20 березня 2024 р.Справа № 950/768/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23.01.2024, (головуючий суддя І інстанції: Чхайло О.В., повний текст складено 29.01.24 року) по справі № 950/768/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області , поліцейського СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюха Валерія Віталійовича
про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії поліцейського патрульної поліції СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюха В.В. щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 769469 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн;
- провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП закрити.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.05.2022 він дійсно керував мотоциклом по вул. Кобижча м. Лебедин Сумської області та був зупинений працівниками поліції, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, питання про притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП працівником поліції не ставилося, розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки не було.
Отже, інспектором патрульної поліції порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що свідчить про неправомірність його дій зі складання спірної постанови.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23.01.2024 позов задоволено.
Визнано неправомірними дії поліцейського СРПП ВП № З (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюха В.В. щодо винесення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 769469 від 01.05.2022, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 769469 від 012.05.2022, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400 грн., визнано протиправною та скасовано, а провадження у справі - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. та 5 950 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач 1) не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення позивачем правопорушення, а саме керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування на підставі постанови Лебединського районного суду Сумської області у справі № 950/1612/21 визнається позивачем та є доведеним, справа розглянута інспектором патрульної поліції справа з дотриманням процедури та вимог чинного законодавства. Отже, спірна постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Також, не погоджується із сумою витрат на правову допомогу, стягнуту судом першої інстанції з відповідача - 5 950,00 грн, оскільки вона є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Крім того, звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття та розгляд по суті позовної заяви, поданої поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України, не надання належної оцінки доводам відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, врахування наданого позивачем відеозапису невідомого походження, який не стосується спірних правовідносин, а отже не містить інформації щодо предмету доказування.
Позивач, поліцейський СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюх В.В. (далі - відповідач 2) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою від 01.05.2022 серії БАБ № 769469 складеною поліцейським патрульної поліції СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюхом В.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн (а.с. 6).
Згідно постанови 01.05.2022 о 20:30 у м. Лебедин по вул. Кобижча водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Jawa 350, д.н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Лебединським районним судом від 21.01.2022 строком на один рік, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що свідчить про протиправність спірної постанови.
Щодо строків звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 спірну постанову в день її прийняття фактично не отримував, про її існування дізнався 14.03.2023 - в день отримання відповіді від Лебединського ВДВС у Сумському районі Сумської області та 24.03.2023, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України звернувся до суду.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 5 950,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апелянт у доводах апеляційної скарги зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, не надання судом першої інстанції цим обставинам належної оцінки, що призвело до порушення судом норм процесуального права.
Вирішуючи питання про своєчасність звернення позивача з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова прийнята поліцейським патрульної поліції СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Валюхом В.В. 01.05.2022.
24.03.2024 ОСОБА_2 оскаржив її до суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив, що копію спірної постанови у день її винесення не отримував, про її існування дізнався з відповіді Лебединського ВДВС у Сумському районі Сумської області 14.03.2023, наданої на адвокатський запит та в межах десятиденного строку звернувся до суду. Отже, на думку ОСОБА_1 , строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження, за наслідками якого постановлено ухвалу від 03.04.2023, не надав жодної оцінки пропуску позивачем строку звернення до суду та клопотанню про його поновлення.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, пославшись на те, що про існування вказаної постанови позивач дізнався в день її винесення, що підтверджується підписом позивача на постанові.
Задовольняючи позов , суд першої інстанції погодився із доводами позивача, проте що спірну постанову позивач в день її прийняття фактично не отримував, про її існування дізнався 14.03.2023 - в день отримання відповіді від Лебединського ВДВС у Сумському районі Сумської області та 24.03.2023, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України звернувся до суду.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Судом встановлено, що 01.05.2022 відповідачем відносно ОСОБА_1 складено два процесуальних документа : - протокол у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та - спірну постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позивачем визнається, що протокол у справі про адміністративне правопорушення складений працівником поліції у його присутності.
Водночас за твердженням ОСОБА_1 , з яким погодився суд першої інстанції, справа про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП розглянута відповідачем 2 без його участі та постанова від 01.05.2022 йому особисто не вручена.
Проте, з наявної в справі постанови від 01.05.2022 вбачається, що у графі «копію постанови мною отримано» міститься підпис ОСОБА_1 , що свідчить про вручення останньої працівником поліції позивачу в день її складення.
Твердження позивача про те, що підпис у постанові проставлений не ним, а є підробленим колегія суддів відхиляє, оскільки до компетенції адміністративного суду не віднесено розгляд і вирішення питань стосовно підробки документів, відповідно до положень КАС України.
Натомість, належним доказом належності підпису особі є висновок почеркознавчої експертизи, проте, таких доказів суду не надано. Крім того, доказів звернення позивача до правоохоронних органів з приводу підробки документів не надано.
Суд першої інстанції вказаним обставинам не надав оцінку, що призвело до невірного вирішення справи.
За цих обставин, відповідачем доведено, що днем отримання оскаржуваної постанови фактично є 01.05.2022, тобто, день вручення її копії позивачу за місцем вчинення правопорушення.
Враховуючи, що з дня отримання оскаржуваної постанови (01.05.2022) до дня пред'явлення позову до суду (березень 2023 р.), минуло більше 10 днів, колегія суддів дійшла висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Доказів поважності пропуску строку позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.
Посилання позивача про те що він дізнався про наявність постанови лише від державного виконавця, спростовуються матеріалами справи. Жодних доказів наявності поважних обставин, що унеможливили звернення позивача до суду з 01.05.2022 до березня 2023 позивачем не надано.
Посилання суду першої інстанції на відеоматеріали у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, які мали місце 01.05.2022 за участю ОСОБА_1 колегія суддів оцінює критично, оскільки останні відсутні в матеріалах справи, судом першої інстанції не прийнято процесуального рішення про долучення їх в якості доказів, а також судом не встановлено їх походження (ким та за яких обставин вони зроблені).
Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише в березні 2023 р., тобто після закінчення десятиденного строку, та не та не надав обґрунтованих доказів існування поважних причин такого пропуску, то висновки суду першої інстанцій про своєчасність звернення до суду з даним позовом та вирішення справи по суті, є помилковими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Понад те, в силу ч. 1 ст. 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у даному випадку саме позивач повинен довести належними доказами наявність обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об'єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення у встановлений законом строк, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального права та, як наслідок, помилкових висновків в частині дотримання позивачем строку звернення до суду.
Суд зазначає, що, зважаючи на наявне порушення судом першої інстанції норм процесуального права у вигляді надання помилкової оцінки строкам звернення до суду, не застосування наслідків його пропуску, рішення суду першої інстанції на предмет дотримання норм матеріального права не переглядається в апеляційному порядку.
За приписами п. 3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23.01.2024 по справі № 950/768/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк