20 березня 2024 р.Справа № 552/7658/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.12.2023 (суддя: Яковенко Н.Л., м. Полтава) по справі № 552/7658/23
за позовом Київського районного відділу у м.Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
до ОСОБА_1
про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування,
Київський районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі по тексту - позивач, Київський районний відділ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд: затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.12.2023 по справі № 552/7658/23 позовні вимоги Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування задоволено.
Затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.
Судові витрати у справі віднесено за рахунок держави.
Рішення допущено до негайного виконання.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.12.2023 по справі № 552/7658/23 і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що висновки суду про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення про примусове повернення без поважних причин, відсутність у нього постійного місця проживання, засобів для існування, що дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 буде в майбутньому ухилятись від виконання рішення про примусове видворення, є помилковими, а позов відділу УДМС не достатньо обґрунтованим. Зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення про примусове повернення без поважної причини, як і не надав доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення про примусове видворення, обмежившись загальними фразами про наявність обґрунтованих підстав.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2022 Київським відділом у місті Полтаві Управління ДМС у Полтавській області виявлено факт незаконного перебування в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем м. Нікополь Дніпропетровської області, 20.04.2006 відділом внутрішніх справ Анадирського району Чукотського автономного округу документований паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 .
Також, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 останнього разу в'їхав на територію України 21.05.2008 через КПП «Харків-пасажирський» по паспортному документу громадянина російської федерації № НОМЕР_1 .
В подальшому, до підрозділів ДМС України із заявою щодо документування або про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту, не звертався. Обізнаний, що підстав для його подальшого перебування в Україні не має. Громадянином російської федерації ОСОБА_1 повідомлено, що в країні проживання його життю та здоров'ю нічого не загрожує.
Судом встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 допустив порушення вимог пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, а саме не виїхав за межі України в установлений законодавством строк, та пункту 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно з яким іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
За вчинення правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення 09.04.2022 Київським відділом у м. Полтаві УДМС у Полтавській області ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 5100 грн..
Також, дослідженими в справі доказами встановлено, що з метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст. 26 Закону, п. 5,6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 (у редакції наказу МВС України, СБУ від 22.01.2018 № 38/77), Київським відділом у м. Полтаві УДМС у Полтавській області 15.04.2022 було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 30.04.2022.
З рішенням від 15.04.2022 про примусове повернення з України ОСОБА_1 ознайомлений 15.04.2022 та зобов'язався його виконати до 30.04.2022, що підтверджується його підписом у вказаному рішенні.
Судом встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав рішення Київського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення (до 30.04.2022). Даний факт підтверджується інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».
За невиконання рішення Київського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення, 14.09.2022 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 5100 грн., постанова іноземцем не виконана.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.11.2022 по справі № 552/6567/22, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.
Судове рішення набрало законної сили.
15.12.2023 Київським відділом у місті Полтаві УДМС у Полтавській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Враховуючи, що відповідач перебуває в Україні без реєстрації та не має постійного місця проживання, роботи та джерела доходів, достатнього фінансового забезпечення для його проживання в Україні та для виїзду за межі України, а також документів, які б надавали йому таке право, позивач вважає, що є всі підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання рішення про його видворення, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вимоги позивача про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на 6 місяців узгоджуються з положеннями національного законодавства та є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту - Закон №3773-VI).
Частиною першою статті 26 Закону №3773-VI (у редакції, чинній на момент прийняття рішення про примусове повернення) встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з частиною восьмою статті 26 Закону №3773-VI, примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Абзацом першим частини першої статті 30 Закону №3773-VI (у редакції, чинній на момент прийняття рішення примусове видворення) визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
За положеннями частини третьої статті 30 Закону №3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Як встановлено частиною четвертою статті 30 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно до частини шостої статті 30 Закону №3773-VI, типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 31 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Частиною першою статті 289 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства, в редакції, чинній на час подання цього позову, передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Частиною тринадцятою статті 289 КАС України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Виходячи з наведених норм процесуального права, підставою для застосування судом до іноземця або особи без громадянства такого заходу, як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України, є:
1) ймовірність того, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
2) якщо існує ризик його (її) втечі;
3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
Судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні, відсутні також обставини, які, згідно з ч. 8 ст. 26 та ч. 1 ст. 31 Закону, забороняють примусове видворення за межі України.
Враховуючи, що відповідач не виконав рішення про примусове повернення без поважних причин (відповідач щонайменше з квітня 2022 року був обізнаний про обов'язок покинути територію України, проте не вчинив жодних дій для цього), не має офіційного джерела доходів, а також достатнього фінансового забезпечення для проживання в Україні та для виїзду за межі України, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідач не має документу, що дає право на виїзд з України.
Крім того, слід зазначити, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.11.2022 по справі № 552/6567/22, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.
Судове рішення набрало законної сили.
Відтак, оскільки у відповідача як особи, відносно якої прийнято рішення про примусове видворення, відсутній документ, що дає право на виїзд з України, а також є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, наявні передбачені вимогами законодавства підстави для затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.12.2023 по справі № 552/7658/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін