Справа № 541/167/24
Номер провадження 2/541/312/2024
іменем України
20 березня 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Шатілової Л.Г.,
за участі секретаря судового засідання Гуриної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подані його представником адвокатом Грибовод Віталієм Васильовичем до Товариства з обмеженою відповідальністю " Вердикт Капітал" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грибовод В.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не пiдлягає виконанню виконавчий напис від 23.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 1301 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 52873,16 грн. та стягнути судові витрати.
В позові посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталією Володимирівною відкрито виконавче провадження №63492112 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. №1301 від 23.09.2020 року. Вказав, що ОСОБА_1 не визнає борг в повному обсязі перед ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ», стягнення такого боргу порушує права та його законні інтереси.
Вважав, що виконавчий напис №1301 від 23.09.2020 року виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено із порушенням чинного законодавства, а саме: нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, оскільки виконавчий напис повинен бути вчинений лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Також зазначив, що позивач не має жодних укладених нотаріальних договорів із ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а отже відповідачем не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, до розрахунку заборгованості не додані первинні фінансові документи, які б підтверджували борг, він не був повідомлений належним чином на 30 днів про заборгованість та необхідність її погашення.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
29 лютого 2024 року від відповідача ТОВ «Вердикт капітал» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису ними були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Позивач не надав доказів, які б свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов'язань в повному обсязі чи альтернативного розрахунку заборгованості. Кредитний договір є чинним, при вчинені виконавчого напису нотаріуса не пропущено строк на вчинення виконавчого напису. Вважав, що жодних обґрунтованих доводів стосовно безпідставності документу, за яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку боржником суду наведено не було, як і доказів спростування заборгованості за кредитним договором, стягнення якої відбувалося за вчиненим виконавчим написом нотаріуса. Також надав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також про відмову у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, просили проводити розгляд без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Т.І. в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Судом встановлено, що 23.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вчинено виконавчий напис № 1301 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 52373,16 гривень за період з 29.01.2019 року по 11.03.2020 року. 03.11.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №63492112 по виконанню вказаного виконавчого напису №1301 від 23.09.2020.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15,16,18 ЦК України, ст. ст.50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Згідно правової позиції, висловленої у постанові КЦС ВС від 23 січня 2018 року у справі №310/9293/15-ц, правового висновку в постанові ВСУ від 05.07.2017 р. №6-887/цс 17 у разі встановлення судом фактичних обставин, що спростовують безспірність заборгованості, порушення вимог закону про порядок видачі виконавчого напису, підлягає захисту право боржника, що дає підстави задовольнити вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Разом з тим, відповідачем на заперечення доводів позивача не надано, та з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу ним було надано виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов'язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов'язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього відповідачем та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що вимоги не є безспірними, а тому суд дійшов висновку про те, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для вчинення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.
Також, відповідно до п. п. 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 622, якою Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» та включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Водночас, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір на підставі якого був вчинений виконавчий напис №1301 від 23.09.2020 був нотаріально посвідчений, отже, наданий приватному нотаріусу кредитний договір не є тим документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за таким кредитним договором.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Як передбачено ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що нотаріусом порушено процедуру вчинення виконавчого напису. Оспорюваний виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнення заборгованості не може провадитись у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за вимогами, що не є безспірними, а відтак вимоги позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 3 ст. 141 ЦПК закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень підтверджуються: додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №11/01-24 від 11.01.2024 року, актом прийняття-передачі виконаних робіт від 12.01.2024, квитанцією від 11.01.2024 серія ББА № 148562 на суму 10000 грн.
Суд звертає увагу, що позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка судячи з її змісту не вимагала значних витрат та часу витраченого на її складення, адже категорія цієї справи не є складною.
Крім того, справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем направлено до суду клопотання датоване 22.02.2024 року про зменшення витрат на правничу допомогу де в описовій частині просив зменшити витрати на правничу допомогу, а в прохальній частині- відмовити позивачу у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та не відповідають критеріям реальності.
З урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат, враховуючи критерії розумності розміру витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі, беручи до уваги її складність, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, суд дійшов висновку, що достатньо обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі складає 5000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с. 35).
Оскільки позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати з оплати судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону «Пронотаріат»,ст.4,12,13,81,83,141,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не пiдлягає виконанню виконавчий напис від 23.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 1301 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 52873,16 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 1211 ( одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору та 5000 ( п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Грибовод Віталій Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000442 від 30.03.2016, адреса м.Полтава, вул. Капітана Володимира Кісільова, 29 оф. 415.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса 04053 м.Київ, вул. Кудрявський узвіз 5б.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, адреса 01054 м.Київ, вул. Тергенєвська, 38 корпус «А».
Суддя: Л. Г. Шатілова