Справа № 635/9435/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/623/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.537, 539 КПК України
13 березня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_9 , -
Вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.05.2021 року залишено без змін вирок Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року щодо ОСОБА_9
Початок строку відбування покарання - 21.01.2021 року, кінець строку - 02.04.2025 року.
До Харківського районного суду Харківської області звернуласяОСОБА_10 звернулася з письмовою заявою про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання, визначеного вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_10 посилалася на те, що її брат ОСОБА_9 засуджений за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року та відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)». Вважала за доцільне застосування до ОСОБА_9 положень ст. 81 КК України. Крім того, зазначила, що вона є ФОП та може надати брату роботу та місце проживання.
Оскаржуваною ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції засуджений ОСОБА_9 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14.11.2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього положення ст.81 КК України та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу засуджений вказує на те, що за весь час відбування покарання своєю поведінкою він довів свого виправлення, відомості про наявність стягнень щодо нього не відповідають дійсності, оскільки його ніхто не повідомляв про це, вважає, що ці відомості сфабриковані керівництвом ДУ «Полтавська УВП».
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи засудженого ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу засудженого лише в частині необхідності скасування оскаржуваного рішення та вважав за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції, дослідивши матеріали судового провадження та відомості особової справи засудженого, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 належить задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та під-стави його ухвалення.
У відповідності до ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Таким чином, коло суб'єктів, які мають право подати клопотання (подання) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, визначається ч.1 ст. 539 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 відбуває покарання у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)».
10.10.2023 року до Харківського районного суду Харківської області звернулася ОСОБА_10 з письмовою заявою про звільнення свого брата - ОСОБА_9 від відбування покарання, призначеного за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року.
Натомість громадянка ОСОБА_10 у цій справі, в силу вимог ч.1 ст.539 КПК України, не є особою, яка має процесуальне право на звернення до суду першої інстанції з клопотанням про умовне-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року.
Вимогами ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до статей 8, 9 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
З огляду на викладене та враховуючи положення ч.1 ст.539 КПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що громадянка ОСОБА_10 наділена процесуальним правом на звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання її брата - засудженого ОСОБА_9 , а також всупереч вимог чинного законодавства розглянув цю заяву по суті та за наслідками судового розгляду ухвалив оскаржуване судове рішення.
Отже, суд першої інстанції розглянув клопотання громадянки ОСОБА_10 по суті її вимог, прийнявши рішення про відмову в застосуванні до засудженого ОСОБА_9 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, тобто висловився по суті клопотання, що у даному випадку є неприпустимим.
За таких обставин, суд першої інстанції, отримавши клопотання громадянки ОСОБА_10 про умовне-дострокове звільнення ОСОБА_9 , повинен був повернути це клопотання особі, яка не має процесуального права на звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 , відповідно до вимог ч.1 ст.539 КПК України
Разом з цим, суд першої інстанції також не звернув увагу та залишив без будь-якого процесуального реагування клопотання засудженого ОСОБА_9 від 02.10.2023 року про його умовне-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року, яку суд першої інстанції отримав 11.10.2023 року (арк.8), оскільки матеріали цього судового провадження не містять процесуального рішення про призначення цього клопотання засудженого до розгляду.
Більш того, в оскаржуваному судовому рішенні не надано будь-якої оцінки доводам клопотання засудженого про умовне-дострокове звільнення та процесуального рішення щодо цього клопотання ОСОБА_9 про застосування до нього положень ст.81 КК України.
Тобто, суд першої інстанції не ухвалив будь-якого судового рішення за наслідками розгляду клопотання засудженого ОСОБА_9 про умовне-дострокове звільнення, що є процесуально недопустимим.
Відповідно до ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
З огляду на наведене, встановлені під час апеляційного розгляду порушення процесуальних прав засудженого ОСОБА_9 , на переконання колегії суддів, є істотними, оскільки судом першої інстанції залишена без будь-якого процесуального реагування та рішення щодо клопотання засудженого про його умовне-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року, чим було позбавлено засудженого процесуального права на захист та доступ до правосуддя, який є основною гарантією прав громадян.
Згідно ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 цього Закону - підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги той факт, що чинний КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входить вказане порушення процесуального права на доступ до правосуддя, колегія суддів, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 7 КПК України, дійшла висновку, що порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 370, 539 КПК України є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ч.1 ст.412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК України нового розгляду в суді першої інстанції, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення вимог процесуального закону шляхом повторного дослідження вищевказаних обставин судового провадження, оскільки вони в суді першої інстанції не досліджувались.
За таких обставин, реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч.1 ст. 412; п.6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409; п. 2 ч.1 ст. 410 КПК України.
Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог ст.539, п.2 ч.1 ст.372 і ст. 370 КПК України щодо прийняття до розгляду клопотання про умовне-дострокове звільнення, змісту мотивувальної частини ухвали не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 13, 14, 15, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, законність, диспозитивність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенціїз правлюдини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.
З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 в суді першої інстанції, у зв'язку з чим подану апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Решту апеляційних доводів засудженого колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч.1 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, суду першої інстанції під час нового судового розгляду слід усунути зазначені порушення, ретельно перевірити та надати оцінки усім доводам, в тому числі, що містяться в клопотанні засудженого ОСОБА_9 умовне-дострокове звільнення від відбування покарання (арк.8) та в його апеляційній скарзі з доповненнями, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в тому числі норм ч.3 ст.415 та ст.416 КПК України, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При цьому, суду першої інстанції під час нового судового розгляду необхідно ретельно перевірити апеляційні доводи засудженого щодо відсутності відомостей про накладення на нього стягнень під час відбування ним покарання за вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року, оскільки відомості особової справи містять довідку про накладення на ОСОБА_9 стягнень 13.02.2021 року та 04.01.2022 року, що істотно впливає на можливість задоволення клопотання засудженого про застосування до нього положень ст.81 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, ч.1 ст. 412, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -