований.
Відповідно до практики Європейського суду та положення ст. 178 ч.1 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
А тому твердження апелянта про відсутність доказів можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного є необґрунтовані.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, наявність ризиків можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного, дані про його особу, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку проте що інші, більш м'які види запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, не забезпечать належну поведінку ОСОБА_7 .
І оскільки кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням фізичного насильства щодо особи, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, не обрав підозрюваному альтернативний захід у виді застави.
Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 відмовити, а ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.03.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя