Справа № 135/769/23
Провадження № 1-кп/135/20/24
іменем України
20.03.2024 року м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020240000056 від 28 березня 2023 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020240000056 від 28 березня 2023 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, не працює, інших джерел доходу не має.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеному ризику шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає доводи обвинуваченого про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Наведені стороною захисту доводи в обґрунтування зміни запобіжного заходу нічим не підтверджені.
Враховуючи, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів обвинуваченим, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, віку, даних про його особу, соціальну характеристику, наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання встановленого судом ризику, застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає, що є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 травня 2024 року включно.
Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним.
Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 травня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом п'яти діб з дня її оголошення.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1