Справа № 717/1025/23
20 березня 2024 року суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Туржанський В.В., розглянув в залі суду в селищі Кельменці Чернівецької області заяву адвоката Маланюка Назарія Юрійовича про відвід судді Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешмана Олега Васильовича у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 130 КУпАП.
Встановив:
Адвокат Меленюк Н.Ю. подав до суду заяву про відвід судді Телешману О.В. з тих підстав, що суддя Телешман О.В. розглядав заяву про відвід судді Туржанському В.В. в цій справі, при розгляді справи ознайомився з матеріалами справи, сформулював попередню думку, а тому не зможе об?єктивно оцінювати доводи сторони захисту, в тому числі щодо недопустимості доказів, отриманих на підставі постанови не передбаченої законом.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши заяву про відвід судді Телешмана О.В. та дослідивши матеріали справи, вважаю, що у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, які б регламентували підстави та порядок відводу (самовідводу) судді. Проте чинні Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства передбачають відвід (самовідвід) судді.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Розглядаючи заяву про відвід, суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді штрафу разом з позбавленням права керування транспортним засобом, передбачені санкцією ст. 130 КУпАП, мають каральний і стримуючий характер.
Таким чином, у цьому випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону за правилами, закріпленими в КПК України.
Відповідно до уставленої практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатись згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кіпріану проти Кіпру» між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами «має не лише здійснюватись правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже, йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частинами 1, 2 статті 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно до ст. 75 КПК України , слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Таким чином, розгляд суддею заяви про відвід не перешкоджає участі судді у подальшому розгляді цього ж провадження.
Вважаю, що наведені у заяві про відвід обставини, не викликають сумнівів у неупередженості судді Телешмана О.В.
Керуючись ст. ст. 75, 80,81 КПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешмана Олега Васильовича у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 130 КУпАП - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя: