20 березня 2024 р. Справа № 520/23469/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/23469/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у прийнятті рішення від 27.07.2023 № 262840004777 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати усі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05 липня 1971, дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 17.02.1988 та трудової книжки НОМЕР_3 від 05 січня 2004, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ОСОБА_1 , з 19.07.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 частково задоволено позов.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у прийнятті рішення від 27.07.2023 № 262840004777 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням вимог наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України серія номер НОМЕР_5 виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві 24 грудня 1997; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Супровідним листом від 28.07.2023 вих.: № 2600-0211-8/147712 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до якого було повідомлено про рішення щодо відмови в призначенні пенсії.
Вищезазначеним супровідним листом було направлено рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.07.2023 № 262840004777 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.07.2023 року №262840004777 обґрунтовано тим, що за результатами наданих документів «...до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1997року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки нечитабельна печатка підприємства, яким видавалася трудова книжка, а також не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки №14 від 02.03.2020року з 15.07.1981 року по 11.02.1984 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства, та періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 17.02.1988 року, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечитабельним відбитком печатки...».
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло висновку, що стаж роботи позивача складає 18 років 07 місяців 20 днів.
Таким чином Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05 липня 1971 року, а саме:
періоди роботи відповідно до Записів №№3,4 з 05.07.1977 по 11.10.1977;
періоди роботи відповідно до Записів №№5,6 з 18.10.1977 по 03.02.1978;
періоди роботи відповідно до Записів №№7,8 з 20.04.1978 по 18.05.1978;
періоди роботи відповідно до Записів №№9,10 з 01.06.1978 по 01.07.1978;
періоди роботи відповідно до Записів №№11,13 з 31.08.1978 по 01.11.1978;
періоди роботи відповідно до Запис №14 - військова служба з 20.11.1978 по 15.12.1980;
періоди роботи відповідно до Записів №№15,16 з 05.01.1981 по 23.02.1981;
періоди роботи відповідно до Записів №№17,18 з 10.03.1981 по 07.04.1981;
періоди роботи відповідно до Записів №№19,20 з 08.05.1981 по 21.06.1981;
періоди роботи відповідно до Записів №№21,24 з 15.07.1981 по 11.02.1984;
періоди роботи відповідно до Записів №№25,26 з 09.04.1984 по 31.05.1984;
Отже, відмовивши в зарахуванні відомостей, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05 липня 1971 року позивачу було фактично не зараховано 4 роки.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було зараховано жодного періоду відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 17.02.1988. Таким чином позивачу не зараховано наступні періоди:
- періоди роботи періоди роботи відповідно до Записів №№1,4 з 17.02.1988 по08.12.1989;
- періоди роботи відповідно до Записів №№5,7 з 02.01.1990 по20.06.1991;
- періоди роботи відповідно до Записів №№8,9 з 01.07.1991 по05.03.1992;
- періоди роботи відповідно до Записів №№10,13 з 16.03.1992 по 24.03.1994;
- періоди роботи відповідно до Записів №№14,15 з 17.05.1994 по 29.08.1994;
- періоди роботи відповідно до Записів №№16,17 з 05.10.1994 по30.11.1994;
- періоди роботи відповідно до Записів №№18,19 з 07.12.1994 по01.02.1995;
- періоди роботи відповідно до Записів №№20,21 з 01.02.1995 по29.05.1995;
- періоди роботи відповідно до Записів №№22,23 з 10.10.1995 по19.07.1996;
- періоди роботи відповідно до Записів №№24,25 з 28.01.2002 по 29.03.2002.
Отже, відмовивши в зарахуванні відомостей, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.02.1988 року позивачу було фактично не зараховано більш ніж 7 з половиною років.
Позивач неодноразово звертався до Пенсійного Фонду України, 16.03.2020 вих.:№2600-0314-8/35510 підставою для відмови у призначенні пенсії за віком було те, що страховий стаж ОСОБА_1 - складав 25 років 2 місяці 2 дні. У 2020 році до страхового стажу роботи не було зараховано періоди роботи з 17.05.1994 року по 23.08.1994, оскільки в трудовій книжці печатка при звільнені старого зразка (УРСР) та періоди роботи з 10.10.1996, оскільки в трудовій книжці на печатці відсутній ідентифікаційний код організації.
Отже, у 2020 році стаж позивача складав 25 років 2 місяці 2 дні, а у 2023 році (з урахування того, що позивач продовжував трудову діяльність) стаж роботи вже став 18 років 07 місяців 20 днів.
15.09.2020 позивач звертався до територіального органу Пенсійного Фонду України з повторною заявою про призначення пенсії, проте йому було повідомлено, що у разі надання уточнюючих довідок щодо вищезазначених періодів його страховий стаж буде складати 26 років 7 місяців 19 днів.
07.12.2022 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте йому було знову відмовлено відповідь - відмова від 13.12.2022 року вих. № 2600-0211-8/165334 - відмова була мотивована тим, що страховий стаж Позивача складає 17 років 5 місяців 20 днів.
Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначення пенсії за віком від 27.07.2023 № 262840004777, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначення пенсії за віком від 27.07.2023 № 262840004777 підлягає скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивача, з урахуванням висновків суду у даній справ.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; (...) з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Колегія суддів враховує, що затвердженням пенсійного органу, позивач мав право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV при досягненні 60 років та за умови підтвердження наявності страхового стажу не менше 27 років.
Пенсійний орган за заявою позивача про призначення пенсії за віком обчислив його страховий стаж тривалістю 18 років 07 місяців 20 днів та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення їй пенсії за віком.
При цьому ГУПФ України в Харківській області при обчисленні страхового стажу позивача не враховані періоди його трудової діяльності: згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1997року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки нечитабельна печатка підприємства, яким видавалася трудова книжка, а також не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки №14 від 02.03.2020року з 15.07.1981 року по 11.02.1984 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства, та періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 17.02.1988 року, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечитабельним відбитком печатки...».
Оцінюючи наведені доводи пенсійного органу, колегія суддів виходить з такого.
Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Проте окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Колегія суддів дослідивши копію трудової книжки позивача встановила, що в ній у хронологічному порядку наведені записи про трудову діяльність ОСОБА_1 із зазначенням дати прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи, реквізитів розпорядчих документів, засвідченням цих записів підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства.
При цьому трудові книжки не містить записів про переривання періодів трудової діяльності ОСОБА_1 у вищезазначені періоди.
Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки роботодавцем та на нього не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії копії трудових книжок у достатній мірі підтверджують період його трудової діяльності, що мав бути зарахований до стажу роботи ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення ГУПФ України в Харківській області від 27.07.2023 № 262840004777 щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05 липня 1971, дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 17.02.1988 та трудової книжки НОМЕР_3 від 05 січня 2004 є необґрунтованим та протиправним.
За обставин цієї справи, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права.
При цьому, колегія суддів аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Колегія суддів зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.07.2023 № 262840004777, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на законних підставах та відповідно до положень чинного законодавства зазначеним рішення було відмовлено позивачу в призначенні пенсії, є такими, що не узгоджуються із зазначеним вже вище.
При цьому, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст.44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та «;Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Так, заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначення пенсії за віком від 27.07.2023 № 262840004777.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії зобов'язального характер, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу рішення, якого оскаржується.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не приймалося рішення по суті звернення ОСОБА_1 , а відтак, оскільки оспорюване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, як вже зазначалося вище, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області має бути покладений обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві має відновити порушені права позивача, поклавши обов'язок на останнє вчинення дій зобов'язального характеру, є помилковими та суперечать наведеному вище.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з метою належного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області) , як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти в цій частині постанову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС уКраїни, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/23469/23 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 073 одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва