Справа № 211/7409/23
провадження 2/216/1303/24
іменем України
06 березня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та відповідачем було укладено кредитний договір №8455144220. 07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №ТАСЦФР-10-2016 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, укладеному з відповідачем. 21.03.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/9-Ф, у відповідності до умов якого, АТ «ТАСКОМБАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, договорами поруку в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 11158,10 грн, з яких:
- 8893,30 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 0,85 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 2263,95 грн - сума заборгованості за комісіями.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, хоча з моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором в сумі в сумі 91370,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно з роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2020 між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8455144220, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 15093,00 грн, зі змінюваною процентною ставкою 3% річних, строком користування 12 місяців. (а.с. 7-9).
ТОВ «ФК «ЦФР» свої зобов'язання, щодо надання кредиту виконало, проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 11158,10 грн, з яких:
- 8893,30 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 0,85 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 2263,95 грн - сума заборгованості за комісіями.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №ТАСЦФР-10-2016 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, укладеному з відповідачем. (а.с. 14-15)
За умовами договору факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 право вимоги за грошовими зобов'язаннями відповідача по даному кредитному договору перейшло до позивача. (а.с. 16-19)
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8893,30 грн.
Також, судом встановлено, що за умовами кредитного договору сторони визначили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а саме: 3% річних від суми заборгованості за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 06.02.2019 року по справі №175/4753/15ц.
Разом з цим, суд позбавлений можливості перевірити відповідність розрахунку заборгованості по відсоткам вказаним вимогам через відсутність в матеріалах справи розрахунку, виконаного кредитором, проте, як видно з матеріалів справи, з моменту отримання права вимоги за кредитним договором позивачем не здійснювалося нарахування відсотків.
Позивач додав до позову розрахунок заборгованості по відсоткам, згідно з яким сума заборгованості становить 0,85 грн, який відповідачем не спростований, іншого розрахунку матеріали справи не містять, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення відсотків також підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями суд, враховуючи особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», приходить до таких висновків.
Так, за положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які не справедливими. Умови договору є несправедливими, якщо суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Кредитор нарахував відповідачу комісію за послуги, які супроводжують кредит, що на думку суду не узгоджується з вищезазначеним, тому суд приходить до висновку, що в даній частині позову слід відмовити, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-1746цс16.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 8894,15 грн, з яких: 8893,30 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 0,85 грн - сума заборгованості за відсотками. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.
Між тим, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які, окрім судового збору, складаються з витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 1342,00 грн, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин (рахунок-фактура чи платіжне доручення на вказану суму, акти виконаних робіт) до суду надано не було, а тому, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2139,42 грн.
Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048 ЦК України суд,-
ухвалив:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8455144220 від 23.12.2020, станом на 31.10.2023 у розмірі 8894,15 грн (вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні, 15 копійок), з яких: 8893,30 грн (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні, 30 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу та 0,85 грн (вісімдесят п'ять копійок) - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2139,42 грн (дві тисячі сто тридцять дев'ять гривень, 42 копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ