Справа № 392/2080/23
Провадження № 1-кп/392/162/24
14 березня 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого: судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121090000462 від 31.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Якимівка Маловисківського району, Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , співмешкав без реєстрації шлюбу, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працюючого механізатором в АСФГ "Подольське", такого, що відповідно до ст.89 КК України не має судимостей, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
30 серпня 2023 року, близько 20:00 год., ОСОБА_3 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 перебували за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , та після вживання алкогольних напоїв, між ними виникла сварка на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ході якої у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , в той же день, 30.08.2023 близько 20:30 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні житлової кімнати будинку за вказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з силою наніс два удари кулаком правої руки в ліву частину грудної клітки та живота ОСОБА_9 , спричинивши тим самим останній, згідно висновку судової медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді тупої травми органів живота з розривом селезінки, що супроводжувалося гострою крововтратою, тупої травми грудної клітки - переломи 6,7,8,9,10 ребер зліва по середній пахвовій лініям без ушкодження пристінкової плеври з крововиливом в м'які тканини навколо переломів, які мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, в результаті яких 30.08.2023 близько 21:50 год. наступила смерть ОСОБА_9 Смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від гострої крововтрати, в результаті тупої травми органів живота з ушкодженням селезінки, так вищевказані тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв'язку з безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 .
Вказаними діями, ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, не заперечував щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті та показав, що з потерпілою ОСОБА_9 проживав у цивільному шлюбі без реєстрації, має трьох спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зранку 30.08.2023 року він пішов на роботу, а дружина з дітьми залишилася вдома, їй було "на похмілля". Коли повернувся з роботи, близько 17.00 год, вона була з переселенцями вдома, розпивали алкогольні напої. На його запитання, що відбувається, відповіла, що ОСОБА_10 (переселенець) допомагав їй по господарству та вона йому "виставила могорич". Прийшов інший переселенець ОСОБА_11 , забрав ОСОБА_10 та вони пішли з їх двору. Потім прийшли діти, він запитав чи готувала вона їжу для них та чи давала їм їсти, на що ОСОБА_9 відповіла, що не готувала їжу. Вони пересварилися, на ґрунті того, що потерпіла "випивала", не доглядала належним чином за дітьми, вони самі по собі гуляли, їсти не було приготовано. Потім поралися по господарству, приблизно о 20.00 год до них знову прийшли переселенці - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_9 готувала їжу, він з ними випив чарки 2 горілки. Ближче до 21 год переселенці пішли додому, діти пішли на кухню їсти, а він з потерпілою залишилися в кімнаті. В цей час потерпіла почала висловлюватися на нього нецензурною лайкою, називала його образливими нецензурними словами, на що він попрохав зупинитися, "бо вдарю". Вона ніяк на це не відреагувала, підійшла до дивану, де він знаходився та продовжила нецензурну лексику на його адресу. Він не втримався та наніс їй два удари, після чого вийшов з кімнати. Удар наносив кулаком під ребро та в район живота зліва. Далі ОСОБА_9 сказала, що їй погано, та щоб він приніс їй води. Він підбіг подав води, вона почала хрипко дихати. В цей час він попросив старшу дочку ОСОБА_4 , щоб вона побігла до сусідки, щоб та зателефонувала до фельдшера з метою надання медичної допомоги потерпілій. Оскільки в них не було на телефоні грошей, то сам цього зробити не зміг. Негайно переніс потерпілу з кімнати у веранду. Вмивав її водою та робив масаж на грудній клітині. Потім прибігла сусідка, в неї є син ОСОБА_14 , який на власному автомобілі привіз фельдшера ОСОБА_15 . Показав, що він весь цей час перебував біля Ніни, вмивав водою та намагався робити масаж серця, коли приїхала фельдшер за 20-25 хв, то констатувала смерть, причину якої на той час не знали. Дітей відправив до сусідки, сам поїхав в морг. Відразу викликали поліцію, він повідомив, що штовхнув потерпілу на диван, після похорону 01.09.2023 року його викликали працівники поліції в м. Мала Виска. Показав, що потерпіла останнім часом дуже часто вживала алкогольні напої, раніше проходила курс лікування від алкогольної залежності. Щодо себе зазначив, що буває вживає алкогольні напої на вихідних чи на свято може випити.
Зазначив, що дуже жалкує про вчинене, не бажав настання смерті потерпілій, у вказаній ситуації був обурений поведінкою потерпілої, зокрема щодо вживання нею алкогольних напоїв та неналежного догляду за дітьми, під час його перебування на роботі, діяв ситуативно. В судовому засіданні просив вибачення за вчинене перед судом, дітьми, запевняв, що переоцінив свою протиправну поведінку та зробив висновки щодо не вчинення в майбутньому жодних протиправних дій. Готовий нести покарання за вчиненні ним протиправні дії.
Повідомив, що діти після події, як і раніше проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним. Він за ними доглядає, годує, одягає, контролює навчання, повністю займається вихованням самостійно та діти перебувають на його утриманні.
Під час досудового розслідування, на допиті та при проведенні слідчого експерименту - все детально розказував та показував, в тому числі як наносив тілесні ушкодження потерпілій.
Показав, що раніше бували сварки між ним та потерпілою, з причин вживання нею алкогольних напоїв, в той вечір розізлився, бо діти ходили голодні хто зна де, при цьому потерпіла обзивала його образливими словами та нецензурною лайкою, внаслідок чого в нього виникла агресія та вчинив такі протиправні дії. Повністю усвідомив, що скоїв, щиро розкаюється. Під час досудового розслідування нічого не приховував, повідомляв все як було.
Потерпілий ОСОБА_16 є рідним братом ОСОБА_9 , телефонував до дітей, спілкувався з ними.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ним та іншими учасниками провадження не оспорюються всі обставини справи, його винність в скоєнні інкримінованого йому злочині повністю підтверджується доказами, дослідженими в ході судового слідства, обсяг дослідження яких визначений з врахуванням думки учасників кримінального провадження.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що є сусідкою обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_9, того вечора, точно не пам'ятає, коли це було, прибігли їх діти до неї та сказали, що мамі погано, втратила свідомість, а папа не може нічого зробити. Вона зателефонувала до фельдшера та її син поїхав за нею додому. Потім вона побігла до них додому, та побачила, що ОСОБА_9 лежала у веранді на дивані, ОСОБА_3 тримав її поперед себе, надавав першу медичну допомогу - робив штучне дихання, масаж серця. Допомагав їй, щоб прийшла до свідомості, вмивав водою, при цьому говорив "Дихай, дихай..." За 10-15 хв приїхала медсестра, та сказала, що ОСОБА_9 померла. Показала, що в той день, до неї приходила ОСОБА_9 , до обіду була твереза, алкогольні напої не вживали, пили мінеральну воду, спілкувалися. Зазначила, що і ОСОБА_3 і ОСОБА_9 дуже любили своїх дітей, створювали для них найкращі умови. Зараз діти проживають із ОСОБА_3 , він піклується про них, діти чисті, доглянуті, гарно одягненні, він працює та забезпечує дітей усім необхідним.
З'ясувавши позиції прокурора, який просив в судових дебатах призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченого та його захисника, які просили із врахуванням всіх пом'якшуючих обставин та особи обвинуваченого, застосувати положення ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України, та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, а також позицію потерпілого ОСОБА_16 , який в наданих на адресу суду заявах, зазначав, що не має наміру подавати цивільний позов, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, посилався на розсуд суду, суд дійшов висновку про правильність кваліфікації досудовим слідством дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров"я особи. При цьому, слід зазначити, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому суд зважує на те, що об'єктом посягання даного кримінального правопорушення є життя іншої людини та наслідком вчинення якого є смерть людини. Досліджуючи дані про особу, суд встановив, що ОСОБА_3 такий, що відповідно до ст.89 КК України не має судимостей (у 2017 році засуджений вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік) (а.п.46), за місцем проживання в с. Якимівка згідно довідки Смолінської селищної ради характеризується виключно позитивно, проживає з дітьми: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у побуті характеризується як хороший батько, дуже любить своїх дітей і намагається, щоб у них було все як у інших дітей, діти теж дуже люблять свого батька і допомагають йому по мірі своїх можливостей. ОСОБА_23 працює в АСФГ "Подольське" механізатором, має підсобне господарство та присадибну ділянку. У громадському житті зарекомендував себе як працьовитий, товариський, ввічливий громадянин (а.п. 47). Обвинувачений ОСОБА_3 на диспансерних обліках у кабінетах нарколога та психіатра не перебуває (а.п 48-49). Має на утриманні трьох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на його утриманні (а.п.50-52, 47). За місцем роботи в АСФГ "Подольське", де працює трактористом з 14 березня 2022 року по даний час, ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно (а.п. 53).
Обставинами, відповідно до ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що засноване на належній критичній оцінці своєї поведінки та готовності нести, передбачене законом покарання, усвідомлення своєї вини, крім того, обвинувачений з моменту вчинення правопорушення та в судовому засіданні надавав послідовні та вичерпні зізнавальні покази.
При цьому, суд враховує, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, осуд своєї поведінки, публічне вибачення. Згадане зазначено у постанові Касаційного кримінального суду від 18.09.2019 у справі №166/1065/18. Крім цього для щирого каяття та відвертого визнання своєї провини недостатньо в залі судових засідань надати покази та зазначити про визнання провини, оскільки це повинно виражатися у відповідних показах, які дійсно відображують обставини правопорушення, щирий жаль та осуд своїх дій і вибачення перед потерпілим.
З урахуванням наданих показань обвинуваченим ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження, який надав послідовні, вичерпні та правдиві показання, які відобразили обставини вчинення кримінального правопорушення, висловлював щирий жаль та осуджував таку свою поведінку, в залі судових засідань публічно вибачався за вчинене, вказував на готовність нести заслужене ним покарання.
Що стосується пом'якшуючої обставини - активне сприяння розкриттю злочину, суд відзначає таке.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. До такого висновку дійшов 7 квітня 2021 р. Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15605/17.
З урахуванням наведеного, суд погоджується зі стороною захисту і вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 - активне сприяння розкриттю злочину, зважаючи на те, що обвинувачений правдиво повідомляв органу досудового розслідування про всі відомі йому обставини у справі, під час його допитів та проведеним за його участю слідчого експерименту, зокрема і щодо характеру, кількості та локалізацію нанесених ним тілесних ушкоджень потерпілій, що також не заперечувалося прокурором в судовому засіданні. Тобто поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування була беззаперечно активною, та певним чином ініціативною.
Крім того, суд визнає, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - надання останнім медичної допомоги потерпілій, що виражалося у вчиненні обвинуваченим активних дій, а саме переніс потерпілу до веранди, де було більш свіже повітря, тримав її на руках попереду себе, робив штучне дихання та масаж серця, вмивав водою, наказав старшій доньці ОСОБА_4 побігти до сусідки та викликати швидку медичну допомогу, оскільки знав, що на його рахунку та потерпілої не має коштів, та не зможе зробити це самостійно. Вказані обставини, окрім самого обвинуваченого підтвердила свідок ОСОБА_17 , яка під час допиту в судовому засіданні показала, що до неї прибігли діти обвинуваченого та сказали, щоб вона на прохання їх батька зателефонувала до фельдшера, "бо мамі стало погано, а папа нічого не може зробити", та коли свідок прибігла до них додому, побачила, що обвинувачений був разом з потерпілою на веранді, надавав їй допомогу, вмивав водою, робив штучне дихання та масаж серця, тримав її попереду себе, при цьому весь час повторював "дихай, дихай....". Коли приїхали фельдшер та констатувала смерть, він поїхав разом з тілом потерпілої до моргу.
Обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, при цьому покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 753/19121/19, категорично зазначив: «При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв'язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.»
Враховуючи сукупність наведених обставин судом відзначається, що вони знаходяться у причинному зв'язку з цілями та мотивами злочину, і поведінкою ОСОБА_3 , злочинний умисел якого був викликаний емоційним станом обумовленим тривалими суперечками з потерпілою з приводу надмірного вживання нею алкогольних напоїв (що підтверджується також довідкою Смолінської селищної ради про те, що покійна ОСОБА_9 дружина ОСОБА_3 за свого життя зловживала спиртними напоями - а.п. 62) та неналежного виховання дітей, дещо провокативної поведінки потерпілої, яка виражалася нецензурною лайкою на адресу обвинуваченого, в той час коли він робив їй зауваження, що не мало на меті спричинення обвинуваченим смерті потерпілій ОСОБА_9 , вказане підтверджується наданням ним потерпілій посильної допомоги для усунення заподіяних наслідків для шкоди здоров'я потерпілої, при цьому обвинувачений беззаперечно визнає свою вину у вчиненому, критично ставиться до своїх дій та надає належну критичну оцінку своїй протиправній поведінці, що на думку суду зменшує суспільну небезпеку такого злочину та небезпечність винуватої особи, на підставі чого суд дійшов висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність правових підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України та призначення йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, враховуючи, що вчинене ОСОБА_3 діяння є тяжким злочином, обвинувачений такий, що відповідно до вимог ст.89 КК України не має судимостей, думку потерпілого в неодноразово наданих на адресу суду заявах - а.п.18, 61, 101а (яка хоч і не є вирішальною при призначенні судом покарання у відповідності до висновків Верховного суду, проте враховується судом в сукупності з іншими обставинами), який висловився про небажання подання цивільного позову до обвинуваченого, а також залишив вирішення питання щодо призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду, крім того, судом враховується також те, вказане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим внаслідок збігу певних обставин, також враховуючи, що обвинувачений працевлаштований (а.п. 53, 64-65, ), має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, де проживає разом з трьома малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які знаходяться на його утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1 , при обстеженні матеріально-побутових умов проживання виявлено, що в будинку охайно, затишно, є всі необхідні речі для проживання, діти повністю забезпечені всім необхідним, характеристика умов проживання - позитивна. (а.п.63, 66), крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 відповідально ставиться до виховання та навчання своїх дітей, вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для розвитку дітей, батько постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори. Батько приділяє увагу дітям, цікавиться успіхами, часто буває у школі, діти завжди чисті, охайні позитивно налаштовані до оточуючих, виділяє кошти на харчування, а також дає кишенькові гроші на маленькі потреби дитини. Діти дуже люблять та поважають свого тата, слухають його, добросовісно виконують домашні обов'язки, допомагають по господарству (а.п. 67-69), - суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбуття ним покарання, на підставі чого та з урахуванням положень ст. 75 КК України ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на строк, який враховуючи положення ч. 4 зазначеної статті є максимальним, поклавши на останнього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. І таке рішення суду ґрунтується на тому, що звільнення від відбування покарання з випробуванням є важливою складовою прогресивної системи покарання, яка дає змогу, дотримуючись мети покарання, водночас поліпшувати правове становище засудженого не зменшуючи при цьому обсяг та характер виховного впливу на нього, а також буде сприяти найкращим інтересам малолітніх дітей, що виражається у збереження їх зв'язків із сім'єю (батьком), із забезпеченням їх розвитку у середовищі, що не є неблагополучним (із врахуванням відповідних характеристик та актів) (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Вказані висновки суду повністю узгоджуються з правовими висновками суду касаційної інстанції про одночасне застосування до особи положень статей 69 та 75 КК (наприклад, постанови суду касаційної інстанції від 02 вересня 2021 року у справі №344/6631/17 (провадження №51-1316км21), від 22 квітня 2021 року у справі №352/1627/18 (провадження №51-3151км20), від 25 березня 2021 року у справі №161/19195/19 (провадження №51-5340км20).
Цивільний позов - не заявлявся.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без зміни - домашній арешт у певний період доби, а саме з 22.00 год. до 06.00 год., із покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до положень ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без зміни - домашній арешт, із забороною останньому в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинувачен(ому)ій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1
суддя