20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 466/209/22 пров. № А/857/713/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря Хомича О.Р.,
представника позивача Лавринів М.Я.,
представника відповідача Кіндратіва С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції Кавацюк В.І.,
час ухвалення рішення 11.12.2023 року,
місце ухвалення рішення м.Львів,
дата складання повного тексту рішення 11.12.2023 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2023 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №178-а, яка винесена начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Павлишиним Тарасом Ігоровичем 29 грудня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП, та провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Інспекцією з 27.10.2021 року по 09.11.2021 року було проведено позапланову перевірку з приводу дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. За результатами перевірки було складено акт №667 від 09.11.2021р., яким встановлено, що позивачем без дозвільних документів проведено реконструкцію будівлі гаражу під літ. Б-1 на АДРЕСА_1 , згідно з реєстром будівельної діяльності на момент проведення перевірки, відомості про реєстрацію дозвільних документів на право проведення будівельних робіт за вказаною адресою - відсутні. Також в результаті проведеної перевірки та на підставі вищевказаного акту перевірки Інспекцією 09.11.2021р. складено протокол про адміністративне правопорушення, яким виявлено вчинення суб'єктом містобудування правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП. На підставі документів, складених за результатами позапланової перевірки, проведеної у період з 27.10.2021р. по 09.11.2021р. Інспекцією 29.12.2021р. винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення за №178-а, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП. Вважають, що Інспекція діяла у межах та у спосіб, передбаченим законодавством у сфері містобудівної діяльності. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22.11.2023 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22.11.2023 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 09 листопада 2021 року службовою особою - провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Германчуком Р.В. на позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт проведено реконструкцію будівлі гаражу, літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 , а саме: домуровано стіни гаражу до рівня 2,70м та влаштовано на цьому рівні перекриття; проведено заміну конфігурації даху на двосхилий шатровий дах, внаслідок чого над гаражем утворився об'єм приміщення з входом в нього по драбині через отвір в перекритті гаражу, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.5 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р., за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 96 КУпАП України.
29 грудня 2021 року начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Павлишиним Т.І. на підставі вказаного протоколу від 09 листопада 2021 року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №178-а, згідно з якою позивач ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 8500,00грн.
В цій постанові, зокрема, зазначено наступне: «Під час проведення позапланової перевірки посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт проведено реконструкцію будівлі гаражу літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 , а саме: домуровано стіни гаражу до рівня 2,70м та влаштовано на цьому рівні перекриття; проведено заміну конфігурації даху на двосхилий шатровий дах, внаслідок чого над гаражем утворився об'єм приміщення з входом в нього по драбині через отвір у перекритті гаражу. Відповідно до абз.2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, будівельні роботи можуть виконуватись замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1). Згідно з Реєстром будівельної діяльності, станом на момент проведення даної перевірки відомості про реєстрацію документів, що дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні, що в свою чергу кваліфікується, як виконання будівельних робіт без повідомлення на виконання зазначених робіт, чим порушив п.1 ч.1 ст.34, ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року за №466, скоївши адміністративне правопорушення, яке передбачено ч.5 ст. 96 КУпАП.»
Вищевказані обставини підтверджуються даними, які зазначені в адміністративному позові та копіями вищевказаних протоколу про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2021 року та постанови в справі про адміністративне правопорушення №178-а від 29 грудня 2021 року.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП, відповідач надав протокол про адміністративне правопорушення. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, як доказ, має містити, зокрема, час вчинення адміністративного правопорушення.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, такий не має інформації про час вчинення адміністративного правопорушення. Встановлення часу вчинення адміністративного правопорушення при складанні протоколу є обов'язковим і має значення, як для встановлення особи, яка дійсно вчинила правопорушення, так і для застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності та застосування закону про адміністративну відповідальність. Протокол, у якому не вказаний час вчинення правопорушення не дає можливості встановити дійсні обставини справи, а тому не може бути доказом вчиненого правопорушення.
Відповідно до конструкції норми, яка є у ч. 5 ст. 96 КУпАП, передбачене нею правопорушення є завершеними, тобто вчиненими, з моменту проведення реконструкції об'єкта та закінчення будівельних робіт на об'єкті. Отже, встановлення часу вчинення адміністративного правопорушення є важливим для застосування строку притягнення особи до відповідальності.
Чинна редакція статті 96 КУпАП викладена в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» № 1817-VIII від 17.01.2017 року і набрала чинності 10.06.2017 року. Отже, встановлення часу вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП є важливим для застосування закону про адміністративну відповідальність, чинного на час їх вчинення.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що позивач придбав гараж літ.»Б-1» загальною площею 16,6 кв.м. на АДРЕСА_1 13.01.2010р.
Відповідно до технічних паспортів виготовлених 31 жовтня 2008 року та 05 листопада 2021 року загальна площа будівлі гаражу становила та становить 16,6 кв.м..
Згідно технічного висновку обстеження існуючої будівлі гаражу в АДРЕСА_1 , виконаного у 2013 році, стан будівлі задовільний, незадовільний стан конструкції даху, пошкодження дерев'яних конструкцій даху наростає, рекомендовано замінити дерев'яні конструкції даху та покрівлі, ремонтні роботи необхідно проводити без зволікань, щоб не допустити руйнувань окремих елементів та конструкцій.
Згідно листа вих №66 від 20.04.2023р., наданого Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області встановлено, що будівельні роботи з відновлення (заміни) покрівлі даху будівлі гаражу без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, відповідно до п.3.7 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (зміна №2) відносяться до виду будівництва - капітальний ремонт.
Відповідно до п.27 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289 «Про затвердження Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», на капітальний ремонт будівель і споруд містобудівні умови та обмеження не надаються.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, будівельні роботи з заміною покрівлі будівель і споруд, що виконуються згідно з будівельними нормами, відносяться до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Згідно вимог п. п. 3.7, 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" капітальний ремонт - це сукупність робіт з будівництва об'єкта, введеного в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт забезпечення призупинення на час виконання робіт з експлуатації будинку в цілому або його частинах.
Реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку будівництва об'єкта, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого змінюються основні техніко-економічні показники (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, його підвищення. техніко-економічного рівня та якості продукції, що виробляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція проведення повного або часткового збереження елементів несучих та огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт з експлуатації об'єкта в цілому або його частинах (за умови їх автономності).
Верховним Судом у справі №742/1756/17 зроблено висновки про те, що якщо проведені ремонтні роботи не змінили площу приміщення, його конструкцію та функціональне призначення, то ці роботи є дрібними, без мети зміни конструктивних елементів споруди, тому можуть бути кваліфіковані як ремонт.
При цьому в акті перевірки, складеному відповідачем у даній справі, відповідач взагалі не обґрунтовує зроблених висновків про наявність саме реконструкції, а не капітального чи поточного ремонту.
Згідно ч. 1, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553).
Відповідно до п.п.2 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.
Згідно ч. 2, ст. 41 цього ж Закону орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно ч. 1, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Згідно ч. 1, ст. 4 цього ж Закону Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 цей Порядок визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Згідно п. 2 цього ж Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: 1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; 2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; 3) Держархбудінспекцією. Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; головні інспектори будівельного нагляду. Штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує одне з таких питань: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови від отримання другого примірника протоколу порушником, другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручається у присутності свідків, про що у ньому робиться відповідний запис.
Статтею 96 КУпАП визначено відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва. Частина 5 ст. 96 КУпАП визначає відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), шляхом накладення штрафу від п'ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та в подальшому постанова, складалися у відсутності позивача, що є грубим порушенням процедури.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відтак суд приходить до висновку, що постанова начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Павлишина Т.І. №178-а від 29.12.2021р. винесена з порушеннями норм законодавства, що регулює питання містобудівної діяльності та відповідальності за правопорушення у даній сфері, а тому такі слід скасувати.
Відповідно ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 96 КУпАП слід закрити.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 листопада 2023 року у справі № 466/209/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 20 березня 2024 року.