ЄУН 193/1765/23
Провадження 2/193/85/24
іменем України
20 березня 2024 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кравченко Н.О.,
за участю секретаря Ратушної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою та просить визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначив, що йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про право на власність на житловий будинок, що входить до спадкової маси, відновлення якого неможливо.
Ухвалою від 06.12.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, ним надано письмову заяву у якій, просить справу розглянути за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з доданої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Софіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 30.12.2022, актовий запис 389 (а.с.46).
Померла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.51).
Від імені ОСОБА_2 посвідчено заповіт, згідно копії якого вона заповідала ОСОБА_1 , 1963 року народження майно, в тому числі і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності, що зареєстрований в реєстрі № 3. (а.а.47).
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі приватним нотаріусом Лігутою Л.В. зареєстровано спадкову справу за померлою ОСОБА_2 за № 68/203 (а.с.48-50).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 18.10.2023 приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Л.В. відмовила у видачі свідоцтва про спадщину на підставі відсутності оригіналу свідоцтва про право на власність на житловий будинок, що входить до спадкової маси, відновлення якого неможливо (а.с.9), враховуючи відповідь Софіївського відділу КП «Криворізьке районне БТІ» Дніпропетровської обласної ради (а.с.10)
Інших спадкоємців щодо спадкового майна, після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, що підтверджується відсутністю в матеріалах спадкової справи № 68/2023 відповідних заяв про прийняття спадщини.
Згідно копії довідки, виданої ВК Софіївської селищної ради ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно по господарської книги №2 стор. 105 померла була зареєстрована за даною адресою та проживала одна.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша ст.1233 ЦК України).
Згідно з частиною третьою ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
За загальним правилом, нотаріальне посвідчення такого правочину як заповіт в Україні здійснюється нотаріусом; право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту, так і права на його зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права; свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання; кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв'язку з його смертю.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №461/2565/20.
Підстав нікчемності заповіту визначені в частині першій ст. 1257 ЦК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладене суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.15, 16, 321, 1216-1218, 1223, 1225, 1233, 1247, ч.ч.1-4 ст.1254 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, ст.76,77, 200, 206, 211, 247, 258-265, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку «А-1 з верандою «а», загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 27,3 кв. м. ; господарські споруди : вхід у погріб «Б», сарай «В», туалет «Г», колодязь «І», огорожа №1, огорожа №2, огорожа № 3, ворота №4, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду складено 20.03.2024.
Суддя Н.О.Кравченко