21 березня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників провадження: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.03.2024 року в кримінальному провадженні №12024262060000114, постановлену в порядку ст.193-194 КПК України,-
Ухвалою слідчого судді Вижницького районного суду від 09.03.2024 року задоволено клопотання слідчого Вижницького РВП ОСОБА_9 та обрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю і жителю АДРЕСА_1 , не одруженому, маючому на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не працюючому, учаснику бойових дій, в порядку ст.89 КК України не судимому, маючому повну загальну середню освіту, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. Строк тримання під вартою ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту затримання - з 17 год. 02 хв. 07.03.2024 р. Строк дії ухвали до 17 год. 02 хв. 05.05.2024 р.
На цю ухвалу адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення і постановити нову ухвалу та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту за місцем його проживання в АДРЕСА_1 .
На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначала, що пред'явлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою і такою, шо не відповідає сутності справи.
Також вказувала, що твердження сторони обвинувачення про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи санкцію покарання, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового
ЄУНСС 713/695/24 НП 11сс/822/75/24 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
розслідування та суду, знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних в цьому кримінальному провадженні і вчинити інше кримінальне правопорушення, нічим не підтверджені, а сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , не може слугувати підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначала, що слідчим суддею невірно враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в цивільному шлюбі, має постійне місце проживання, являється учасником бойових дій, в період з 13.03.2022 року по 19.06.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка не в повній мірі враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України. Ще зазначала, що ОСОБА_6 свою вину визнав повністю і щиро кається у вчиненому. Сам підозрюваний і його захисник в суді просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового арешту, а в разі задоволення клопотання слідчого, захисник просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Докази можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного також відсутні.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Апеляційним судом встановлено, що 07.03.2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024262060000114 за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.4 ст.296 КК України.
07.03.2024 року ОСОБА_11 було затримано в порядку ст.208 КПК України і 08.03.2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 07.03.2024 року, біля 12 год. 20 хв. знаходився біля контрольно-пропускного пункту «Голеча» в АДРЕСА_1 , де працівниками Державної прикордонної служби України здійснюється контрольно-пропускний режим та перевірка транспортних засобів і громадян, які рухаються в напрямку державного кордону. Переслідуючи умисну мету, направлену на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою зі своїм рідним братом ОСОБА_11 , виражаючи явну неповагу до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності, безпричинно вчинили конфлікт з військовослужбовцями ЗСУ, а саме: командиром відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_12 та солдатом ОСОБА_13 , які, відповідно до усного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 , в с. Плоска несли службу у форменому одязі з розпізнавальними знаками та шевронами, з метою проведення оповіщення населення щодо мобілізації. Під час конфлікту ОСОБА_6 вів себе грубо та зневажливо, висловлювався на адресу сержанта ОСОБА_12 та солдата ОСОБА_13 нецензурними та образливими словами, принижуючи їхню честь та гідність, а також погрожував їм застосуванням фізичного насильства. Далі ОСОБА_11 , підтримуючи дії брата ОСОБА_6 , з метою спричинення тілесних ушкоджень зазначеним військовослужбовцям, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ Нива», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині дороги в с.Плоска, не зменшуючи швидкості автомобіля та не здійснюючи маневру об'їзду солдата ОСОБА_13 і сержанта ОСОБА_12 , які в той час перебували на проїзній частині дороги неподалік шлагбаума, демонструючи при цьому свою зневагу до військовослужбовців ЗСУ та оточуючих, здійснив наїзд на командира відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанта ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.
Далі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою заздалегідь заготовлених господарських сокир нанесли сержанту ОСОБА_12 по одному удару обухом сокири в ділянку плеча та передпліччя, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з хуліганських спонукань, демонструючи свою зверхність, переслідуючи умисну мету, направлену на пошкодження майна військовослужбовців, за допомогою сокир почали наносити численні удари по кузову та вікнах транспортного засобу марки «СЕАТ Альхамра», номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває на балансі ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого розбили вікна та пошкодили кузов зазначеного транспортного засобу, завдавши матеріальної шкоди.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було грубо порушено громадський порядок, спричинено тілесні ушкодження командиру відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанту ОСОБА_12 , пошкоджено майно ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також припинено роботу працівників роти охорони цього відділу щодо здійснення оповіщення громадян про мобілізацію.
В матеріалах провадження є достатньо доказів, які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчиненого злочину.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 визнав свою вину та щиро кається у вчиненому.
Сам апелянт в скарзі не вказує в чому полягає необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_6 повідомлення про підозру.
А тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості навести в цій ухвалі доводи на підтвердження чи спростування тверджень апелянта щодо необґрунтованості повідомлення про підозру, яке було вручено ОСОБА_6 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, в порядку ст.89 КК України не судимий, ніде не працює.
Відповідно до практики Європейського суду та положення ст. 178 ч.1 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
А тому твердження апелянта про відсутність доказів можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного є необґрунтовані.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, наявність ризиків можливої протиправної процесуальної поведінки підозрюваного, дані про його особу, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що інші, більш м'які види запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
І оскільки кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням фізичного насильства щодо особи, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, не обрав підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою в підстав для її касування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 відмовити, а ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.03.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя