20 березня 2024 року
м. Київ
справа №120/13778/21-а
адміністративне провадження № К/990/18965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Стародуба О. П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 (про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката) (у складі колегії суддів: Капустинського М. М. (суддя-доповідач), Сапальнової Т. В., Ватаманюка Р. В.) у справі №120/13778/21-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.04.2021 №59 в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом (далі - оскаржуване рішення від 15.04.2021 № 59);
- зобов'язати МО України у місячний строк після набрання рішенням законної сили та з урахуванням зроблених судом висновків, повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
В лютому 2022 року представником позивача подано до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі відмови у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено частково:
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення заяви, апеляційний суд врахував, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 скасовано та прийнятого нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. З огляду на зазначене дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 касаційну скаргу МО України залишено без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №120/13778/21-а - без змін.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга МО України, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 залишити в силі.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі відповідач стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 5 статті 134 КАС України. Зокрема, зазначає, що максимальний розмір витрат на оплату послуг адвоката хоч нормативно і необмежений, однак в силу приписів статті 134 КАС України може бути обмежений самим судом у разі недотримання вимог співмірності. На думку скаржника, з огляду на високу кваліфікацію представника позивача, відсутність необхідності у складних підрахунках суми, яка підлягає стягненню, відрядження для виїзних консультацій та представництва у суді, незначну складність справи, незначний обсяг робіт, а також враховуючи час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, вважає, що заявлені витрати на правову допомогу є неспівмірними та не відповідають вимогам КАС України.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 залишити без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судового рішення суду та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Приписами статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат встановлено:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частин шостої, сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представником позивача до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: договір №1 про надання правової допомоги №LE-38 від 09.06.2021, акт здачі - приймання правової допомоги за договором №1 про надання правової допомоги №LE-38 від 15.02.2022 року, меморіальний ордер № "PL949043 від 20.10.2021 на суму 4000,00 грн. (за надання юридичних послуг ОСОБА_1 )
Згідно з детальним розрахунком зазначеним в акті здачі - приймання правової допомоги за договором №1 від 15.02.2022 року позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн за отримані наступні послуги адвоката, зокрема - аналіз документів замовника, складання та подання позову та відповіді на відзив.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 6000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
У підсумку суд апеляційної інстанції вважав, що з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною тому розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 4000,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції враховуючи, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 скасовано та прийнятого нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 та ухвалення нового рішення, про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрати на професійну правничу допомогу адвоката частково, у розмірі 4000 грн за рахунок бюджетних асигнувань МО України.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанцій.
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №120/13778/21-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Судді В. М. Шарапа
А. А. Єзеров
О. П. Стародуб