Провадження № 11-кп/803/1143/24 Справа № 210/4262/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 березня 2024 року м.Кривий Ріг
13 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 06.02.2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12024052150000137 від 19.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 06.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна.
Із вказаним судовим рішенням не погодився прокурор та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на майно. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за фактом необережного заподіяння смерті іншій людині за допомогою вогнепальної зброї та боєприпасів, які в даному випадку є знаряддям злочину, те ж саме стосується предметів, що утворились внаслідок пострілу, зокрема гільзи та фрагменти куль.
Зауважує, що вилучене в ході проведення огляду місця події майно, наділене усіма ознаками, які характерні речовим доказам, оскільки самі по собі є засобом вчинення злочину, об'єктом кримінально-протиправних дій та зберігають на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є річчю, набутою кримінально-протиправним шляхом.
Вказує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на вилучене під час огляду місця події майно обумовлено запобіганням можливості його приховування, пошкодження псування, знищення, перетворення, відчуження, при цьому не застосування арешту унеможливить виконання завдання кримінального провадження для встановлення винних осіб, а також відшкодування завданої державі шкоди. Постановою слідчого вилучене майно визнано речовим доказом та буде використано для проведення судових експертиз, з метою доведення істотних обставин кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У дотриманні вимог ч.1 ст.171 КПК України в клопотанні слідчого належним чином зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідно обґрунтування необхідності арешту, що належить арештувати.
Як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 18 січня 2024 року близько 23:00 години за адресою: АДРЕСА_1 , військовслужбовець ОСОБА_7 , під час чищення своєї табельної автоматичної зброї, а саме, автомату АК-74 № НОМЕР_1 , 1988 р.в., при необережному поводженні зі зброєю, за власною необережністю, не маючи наміру на умисне вбивство, здійснив постріл у напрямку військовослужбовця ОСОБА_8 , внаслідок чого останньому було спричинено вогнепальне поранення голови від якого він помер на місці.
19 січня 2024року в період часу з 04год 30хв по 05год 01 хв в ході проведення огляду місця події в будинку за адресою АДРЕСА_1 (де проживали військовослужбовці ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_7 та загиблий ОСОБА_9 ) виявлено та вилучено:
автомат АК-74 № НОМЕР_1 , 1988р.в. та магазин із 28 набоями калібру 5,45*39,
автомата АКС-74У № НОМЕР_3 , 1991 р.в. та магазин із 30 набоями калібру 5,45*39;
4 фрагменти кулі; гільзи; фрагмент ґанчірки білого кольору.
Всі вищевказані речі вилучені до Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області, постановою слідчого визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню та будуть використані для проведення балістичних досліджень, з метою доведення істотних обставин кримінального провадження. Наведене майно є власністю ЗСУ, належить ВЧ НОМЕР_2 , а саме відповідно "Книги видачі зброї" ВЧ НОМЕР_2 , вилучені автомати закріплені за військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_2 - автомат АК-74 № НОМЕР_1 , 1988р.в. за ОСОБА_7 , автомат АКС - 74У № 753344,1991р.в. за ОСОБА_9 .
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст.98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження, доводів клопотання про арешт майна, слідчим суддею зроблено висновок про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що в клопотанні не наведено, які з предметів, на які просять накласти арешт, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди. Хоча постановою слідчого ці предмети і визнані речовими доказами, проте постанова не містить мотиви її прийняття, їх обґрунтування. Винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою для арешту майна з метою забезпечення речових доказів.
Колегія суддів вважає висновок слідчого судді таким, що не відповідає засадам ст.132, 98, 170-173 КПК України.
Разом з тим, слідчим суддею в порушення вимог чинного законодавства, не взято до уваги вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно якої, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також вимогам ч. 4 даної статті, згідно якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Випадки, коли слідчий суддя може відмовити у накладенні такого арешту прямо передбачені в ст. 173 КПК України, а саме лише у випадку, якщо слідчий не доведе необхідності його арешту або він не доведе наявності ризиків, передбачених ст. 170 ч.1 абз. 2 КПК України.
Як слідує з клопотання слідчого та матеріалів провадження, вказані обставини ним доведено, оскільки вилучене майно, процесуально визнане речовим доказом, воно має сліди злочину та є знаряддям злочину. На нього необхідно накласти арешт з метою його збереження від пошкодження, переховування, перетворення, знищення, що може бути виконано зацікавленою особою для уникнення від кримінальної відповідальності. Інакше майно підлягає поверненню власнику, внаслідок чого будуть втрачені докази кримінального правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Як видно із змісту ухвали, слідчий суддя не надав аналізу обов'язковим вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України про порядок вирішення клопотання про накладення арешту на майно та припустився хибного висновку про ненаведеність прокурором, які саме предмети є засобом чи знаряддям вчиненого кримінального правопорушення. Так, колегія суддів звертає увагу, що досудове розслідування триває, отже триває збір доказів та з'ясування фактичних обставин злочину, а тому вилучене майно на місці злочину підлягає перевірці шляхом проведення відповідних експертиз та збереженню, як речовий доказ.
З метою проведення невідкладних слідчих дій, збереження доказів вчинення кримінального правопорушення, зазначений речовий доказ підлягає арешту шляхом заборони будь-кому розпоряджатися та користуватися ним.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із ухваленням колегією суддів нової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 171-174, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 06.02.2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення огляду місця події від 19.01.2024 року, а саме:
автомат АК-74 № НОМЕР_1 , 1988р.в., та магазин з 28 набоями калібру 5,45-39, які було поміщено до сейф пакету з пломбою NPU A 427674;
автомат АКС-74У № 753344,1991р.в. та магазин з 30 набоями калібру 5,45*39, які поміщені до сейф пакету з пломбою NPU A 427673;
4 фрагменти кулі, які упаковані в паперовий конверт опечатаний биркою NPU - 0446001;
гільза, яка поміщена до паперової конверту та опечатано биркою NPU - 0446004;
фрагмент ганчірки білого кольору, яку поміщено до сейф пакету № 3410564.
Визначити місце зберігання вказаного арештованого майна - камера зберігання речових доказів Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді