Справа № 396/246/24
Провадження № 2-а/396/4/24
20.03.2024 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Оладенко М.С.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Єльнікової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу № 396/246/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Єльнікова Наталія Олександрівна до Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Представник позивача адвокат Єльнікова Н.О. звернувся до суду з позовом до Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серія ЕГА № 1313499 від 31.01.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
В обґрунтування позову представник зазначила, що постанова ЕГА № 1313499 від 31.01.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить належного обґрунтування та інформації, в чому полягав завідомо неправдивий виклик працівників поліції, враховуючи обставини, що повідомив заявник, зателефонувавши за номером «102». Оскаржувана постанова містить лише фразу «повідомив про дію, якої насправді не було». Абсолютно не аргументовано чому працівники поліції прийшли до висновку про вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику після того як впевнилися, що дійсно існує конфліктна ситуація, позивач вважав що порушуються його права, розраховував на допомогу працівників поліції та об'єктивне з'ясування обставин події, що мали місце в той день і час. Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за ст. 183 КУпАП, проте без зазначення доказів про вчинене ним правопорушення, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідачем доказів про вчинене ОСОБА_1 правопорушення не надано. Тому, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.02.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано матеріали адміністративного провадження, які реалізовані у постанову про накладення адміністративного стягнення та оригінал оскаржуваної постанови
21.02.2024 року на виконання ухвали суду від 13.02.2024 стороною відповідача надіслано повідомляємо, про те що оригінал постанови ЕГА 1313499 від 31.01.2024 року винесену відносно гр. ОСОБА_1 направлено до Новоукраїнського ВДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м.Одеса) для примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Також зазначено, що 31.01.2024 року на короткий номер 102 надходило звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії поліцейських, яке зареєстровано до журналу єдиного обліку за № 490 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, дане повідомлення розглянуто та вивчено відео на якому зафіксовано факт складання матеріалів, неправомірних дій поліцейських під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 не встановлено. Просили в якості доказу долучити до матеріалів справи оптичний диск-DVD диск з відеозаписами та копії матеріалів перевірки.
В судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Відзив до суду не подав, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окремо, слід зауважити, що ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань:
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту вчинення правопорушення. Такого висновку в ухваленій постанові дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 379/78/19 від 11.06.2019.
Судом встановлено, що позивач звернувся на спецлінію «102» та повідомив про те, що в нього конфлікт з працівниками центру зайнятості, які відмовляються пред'являти останньому документи, що посвідчують їх особу. Прибувши на місце події працівниками поліції не було встановлено факти про які було повідомлено під час виклику, про що і зафіксовано на нагрудний відеореєстратор працівників поліції.
З переглянутого відео диску встановлено, що позивач перебуває в приміщенні установи центру зайнятості, спілкується з працівницею даної установи за її робочим місцем, на прозорому стенді її столу, в правому нижньому куту, зазначена її посада, прізвище, ім'я та по батькові, при цьому позивач вимагає від працівниці надати документи, що посвідчують її особу. Під час перевірки працівниками поліції повідомлення позивача, викладені факти останнього не підтвердилися, після чого працівниками поліції відносно позивача було складено постанову, яку останній відмовився отримувати, вважаючи такі дії працівників поліції протиправними.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
У випадках, передбачених ч. 4 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Як убачається з припису ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Отже з оскаржуваної постанови ЕГА 1313499 від 31.01.2024 вбачається, що позивачу інкриміновано правопорушення саме за ст. 183 КУпАП.
Разом з тим, будь якого обґрунтування та доказів того, що 31.01.2024 року у позивача були належні підстави для виклику працівників поліції, суду не надано.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. А. Русіна