20 березня 2024 р.Справа № 636/6069/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Золотоверха О.О., м. Чугуїв, повний текст складено 18.01.24 року у справі № 636/6069/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області , ОСОБА_2
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8054825 від 01.11.2023, складену стосовно ОСОБА_1 , провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 01.11.2023, рухаючись на автомобілі ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_1 , пристебнутий ременем безпеки, однак на блокпості на в'їзді в м. Харків зі сторони смт. Солоницівка був зупинений інспектором поліції, який спочатку вказав, що причиною зупинки його транспортного засобу є перевірка документів, однак згодом було складено постанову про керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, незважаючи на те, що під час руху позивач був пристебнутий. На питання щодо ознайомлення з доказами порушення вимог ПДР України позивачу інспектором було відмовлено та повідомлено, що «справа розглянута, винесена постанова», разом з тим, розгляду справи не було, зауваження позивача не розглядалися. Вказане свідчить, що інспектор розглянув справу та притягнув позивача до відповідальності за відсутністю доказів вчинення правопорушення, за відсутності доказів вини, упереджено та з порушенням порядку, тому постанову необхідно скасувати та провадження по справі закрити.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року у справі № 636/6069/23 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8054825 від 01.11.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2536,80 грн., які складаються з судового збору у розмірі 536,80 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 14.02.2024 р. виправлено описку в тексті рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2024 року у справі №636/6069/23, зазначено правильний номер постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 01.11.2023 «ЕАТ №8054925» замість неправильного «ЕАТ №8054825».
Викладено другий абзац резолютивної частини рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2024 року по справі №636/6069/23 в наступній редакції: «Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8054925 від 01.11.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.».
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодившись із рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме судом не було повно досліджено усі обставини справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції побудовано на дослідженні постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8054825 (копія якої позивачем навіть не долучена до матеріалів справи, а отже суд не міг ніяк дослідити вказаний доказ), а не серії ЕАТ № 8054925 від 01.11.2023. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року у справі № 636/6069/23, та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем невірно було зазначено дані предмету спору, а саме номер постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Крім того, Головне управління Національної поліції в Харківській області не погоджується з витратами на правову допомогу, оскільки відповідно до акту приймання-передачі послуг від 06.11.2023 та квитанції серії АБ № 06/11/23, позивачу надано правову допомогу від адвоката щодо підготовки документів для подачі позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8054825 від 01.11.2023, тобто зовсім по іншій справі. Однак, поліцейським Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області старшим сержантом Гущанським Олегом Вікторовичем відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8054925. Таким чином відповідач вважає, що позивачем не надано належних, достатніх, допустимих і достовірних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу що стосується саме вказаної справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.11.2023 року відносно позивача була винесена постанова серія ЕАТ № 8054925 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 01.11.2023 року о 07 год. 02 хв. смт. Солоницівка, позивач, керуючи транспортним засобом ГАЗ 330210, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. в ПДР - Порушення правил користування ременями безпеки.
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2023 року серія ЕАТ № 8054925, звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 5 ст. 121 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, надалі - Правила дорожнього руху).
Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 (в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
У відповідності до ч. ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи встановлено, що належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, не надано.
Крім того, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів встановила, що у п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ №8054925 від 01.11.2023, відповідно до приписів ст. 283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, які були використані під час встановлення правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Довід апеляційної скарги стосовно того, що позивачем невірно було зазначено дані предмету спору, а саме номер постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, колегія суддів не приймає, оскільки розцінює як прагнення до надмірного формалізму.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було досліджено та розглянуто саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8054925 від 01.11.2023, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, серія ЕАТ №8054925 від 01.11.2023 про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 06.11.2023, копію договору про надання правової допомоги від 03.11.2023, копію додаткової угоди від 03.11.2023 до договору (а.с.15), копію акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2023, копію квитанції серії АБ №06/11/23 (а.с.12-16).
Згідно наданих документів встановлено, що 03.11.2023 р. між адвокатом Биченко Антоном Олександровичем (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до умов зазначеного договору адвокат зобов'язаний надати клієнту юридичні послуги, правову допомогу у справах всіх категорій та за дорученням клієнта усюди здійснювати його представництва. Клієнт зобов'язується оплатити адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 03.11.2023 р. за надання правової допомоги клієнт протягом терміну і на умовах, визначених додатковою угодою до цього договору, сплачує адвокату гонорар.
03.11.2023 року між адвокатом Биченко Антоном Олександровичем та ОСОБА_1 було укладено було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.11.2023, в якій зазначено, що сторони домовились. Що вартість послуг (гонорар) адвоката за годину роботи за договором про надання правової допомоги від 03.11.2023 року складає 500 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом одночасно із підписанням акту надання послуг.
Актом приймання-передачі послуг № 1 від 06.11.2023 р. наданих відповідно до договору про надання правової допомоги від 03.11.2023 підтверджений погодинний розрахунок вартості послуг адвоката, які отримав ОСОБА_1 . Оплату послуг підтверджено квитанцією серія АБ № 06/11/23 від 06.11.2023 у розмірі 2000 грн.
Відтак, на думку колегії суддів, позивачем надані всі необхідні документи, якими детально підтверджуються понесені витрати на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача у розмірі 2000 грн.
Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суб'єктом владних повноважень на помилку при зазначенні однієї цифри у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є проявом надмірного формалізму.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року у справі № 636/6069/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 року у справі № 636/6069/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський