20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18911/23 пров. № А/857/876/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в справі №380/18911/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сподарик Н.І.,
час ухвалення рішення - 20.12.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ), в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану", за період з 16.08.2022 року по 08.12.2022 року, виходячи з розміру 100 000,00 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії.
2) зобов?язати Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім??ям під час дії воєнного стану", за період з 16.08.2022 року по 08.12.2022 року, виходячи з розміру 100 000,00 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, за періоди з 07.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 05.12.2022, виходячи з 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Зобов'язано Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, за періоди з 07.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 05.12.2022, виходячи з 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що долученими позивачем довідками не підтверджено виконання ним: бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, як передбачено підпунктом 8 пункту 2 Наказу № 392, та підтверджуючі документи про таке на адресу відповідача не надходили, а відтак у відповідача були відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн. Доказів безпосереднього взаємного контакту з противником позивач до суду не надав та такі на адресу відповідача не надходили.
Твердить скаржник, що Порядок і умови виплати додаткової винагороди, як військовослужбовцю, який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді з 16.08.2022 по 30.11.2022 визначено наказом 392-АГ та з 01.12.2022 по 08.12.2022 визначено наказом 628-АГ. Накази Адміністрації Держприкордонслужби №392-АГ та № 628-АГ не потребують обов'язкової державної реєстрації та офіційного опублікування.
Також апелянт наголошує на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач виразив незгоду з доводами та аргументами позивача та надав своє спростування, подавши відповідь на відзив.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Львівському військово-медичному клінічному центрі (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України.
Згідно з довідкою відповідача від 19.01.2023 №12/7 з 16.08.2022 по 08.12.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вважаючи, що за період з 16.08.2022 по 08.12.2022 у нього виникло право на одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, 21.02.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо перерахунку його грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди.
Листом від 27.02.2023 №11/17 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для збільшення додаткової винагороди до 100000,00 грн на місяць, оскільки не було встановлено документального підтвердження здійснення заходів, які зазначені у пункті 2 Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168”.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди за період з 16.08.2022 по 08.12.2022, виходячи з розміру 100000,00 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії, протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон України № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався та наразі триває.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” (далі - Закон України № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV “Про Державну прикордонну службу України” (далі - Закон України № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є:
- охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
- охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
- ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України “Про розвідувальні органи України” та “Про оперативно-розшукову діяльність”;
- участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;
- координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Виконання зазначених у частині першій вказаної статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина друга статті 2 Закону України № 661-IV).
Частиною першою статті 6 Закону України № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону України № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII “Про оборону України” (далі - Закон України № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною першою статті 12 Закону України № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 в редакції, яка діяла у спірний період, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій).
Пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168”, яка застосовувалася у період з 24.02.2022 по 20.01.2023) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених такою постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення двох підстав, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 21 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.
Оскільки одночасно з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» за підписом Голови Державної прикордонної служби України С.Дейнеко, в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.
30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 21 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.
Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зокрема, підпунктом 7 пункту 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.
У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Керуючись частиною третьою статті 117 Конституції України, Указом Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Виходячи з цього, суд першої інстанції мотивовано зазначив про недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби зазначених вимог законодавства при прийнятті наказів від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, які не пройшли державну реєстрацію в Мін'юсті у встановленому порядку.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2023 року в справі № 200/193/23.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, тому колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанцій її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, яка власне також не передбачала можливості такого застосування.
Колегія судді повторно наголошує, що постанови № 168 визначає як підставу для виплати збільшеної до 100000 грошової винагороди безпосередню участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Водночас застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період, на переконання колегії суддів, підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, однак лише в частині документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень, протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Однак, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до постанови № 168, необхідно керуватися саме положеннями згаданої постанови та встановити обставини безпосередньої участі військовослужбовця у 1) бойових діях або 2) забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 15.08.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 16.08.2022 №158-ВВ вибув у службове відрядження в м. Київ, військову частину НОМЕР_3 ; оперативно-стратегічне угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, для підсилення медичних підрозділів оперативно-стратегічного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та проведення евакуаційних заходів. Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №232-ВВ позивач прибув із службового відрядження 08.12.2022 з м. Києва, військової частини НОМЕР_3 ; оперативно-стратегічне угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.
Відповідно до довідки від 02.12.2023 №1523, виданою командиром Військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України позивача приймав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань із всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сили оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями за 07 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада по 30 листопада 2022 року.
Підстава: бойовий наказ командира угруповання сил і засобів Медичних сил «Слов?янськ» від 07.10.2022 року №1756/2дск; бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2022 року №7/дск; бойове розпорядження оперативно-стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 07.10.2022 року №БР-ОСУВ/11/442/ДСК/П; журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 ВІД 24.02.2022 №8/6; рапорти начальника хірургічного відділення про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) за періоди: з 07.10.2022 року по 31.10.2022 року від 01.11.2022 року (вх. №1563), з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року від 01.12.2022 року (вх. №1806).
Згідно з довідкою від 05.12.2022 №788, виданою командиром Військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 грудня по 05 грудня 2022 року.
Підстава: бойовий наказ командира УСіЗМС «Слов?янськ» від 13.10.2022 року №1756/4дск; бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.09.2022 року №7044т; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.09.2022 року №116/608т/пкп2; журнал ведення бойових дій військової частини НОМЕР_5 від 24.02.2022 року №592/дск; наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 01.12.2022 року №339; рапорт командира підрозділу про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у складі військової частини НОМЕР_5 від 05.12.2022 року №2905 за період з 01.12.2022 року по 05.12.2022 року.
Відповідно до довідки Львівського військово-медичного клінічного центру (Клінічний госпіталь) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 №12/7, позивач в період з 16.08.2022 по 08.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Синельківський район, м. Першотравневськ, н.п. Петропавліка; Донецькій області, Порковський район, м. Курахово, Краматорський район, м. Дружнівка.
Суд зазначає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (далі - Наказ №75) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (із змінами).
Зокрема, відповідно до Наказу №75 у період з серпня 2022 року по листопад 2022 року Краматорська міська територіальна громада Краматорського р-н, Донецької обл., а також Синельниківський р-н, Дніпропетровської обл., входили до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Суд наголошує на тому, що описані довідки від 02.12.2023 №1523, від 05.12.2022 №788 складені за формою, затвердженою Додатком №1 до доручення від 23.06.2022 №912/з/29, та скеровані начальнику Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України.
Відтак матеріали справи містять докази на підтвердження безпосередньої участі позивача в спірні періоди (з 07.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 05.12.2022) у бойових діях та заходах, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
При цьому такі відомості були наявні й у самого відповідача, останній в заяві по суті спору стверджує, з витягу із журналу бойових дій Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ) Державної прикордонної служби України (інв. №202дск) щодо виконання бойових (спеціальних) завдань в районі проведення бойових дій позивачем - майором медичної служби ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 ) в період з 16.08.2022 по 08.12.2022, а саме:
16.08.2022 15.00 - прибув у складі Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ для виконання завдань з всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення бойових дій, та перейшов у оперативне підпорядкування оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
17.08.2022-23.08.2022 - У складі Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ здійснював заходи з всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави в районі проведення бойових дій, перебуваючи безпосередньо в пункті розгортання Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ КНП Першотравенська центральна міська лікарня Першотравенської міської ради;
24.08.2022 20.00 - Сили і засоби мобільного польового госпіталю (зведеного медичного загону) відповідно до розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.08.2022 №Р- ОСУВ/ІІ/1052/дск направлені на виконання завдань та медичному забезпеченню діючих угрупувань Сил оборони безпосередньо в районі проведення бойових дій, шляхом здійснення лікування поранених та постраждалих терміном до 15 діб з подальшим їх поверненням в ППД, та проведення заходів евакуації. З цією метою визначено розгортання госпітального відділення на 50 ліжкомісць;
25.08.2022 - 06.10.2022 - У складі Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ здійснював заходи з всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави в районі проведення бойових дій, перебуваючи безпосередньо в пункті розгортання Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ КНП Першотравенська ЦМЛ Першотравенської міської ради;
07.10.2022 21.00 - Сили і засоби мобільного польового госпіталю (зведеного медичного загону) ДПСУ продовжують здійснювати заходи з всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави в районі проведення бойових дій. Відповідно до бойового розпорядження ОСУВ «Хортиця» від 07.10.2022 № БР-ОСУВ/ІІ/442/дск/п прибув для виконання бойових (спеціальних) завдань до 66 військового мобільного госпіталю (ПЕТРОПАВЛІВКА). У розпорядження командира УСІЗ МС «Слов'янськ»;
07.10.2022 - 03.11.2022 - Відповідно до бойового розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.10.2022 № БР-ОСУВ/ІІ/442/дск/п продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання в інтересах 66 військового мобільного госпіталю в н.п. Петропавлівка Дніпропетровської області;
04.11.2022 20.00 - Відповідно до бойового розпорядження сил і засобів медичних сил «Слов'янськ» для більш доцільного використання переміщений до передової хірургічної групи від 66 військового мобільного госпіталю (КУРАХОВО); 04.11.2022 - 30.11.2022 - продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання при ПХГ 66 ВМГ (КУРАХОВО). За цей період зафіксовані обстріли району виконання завдань: 06.11.2022-РСЗ, артилерія; 08.11.2022-РСЗВ, артилерія; 10.11.2022-РСЗВ (до 1 км від ПХГ); 11.11.2022 - РСЗВ; 14.11.2022 - артилерія (до 200 метрів від ПХГ);
01.12.2022 10.00 - Відповідно до бойового розпорядження УСІЗ «Словянськ» для виконання бойових (спеціальних) завдань переміщений з ПХГ 66 ВМГ (КУРАХОВО) до ПХГ 65 ВМГ (ДРУЖКІВКА);
01.12.2022 - 04.12.2022 - Продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання при передовій хірургічній групі НОМЕР_7 ВМГ (ДРУЖКІВКА); 05.12.2022 20.45 - Відповідно до бойового розпорядження ОСУВ «Хортиця» від 04.12.2022 №БР-ОСУВ/ІІ/1039/дск/п припинено відрядження майора м/с ОСОБА_1 при ПХГ 65 ВМГ (ДРУЖКІВКА) та повернуто до ЗМЗ (МПГ) ДПСУ (ПЕРШОТРАВЕНСЬК);
05.12.2022-07.12.2022 - У складі Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ здійснював заходи з всебічного (медичного) забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави в районі проведення бойових дій, перебуваючи безпосередньо в пункті розгортання Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) ДПСУ КНП Першотравенська ЦМЛ Першотравенської міської ради.
08.12.2022 19.00 - Виключений зі складу Сил та засобів ОСУВ «Хортиця»
Отже, результат вирішення цієї справи, з яким погоджується колегія суддів, обумовлений встановленими судом фактичними обставинами справи щодо участі позивача у бойових діях і заходах, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
Зважаючи на наведені вище положення, враховуючи встановлені на підставі довідок від 02.12.2023 №1523, від 05.12.2022 №788 (видані на підставі наказів командира угруповання сил і засобів Медичних сил “Слов'янськ”, бойових наказів угруповання сил і засобів Медичних сил “Слов'янськ”, бойових наказів командира Військової частини НОМЕР_4 , журнал ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_4 ) обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнний (бойових) дій (проведення заходів), суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про набуття позивачем права на отримання щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000,00 грн.
Щодо строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 вказав, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою від 27 червня 2023 року №651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01 липня 2023 року почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці). 02 жовтня 2023 року відповідний строк закінчився.
Позовна заява надійшла до суду 11 серпня 2023 року, тобто в межах 3-місячного строку звернення до суду з позовом, встановленого у ст.233 КЗпП України.
Відтак позивачем строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в справі №380/18911/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 20 березня 2024 року.