20 березня 2024 р. Справа № 520/19710/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/19710/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача в частині визначення їй посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), у період з 23.07.2020 по 23.04.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 шляхом множення розміру прожитковою мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового) забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 23.07.2020 по 23.04.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок і виплату, шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до Постанови №704, з врахуванням раніше виплачених сум: грошової компенсації за 8 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки. як учаснику бойових дій за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 роки в кількості 28 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.04.2022; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022;
- зобов'язати відповідача виплатити на її користь грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 в частині визначення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, у період з 23.07.2020 по 23.04.2022.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 шляхом множення розміру прожитковою мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового) забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 23.07.2020 по 23.04.2022.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до Постанови №704, з врахуванням раніше виплачених сум: грошової компенсації за 8 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки. як учаснику бойових дій за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 роки в кількості 28 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.04.2022; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
Визнано неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині застосування прожиткового мінімуму, відповідач подав апеляційну, в якій просив скасувати рішення та постановити нове судове рішення, яким в позові в частині застосування прожиткового мінімуму відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що безспірною є правомірність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивачці такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року.
Вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачці проведена у відповідності до вимог чинного законодавства (довідка додається), а позиція щодо не застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, є помилковою, оскільки в такому визначенні не міститься в жодному нормативно-правовому акті, який би регулював відносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Позивачка правом на подання відзиву не скористалася.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст. 308 КАС України в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 у період з 23.07.2020 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
23.04.2022 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №98 її звільненено з військової служби в запас за ст. 26 ч.5 п.3, пп. «г» (через сімейні обставини військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У позовній заяві позивачем вказано, що їй стало пізніше відомо, що під час проходження військової служби за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 в/ч НОМЕР_1 визначався та виплачувався їй посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військовою звання позивача, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, у зв'язку з чим внаслідок неправильного визначення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням був також неправильно визначений розмір інших складових грошового забезпечення - надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби.
Також, позивачем зазначено, що під час звільнення з військової служби згідно з наказом №98 від 23.04.2022 року їй виплачено грошову компенсацію за 8 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій у кількості 28 діб за 2021 - 2022 роки, а також виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік. Однак зазначені виплати залежать від розміру грошового забезпечення, тому також виплачені не в повному обсязі.
8.05.2023 позивачка звернулась до відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно; здійснення перерахунку грошового забезпечення та виплату різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення з 23.07.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Однак, як повідомлено позивачем, відповідач у визначені законодавством строки відповідь не надав.
18.07.2023 позивачкою повторно направлено на адресу відповідача запит, в якому прохала: здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 23.07.2020 по 23.04.2022, здійснити перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення за період з 23.07.2020 по 23.04.2022; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням перерахованого грошового забезпечення; грошової компенсації за 8 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 в кількості 28 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.04.2022. Крім того, в запиті позивач просила надати довідки про виплачене грошове забезпечення за період з липня 2020 - грудень 2020, січня 2021 - грудень 2021, з січня 2022 року - квітень 2022 року та довідку про вартість речового манна.
18.05.2023 позивачкою, крім іншого, було направлено повторно заяву, в якій остання прохала нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, надати копію довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Однак, станом на день подачі позову до суду відповідь на запит до в/ч НОМЕР_1 позивачкою отримано не було.
Вважаючи вказані дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визначення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 та зобов'язання здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 23.07.2020 по 23.04.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, суд першої інстанції виходив з того, що 29.01.2020 року відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі з приводу державних гарантій військовослужбовцям щодо достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Положеннями ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою №103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови №704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 відновлена дія п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Колегія суддів зазначає, що положеннями с. 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102 грн.
Приписами ст. 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270 грн.
Згідно із ст. 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481 грн.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що оскільки з 01 січня 2020 року та з 01 січня 2021 року збільшувались розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п. 4 постанови №704 це призводить до збільшення з 29.01.2020 року розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посадовий оклад ОСОБА_1 , її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до її звільнення з військової служби, саме до 23.04.2022 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «на 1 січня 2018 року».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 420/6572/22 від 15.03.2023.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в/ч НОМЕР_2 протиправно не здійснила ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу, які повинні обчислюватись за період з 23.07.2020 по 31.12.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 грн., за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн., за період з 01.01.2022 по 23.04.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивачки такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище.
На підставі вище викладеного колегія суддів, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року по справі № 520/19710/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін