20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 380/14807/23
адміністративне провадження № К/990/38/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Прокопенка О.Б.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 (суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 (головуюча суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.),
ОСОБА_1 29.06.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 «індексації-різниці» грошового забезпечення у розмірі 3744,61 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 14.01.2019;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 «індексацію-різницю» грошового забезпечення у розмірі 3744,61 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 14.01.2019.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , відповідач не провів з ним розрахунків по індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих мотивів, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 у справі № 380/10879/22, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 про закриття провадження у справі №380/14807/23 - без змін.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення про закриття провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За доводами представника позивача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно закрив провадження у справі, оскільки предмети справи, що розглядається, і справи № 380/10879/22 є різними: у справі № 380/10879/22 предметом оцінки і розгляду було право позивача на отримання «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, при цьому питання щодо обрахунку індексації, яка належить до виплати позивачу, судом не розглядалось та було віднесено до дискреційних повноважень відповідача.
Натомість у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються виплати не «поточної індексації», а «індексації-різниці» грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини в розмірі 3744,61 грн згідно з вимогами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Такими справами відповідно до наведеної норми визнаються спори, у яких збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 380/10879/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування листопада 2017 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.11.2017 по 28.02.2018;
2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 14.01.2019;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.11.2017 по 28.02.2018 в сумі 14 205,06 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в сумі 39 137,21 грн відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 у справі № 380/10879/22, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.11.2017 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяців).
В задоволенні інших позовних вимог, в тому числі щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в сумі 39137,21 грн відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 - відмовлено.
У рішенні від 27.01.2023 суд першої інстанції визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), при цьому зазначив, що нарахування та виплата конкретної суми індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.
Щодо індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 14.01.2019 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині позову, оскільки величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, а за грудень 2018 року та січень 2019 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Вирішуючи питання про прийняття до розгляду нової позовної заяви ОСОБА_1 (справа № 380/14807/23), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 вже вирішені судами у справі № 380/10879/22, а доводи представника позивача про те, що в межах справи № 380/10879/22 судами вирішувалося питання права позивача на отримання так званої «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами застосовано різний підхід до однакових правових ситуацій.
Так, у справі № 380/10879/22 суд вирішив виключно питання про право позивача на нарахування і виплату поточної індексації грошового забезпечення у період з 20.11.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.01.2019. Водночас суд не проводив розрахунку розміру належної позивачу суми індексації за вказані періоди та не досліджував питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Такий розрахунок суди попередніх інстанцій віднесли до дискреційних повноважень відповідача, а тому проведення відповідачем такого розрахунку на виконання рішення суду змінило попередні підстави позову.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені ОСОБА_1 у цій справі вимоги щодо нарахування і виплати фіксованої суми індексації вже були предметом розгляду у справі № 380/10879/22 та їх вирішено по суті, є помилковими.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.
За правилами частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 про закриття провадження у справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: Ж.М. Мельник-Томенко
О.Б. Прокопенко