Дата документу 21.03.2024Справа № 554/9491/23
Провадження № 2/554/2443/2024
Іменем України
21 березня 2024 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 18.10.2023 року позивачу був наданий строк для усунення недоліків.
05.03.2024 року позивач отримав копію ухвали, проте недоліки, зазначені в ухвалі позивач не усунув.
Таким чином ухвала без руху від 18.10.2023 року не виконана.
Відповідно до ч. 3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Також, суд роз'яснює позивачу про те, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю вважати не поданою та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що він має право повторно звернутися до суду з належно оформленим позовом.
Ухвалу може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Суддя Л.В.Гольник