20 березня 2024 р. Справа № 440/9019/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.11.23 по справі № 440/9019/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 у розмірі 92857,14 грн, виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та часу переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на те, що він проходив військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, 18.10.2022 отримав вибухову травму та перебував на лікуванні до 27.02.2023. За період з 02.02.2023 по 27.02.2023 відповідач не нарахував та не здійснив виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, внаслідок чого порушив його права на належне грошове забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_3 видати наказ про нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та надіслати (надати) такий наказ до Військової частини НОМЕР_2 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, визначеному у наказі командира Військової частини НОМЕР_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено та Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується, що позивач проходив безперервне лікування до 27.02.2023, що підтверджено виписками з медичної картки стаціонарного хворого, направленнями на лікування та свідоцтвом про хворобу від 23.02.2023 №232.
Судом першої інстанції зроблено висновок про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, за спірний період, але судом не взято до уваги, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за спірний період виходячи з наступного.
Відповідно до положень розділу XXXIV наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами) у п.10. зазначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В п.11 наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 зазначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Таким чином, враховуючи, що позивач за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не надав через стройову частину Військової частини НОМЕР_1 відомостей та підтверджуючих документів про отримання ним поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3156 від 27.12.2022, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , ухвалення рішення суду від 07.11.2023 у даній справі, хоч і спрямоване на захист права позивача на отримання додаткової винагороди за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період 02.02.2023 - 27.02.2023, передбачає захист такого права у спосіб, що порушує встановлений чинним законодавством порядок нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Позивач подав відзив, в якому зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 стверджує про необізнаність та відсутність документів для нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я).
B п. 11 Розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 зазначається, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Довідка вих. №3156 від 27.12.2022, на яку посилається Військова частина НОМЕР_1 , міститься у особовій справі ОСОБА_1 , видана Військовою частиною НОМЕР_4 (попереднє місце проходження служби), відповідно передана останньою до Військової частини НОМЕР_1 .
Вказана довідка (вих. № 3156 від 27.12.2022) додана до матеріалів позовної заяви та її копія направлена на адресу відповідачів.
Разом із тим, враховуючи той факт, що позовну заяву подано в червні 2023 року, з якої Військова частина НОМЕР_1 довідалась про порушення прав позивача та отримала документи, яких їй не вистачає, досі не вжила дій щодо відновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 25.02.2022 Полтавським ОТЦК та СП призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", що підтверджено копією військового квитка серії НОМЕР_5 .
02 червня 2022 року позивач зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_4 та у період з 08.10.2022 по 20.10.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 09.02.2023 №822.
18 жовтня 2022 року під час виконання обов'язків із захисту Батьківщини позивач отримав вибухову травму внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних сил російської федераії та відразу був направлений на лікування до Госпітального відділення Військової частини НОМЕР_6 , що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_4 від 27.12.2022 №3156 та довідками військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_7 від 15.11.2022 №923 та від 05.01.2023 №19.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 30.01.2023 №20 старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця відділення кулеметного взводу, який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 12.10.2022 №269-РС у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 Національної академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, з 30.01.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У період з 02.02.2023 по 07.03.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою від 10.10.2023 вих.№2490.
03 лютого 2023 року позивач звернувся з рапортом про надання дозволу на госпіталізацію у Військову частину НОМЕР_7 АДРЕСА_1 та того ж дня був направлений на стаціонарне лікування.
У період з 06 по 27 лютого 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №550.
21 лютого 2023 року госпітальною ВЛК хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців, що підтверджено копією свідоцтва про хворобу №232.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 №68 солдата ОСОБА_1 , номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку зі звільненням з військової служби відповідно до підпункту "б", пункту 2, частини четвертої, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 07.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини.
Вважаючи протиправним ненарахування та не виплату відповідачами додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 02.02.2023 по 27.02.2023, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та надіслати (надати) такий наказ до військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, визначеному у наказі командира військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У силу частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...) виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац четвертий пункту 1 постанови №168).
Абзацом п'ятим пункту 1 постанови №168 визначено відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (...) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спірним питанням при розгляді даної справи є наявність чи відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 02.02.2023 по 27.02.2023.
Колегія суддів враховує, що позивач 18.10.2022 в ході виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час мінометного обстрілу збройними силами російської федерації отримав поранення, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 27.12.2022 №3156 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Згадана довідка складена за формою, передбаченою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач з 02.02.2023 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , 03.02.2023 вибув на стаціонарне лікування до Військової частини НОМЕР_7 АДРЕСА_1 , з 06.02.2023 по 27.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні.
Після отримання травми позивач проходив безперервне лікування до 27.02.2023, що підтверджено виписками з медичної картки стаціонарного хворого, направленнями на лікування та свідоцтвом про хворобу від 23.02.2023 №232.
Під час лікування позивачу встановлено діагноз: "стан після вибухової травми (18.10.2022), закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню важкості, локального субарахноїдального крововиливу з цефалічним, церебростенічним, астено-вегатативним синдромами. Посттравматичний шийно-грудний радикуліт з полірадикулярним синдромом, затяжний перебіг з тимчасовим порушенням функцій.
За висновком госпітальної ВЛК хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_7 вищеописані травми, так, пов'язані із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців.
Внаслідок отриманих травм позивач 07.03.2023 звільнений з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
З урахуванням наведеного, враховуючи наявність довідки за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, складеної стосовно позивача 27.12.2022, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, за спірний період.
Доводи представника Військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не надав через стройову частину вищезгадану довідку, не є підставою для висновку про втрату позивачем права на отримання додаткової винагороди, адже наведені обставини не спростовують презумпцію складення стосовно позивача такої довідки командиром Військової частини НОМЕР_4 27.12.2022, та не спростовує факт поранення позивача.
У свою чергу, відсутність комунікації між різними військовими частинами Збройних Сил України, а також ймовірне (можливе) незалучення вищезгаданої довідки до матеріалів особової справи ОСОБА_1 під час їх передачі з Військової частини НОМЕР_4 до Військової частини НОМЕР_1 не спростовують факт обізнаності командира Військової частини НОМЕР_1 з обставинами отримання позивачем бойових травм, оскільки останнім опрацьовано рапорт ОСОБА_1 від 03.02.2023, видано наказ від 03.02.2023 №34 про вибуття позивача на лікування, а також направлення на стаціонарне лікування від 03.02.2023 №85.
Водночас такі обставини, з огляду на їх неспростування позивачем, свідчать про відсутність у спірних відносинах саме протиправних дій командира Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Доводи відповідачів про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за спірний період не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи та спростовані вищенаведеним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, за період з 02.02.2023 по 27.02.2023.
Вказане узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
За вищевикладених обставин, зважаючи на підтвердження належними і допустимими доказами права позивача на отримання спірної додаткової винагороди, колегія суддів, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, вважає вірними висновки суду першої інстанції про необхідність зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та надіслання (надання) такого наказу до Військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови №168, у розмірі, визначеному у наказі командира Військової частини НОМЕР_3 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 440/9019/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова