іменем України
Справа № 210/5897/23
Провадження № 1-кп/210/293/24
13 березня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про які внесено 08.08.2023року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023041330000210, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України,
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5
В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України відомості про які внесено 08.08.2023року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023041330000210.
В судовому засіданні адвокат обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням обвинуваченим військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання адвоката та просив зупинити провадження у справі до звільнення його з військової служби.
Прокурор ОСОБА_4 заперечувала з приводу заявленого клопотання.
Суд, заслухавши клопотання захисника, думку учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального ) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як встановлено з матеріалів наданих стороною захисту, зокрема довідки №339, наданої військовою частиною НОМЕР_1 від 14.05.2019р. вбачається, що матрос ОСОБА_3 в період з 23.01.2018 по 26.03.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. З 16.05.2018 по 28.05.2018, з 01.06.2018 по 22.10.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Довідки №4538 від 16.05.2022року щодо отримання ОСОБА_3 травми під час виконання бойових дій та щодо стану здоров'я обвинуваченого.
Проте суду не надано жодних доказів про те, що ОСОБА_3 наразі проходить військову службу.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно приховання мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент ведення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях. Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами президента України є складовою частиною особливого періоду.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час, частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, і на теперішній час не завершився.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав в матеріалах кримінальної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.
Відповідно до загальних положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.
Відповідно до статті 323 КПК України встановлено, що участь обвинуваченого під час судового провадження, щодо розгляду кримінальних правопорушень є обов'язковою.
Згідно з статтею 335 КПК України у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний до Збройних Сил України для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проте, як вбачається з обвинувального акту, 31 травня 2022 року ОСОБА_3 діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення статутних вимог самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .
Наразі ОСОБА_3 до розгляду кримінального провадження фактично виведений поза штат, лише рахується за військовою частино, оскільки питання про його винуватість у вчиненні військового злочину передано на розгляд суду.
ОСОБА_3 проживає за адресою реєстрації, не отримує грошове забезпечення як військовослужбовець у зв"язку з тим, що останньому інкримінується самовільне залишення військової частини.
Сама лише вказівка на те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та був мобілізованим, без проходження реальної служби та без виконання відповідних завдань не є підставою для зупинення провадження.
Обвинуваченим ОСОБА_3 та його адвокатом не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а копії довідки № 339 від 14.05.2019 недостатньо для зупинення провадження у справі, оскільки як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у військовому злочині, а саме самовільне залишення місця постійної дислокації військової частини.
Суд вважає, що в даному випадку клопотання адвоката ОСОБА_5 про зупинення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України жодним чином не обґрунтоване у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
На підставі, викладеного керуючись ст.ст. 323, 335,372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зупинення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, - залишити без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Повний текст ухвали складено та проголошення 15 березня 2024 року об 15 год.35 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1