20 березня 2024 р. Справа № 520/16382/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.01.23 по справі № 520/16382/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з "05" березня 2017 року по "30" червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період "05" березня 2017 року по "30" червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, виходячи з розрахунку базового місяця - квітень 2016 року та положень постанови КМ України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 30.06.2021 року та до 29.07.2021 року у розмірі 16442,71 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 12.03.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою, нарахованою та виплаченою позивачу 29.07.2021р;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за періоди з серпня 2020 року по грудень 2020 року та з 17.02.2021 по 30.06.2021 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за періоди з серпня 2020 року по грудень 2020 року та з 17.02.2021 по 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого СКП ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області. Після звільнення просив нарахувати та виплатити йому індексації грошового забезпечення, доплати за службу в нічний час, додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину та інших виплат грошового забезпечення. Також, позивач звертався з рапортом до керівництва та наполягав на остаточному розрахунку в день звільнення зі служби в поліції. Головним управлінням Національної поліції в Харківській області позивача повідомлено про відсутність підстав для його виплати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з "05" березня 2017 року по "30" червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період "05" березня 2017 року по "30" червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, виходячи з розрахунку базового місяця - квітень 2016 року та положень постанови КМ України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Харківській області суму середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку, починаючи з 30.06.2021 року та до 29.07.2021 року у розмірі 16442,71 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою, нарахованою та виплаченою позивачу 29.07.2021р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.00 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року.
Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції неврахував лист УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 № 2210/119-29/03-2022, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 нарахована доплата за несення служби в нічний час за жовтень 2020 року у розмірі 120,72 грн. та виплачена в листопаді 2020 року. Таким чином, суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за один і той самий період. Більше того, судом першої інстанції не зазначено, доказів на підставі, яких він дійшов висновку, що у період з березня 2017 року по січень 2020 року позивач регулярно ніс службу в добовому наряді, який передбачає виконання поліцейським службових обов'язків з 08.00 дати заступання до добового наряду до 08.00 наступної дати.
Відповідач повідомив суд першої інстанції, що листом начальника ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 25.11.2022 № 5982вс/119-73/01/2022 про відсутність можливості надати інформацію про проходження ОСОБА_1 служби в нічний час, оскільки вся документація ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за 2008-2022 роки знищена, на підставі норм діючого законодавства. Але і позивачем доказів несення ним служби в нічний час у період з березня 2017 року по січень 2020 року, до суду також не надано.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, оскільки відповідно до пункту 5 постанови № 375 доплати, визначені здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Тобто, без виділення коштів Кабінету Міністрів України із Фонду та не виділення їх МВС, Національна поліція України не має права та не може (в зв'язку з відсутністю коштів) самостійно виплачувати цю доплату будь-якому поліцейському.
Таким чином, ГУНП в Харківській області не порушило права позивача на отримання вказаної доплати.
Крім того, у листі УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 №2210/119-29/03- 2022 зазначено, що на підставі особових рахунків за 2020-2021 р.р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 ОСОБА_1 нарахована і виплачена вказана доплата.
Згідно листа начальника ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 25.11.2022 № 5982вс/119-73/01-2022 повідомлялось, що надати персональні переліки працівників для нарахування та виплати додаткової доплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 та зазначити чи був включений ОСОБА_1 в ці персональні переліки не надається можливим, вся документація відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за 2008-2022 роки знищена, про що складено акт вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 24.02.2022 №2/1977/119-73/11-2022.
Позивачем не надано персональний перелік працівників для нарахування та виплати додаткової доплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Також, працівники відділу поліції повинні подавати рапорти з проханням виплати додаткової доплати до грошового забезпечення та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання поліцейськими функцій, визначених розділом ІІ Порядку, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.11.2020 № 2165. Дані документи з боку позивача не надані до суду.
Стосовно стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 30.06.2021 року та до 29.07.2021 року у розмірі 16442,71 грн, апелянт посилався на безпідставність не застосування принципу розумності та співмірності з розміром середнього заробітку за невеликий час затримки розрахунку при звільненні.
Позивач обраховує початок затримки розрахунку при звільненні з 30.06.2021. Однак слід зазначити, відповідно до ч.3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" день звільнення вважається останнім днем служби. Тому початок перебігу строку затримки потрібно обраховувати з 01.07.2021.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Окрім іншого зазначив, що суд першої інстанції помилково не стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Харківского окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у розмірі 2270 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 05.11.2021 №72851. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скраги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач у період з 04 березня 2017 року по 30 червня 2021 року проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого СКП ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Харківській області від 22.06.2021 № 293 по о/с позивача звільнено зі служби з 30.06.2021 (за власним бажанням).
02 липня 2021 року через "Урядовий контактний центр" позивач звернувся до відповідача для досудового урегулювання спору та зобов'язання останнього виконати вимоги законодавства України, щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, доплати за службу в нічний час, додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину та інших виплат грошового забезпечення.
Як зазначив позивач він неодноразово звертався з рапортом до керівництва та наполягав на остаточному розрахунку в день звільнення зі служби в поліції (30.06.2021).
Листом від 30.07.2021 №С-294/119/05/29-2021 відповідач повідомив, що вирішення питання можливе у судовому порядку.
Не погодившись з вказаними діями, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів та зобов'язання Головного управління Національної поліції України в Харківській нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне.
У силу статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи установлює та визначає Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки".
Частина 1 ст.24 Закону України "Про відпустки" визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.60 Закону України "Про Національну поліцію").
Статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Відповідно до ч.ч. 9-10 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260.
Згідно з абзацами 7, 7 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.
При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згідно листа УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 №2210/119-29/03-2022 у червні 2021 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення за червень 2021 року в сумі 20451,50 грн, в тому числі компенсація за невикористану в 2021 році відпустку в кількості 15 діб -6316,50 грн.
Колегія суддів вважає вказані посилання безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати вказаних сум як компенсації за невикористану в 2020 році оплачувану основну відпустку в кількості 15 календарних днів та додаткову відпустку в кількості 2 календарних днів, як і відсутній лист УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 №2210/119-29/03-2022, на який посилається відповідач.
Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII.
Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за 15 невикористаних календарних днів щорічної відпустки та 2 днів додаткової відпустки.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року та зобов'язання Головного управління Національної поліції України в Харківській нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 передбачена виплата доплати за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджений "Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Відповідно до вимог Постанови №988 та положень Порядку №260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп.3 п.5 вищевказаної Постанови №988.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 передбачено доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Згідно пункту 5 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
За пунктом 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Разом із тим, відповідач в апеляційній скарзі посилається на лист УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 №2210/119-29/03-2022, в якому зазначено, що ОСОБА_1 нарахована доплата за несення служби в нічний час за жовтень 2020 року у розмірі 120,72 грн та виплачена в листопаді 2020 року.
Також апелянт посилався на лист за підписом начальника ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 25.11.2022 №5982вс/119-73/01/2022, в якому зазначено, що надати інформацію про проходження ОСОБА_1 служби в нічний час, оскільки вся документація ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за 2008-2022 знищена, на підставі норм діючого законодавства.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області № 854 від 30.07.2021, колегією суддів встановлено, що в період з березня 2017 року по січень 2020 року відповідачем не нараховано, відповідно не виплачено позивачу доплату за нічний час, з лютого 2020 року по вересень 2020 року відповідачем нараховано доплату за службу у нічний час, відомостей про виплату вказаної допомоги довідка не містить, за жовтень 2020 року відповідачем нарахувань та виплати сум за службу позивача у нічний час також не містить.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів зауважує, що тягар доказування лежить на суб'єкті владних повноважень, відтак надати докази щодо несення позивачем служби в нічний час є обов'язком відповідача як суб'єкта владних повноважень та як безпосереднього работодавця позивача, який володіє відомостями про робочий час та відпочинок своїх працівників.
Посилання на лист за підписом начальника ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 25.11.2022 №5982вс/119-73/01/2022, в якому зазначено, що надати інформацію про проходження ОСОБА_1 служби в нічний час, оскільки вся документація ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за 2008-2022 знищена, є безпідставними та такими, що неспростовують факт несення позивачем служби в нічний час. Між тим, відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належним чином завіреної копії акту про знищену документацію.
Враховуючи ненадання Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області належних доказів, що позивач не ніс службу у нічний час за спірний період, а тому наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року та зобов'язання Головного управління Національної поліції України в Харківській нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з березня 2017 року по січень 2020 року та за жовтень 2020 року.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/ діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та зобов'язання ГУНП в Харківській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 01.08.2020 до 30.06.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою у розмірі 7767,08 гривень, нарахованою та виплаченою позивачу 29.07.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами) установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою №211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, в тому числі поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Пунктом 3 визначені критерії, яким мають відповідати поліцейські, які включаються до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, а саме: 1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (далі по тексту - Постанова №641, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одну або декілька з наступних функцій:
- здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (п.28 Постанови №641);
- виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (п.31 Постанови №641);
- здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (п.46-4 Постанови №641);
2) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням: протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до "зеленого", "жовтого" - "помаранчевого" та "червоного" рівнів епідемічних загроз, зокрема:
- заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках(у пікові години);
- проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства;
- контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).
3) здійснювали: в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з пунктом 1 Постанови №375:
- поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи: святкові та пам'ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування);
- поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни.
4) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з пунктом 1 Постанови №375, статті 5 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 №1044:
- проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту);
- заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних;
- за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу;
- рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування;
- відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти;
- рейди з перевірки дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів - та складання рапорту, адміністративного протоколу;
- рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу;
- проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів;
- відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов'язків;
- рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з'ясування умов проживання, складання акту;
- бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу;
- заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НГІУ); проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібранім пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу);
- відвідування дитини за місцем проживання для з'ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї з метою усунення причин ї умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту.
За приписами п.п. 2-5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
З довідки УФЗБО ГУНП в Харківській області №854 від 30.07.2021 колегією суддів встановлено, що позивачу в період з 12.03.2020 по 30.06.2020 жодних нарахувань та виплат додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину як поліцейському, відповідачем не вчинено. В період з липня 2020 року по серпень 2020 року відповідачем згідно вказаної довідки нараховану спірну доплату, проте доказів її виплати суду не надано. За період з вересня 2020 року по 30 червня 2021 року жодних нарахувань та виплати спірної допомоги довідка №854 не містить.
Аналізуючи положення п. 1 розділу III Порядку колегія суддів встановила, що керівник підрозділу ГУНП у період дії карантину щомісяця до 01 числа забезпечує підготовку та подає до УФЗБО разом із супровідним листом за минулий місяць належним чином оформлені, підписані та зареєстровані в підрозділі документального забезпечення:
- табель обліку несення служби поліцейських (додаток 2);
- персональний перелік поліцейських для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними або нерівномірним графіком несення служби (додаток 3);
- оригінали рапортів поліцейських, включених до персонального переліку, на ім'я начальника ГУНП в області, з проханням виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 додаткової доплати до грошового забезпечення за період виконання в умовах карантину функцій в безпосередньому контакті з населенням;
Так, на рапорті проставляється резолюція керівника підрозділу ГУНП, територіального відділу (відділення) поліції, командира стройового підрозділу "клопочу по суті рапорту"; у рапорті поліцейський зазначає 1) дати виконання протягом минулого місяця функцій, визначених розділом II цього Порядку, 2) зміст виконаних у ці дні функцій, які підтверджують безпосередній контакт з населенням; 3) перелік первинних документів, які підтверджують викладу інформацію; перелічені первинні документи додаються до копії рапорту поліцейського та зберігаються у підрозділі ГУНП відповідно до правил діловодства в підрозділах Національної поліції України.
З апеляційної скарги встановлено, що з боку позивача не надано персональний перелік працівників для нарахування та виплати додаткової доплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. Крім того, посилався на те, що працівники відділу поліції повинні подавати рапорти з проханням виплати додаткової доплати до грошового забезпечення та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання поліцейськими функцій, визначених розділом II Порядку, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.11.2020 №2165.
В той же час, Богодухівський РВП ГУНП в Харківській області є структурним підрозділом ГУНП в Харківській області, який підконтрольний та підзвітний у своїй діяльності ГУНП в Харківській області.
Отже, Богодухівський РВП ГУНП в Харківській області як структурний підрозділ ГУНП в Харківській області повинен був надати до УФЗБО ГУНП в Харківській області вказані вище документи, в тому числі табелі та рапорти.
Колегія суддів зазначає, що вказаний порядок передбачає можливість контролю вищестоящого підрозділу Національної поліції за вірністю та обґрунтованістю включення до такого переліку одних поліцейських та невключення інших.
Повноваження з контролю за виконанням обов'язків керівниками структурних підрозділів покладено саме на ГУНП в Харківській області.
Дослідивши матеріалами справи, колегією суддів встановлено, що керівником структурного підрозділу не подано повний пакет документів, передбачених порядком, зокрема, не надано табелю обліку несення служби за спірний період та рапортів ОСОБА_1 .
Отже, як наслідок, колегія суддів вважає, що відповідач вирішив питання щодо ненарахування та невиплати у спірні місяці доплати на період дії карантину без наявності всіх документів, передбачених Порядком визначення персонального переліку поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не здійснив покладених на нього повноважень контролю при нарахуванні спірної доплати за спірний період, та не вирішив питання щодо нарахування та виплати вказаної доплати, чим допустив протиправну бездіяльність відносно позивача.
Повноваження з контролю та аналізу показників виконання видаткової частини бюджету, контролю за правильністю складання, оформлення і затвердження кошторисно-фінансових розрахунків на витрати для упровадження потреб підрозділів ГУНП, контролю за витратами коштів та цільовим використанням власних і позикових коштів покладено саме УФЗБО ГУНП в Харківській області.
Поряд із тим, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачу згідно інформації, яка міститься у листі УФЗБО ГУНП в Харківській області від 21.11.2022 №2210/119-29/03-2022, проведено нарахування та виплата спірної доплати, а саме: в липні 2020 року: за березень 2020 року - 3958,85 грн, за квітень 2020 року - 6124,96 грн, за травень 2020 року - 6124,41 грн, за червень 2020 року - 6368,84 грн; в серпні 2020 року: за липень 2020 року - 6352,29 грн; в липні 2021 року: за січень 2021 року - 4959,99 грн, за лютий 2021 року - 2807,09 грн, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана інформація не підтверджується належними доказами, які між іншим також відсутні в матеріалах справи.
Також в апеляційній скарзі апелянт посилався на пункт 5 постанови №375, яким визначено що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Тобто, без виділення коштів Кабінету Міністрів України із фонду та не виділення їх МВС, Національна поліція України не має права та не може (в зв'язку з відсутністю коштів) самостійно виплачувати цю доплату будь-якому поліцейському. Таким чином, відсутність реальних асигнувань унеможливлює проведення виплат. Крім того, Головне управління Наіональної поліції в Харківській області не порушивало права позивача на отримання вказаної доплати.
З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не заперечував наявності права позивача на отримання спірної доплати, проте посилався на відсутність коштів.
Колегія суддів зазначає, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині вимог.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 30.06.2021 року та до 29.07.2021 року у розмірі 16442,71 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт заперечуючи проти стягнення середнього заробітку на користь позивача посилався на невірно розрахований судом першої інстанції період стягнення, а саме дата з якої необхідно розраховувати суму стягнення та незастосування критерію для зменшення розміру середнього заробітку.
Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.
Колегія суддів зазначає, що викладені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Аналізуючи наведені норми законодавства колегія суддів дійшла висновку, що нерозповсюдження на поліцейських норм КЗпП України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Саме ж питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Тобто, з урахуванням того, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд зважає на можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч.1 ст. 47 КЗпП України).
Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Колегія суддів наголошує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (№ рішення в ЄДРСР 88952400) визначила, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Отже, за змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Матеріалами справи встановлено, що позивача звільнено з роботи 30 червня 2021 року, а відповідно до виписки з карткового рахунку позивача в АТ КБ "ПриватБанк" грошове забезпечення у сумі 7896,27 грн перераховано на банківський рахунок позивача лише 29 липня 2021 року.
Отже, в день звільнення ОСОБА_1 - 30.06.2021 відповідачем не здійснено з ним остаточного розрахунку, то позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку № 100).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, відповідно до пункту 5 Порядку № 100.
Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 9 розділу І "Загальні положення" Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 колегія суддів дійшла висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області №854 від 30.07.2021 грошове забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за квітень 2021 року - 14134,98 грн; за травень 2021 року - 14134,97 грн.
За квітень та травень 2021 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день (за квітень 2021 року - 30 календарних днів, за травень 2021 року - 31 календарний день).
Останнім днем служби, тобто днем звільнення позивача вважається 30.06.2021.
Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні становить з 01 липня 2021 року по 28 липня 2021 року, оскільки остаточний розрахунок проведений 29.07.2021.
Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 01 липня 2021 року по 28 липня 2021 року та становить 28 календарних днів.
Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (14134,98 грн. + 14134,97 грн.) : 61 календарних днів = 463,44 грн.
Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2021 року по 29 липня 2021 року, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 463,44 грн. х 28 календарних днів = 12976,32 грн.
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 12976,32 грн. та підягають стягненню на користь позивача.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що судом першої інстанції невірно розраховано період стягнення середнього заробітку, а тому безпідставно взято період з 30.06.2021 по 29.07.2021, оскільки як зазначалось вище вірною датою з якої підлягає стягненню середній заробіток є наступний день після звільнення, а саме 01.07.2021, тоді як кінцевою є 28.07.2021 (29.07.2021 проведено остаточний розрахунок, що не заперечується сторонами по справі).
Щодо незастосування критерію для зменшення розміру середнього заробітку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач обгрунтовуючи наявність підстав для застосування критерію зменшення розміру середнього заробітку посилався на те, що в умовах війни не можливо працювати повноцінно, адміністративна будівля Головного управління Національної поліції України в Харківській області була зруйнована, більшість працівників знаходяться на простої. Також навів свої розрахунки, відповідно до яких сума, що на думку апелянта є рівноцінною, справедливою та пропорційною становить 44.40 грн.
Колегія суддів зазначає, що сума у розмірі 44,40 грн не є рівноцінною та пропорційною сумі, яка виплачена позивачу із затримкою.
Поряд із тим, колегія суддів вказує, що позивач при звільненні має право на виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, тобто вказане право є абсолютним.
Відтак посилання апелянта на військовий стан та зруйновану будівлю Національної поліції не виключає право позивача на отримання належних йому до виплати сум при звільненні.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 зазначив, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сума у розмірі 44,40 грн не є справедливою та співмірною сумі, що виплачена позивачу 29.07.2021, а тому наведені апелянтом розрахунки є безпідставними та не дають змоги витримати розумний баланс між інтересами звільненого працівника та його колишнього работодавця.
Щодо способу захисту прав позивача у цій частині, колегія суддів зазначає, що слід "зобов'язати відповідача...", а не "стягнути з відповідача", оскільки обираючи належний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21 в частині того, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, є належним та ефективним.
Колегія суддів зазначає, що стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку можливе лише в разі, якщо така сума вже була нарахована, але протиправно не виплачена.
Разом з тим, відповідачем не проведено нарахування суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а тому належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказану суму.
З огляду на характер спірних правовідносин, саме такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову, та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, в якій також зверталась увага на необхідність обрання такого способу захисту як зобов'язання нарахувати та виплатити вказану суму (а не стягнення, як помилково зазначає позивач в позові).
Враховуючи, що судом першої інстанції не вірно встановлено період за який підлягає стягненню середній заробіток, що в подальшому призвело до невірного розрахунку суми, що підлягає стягненню, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни підстав та мотивів задоволення позову в цій частині вимог та зміни резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №520/16382/21.
Стосовно посилань позивача у відзиві на апеляційну скаргу на помилковість не стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Харківского окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у розмірі 2270 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 3 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з: б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/16382/21 скасовано. Справу №520/16382/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Тобто, скасовано оскаржувану позивачем ухвалу суду від 20.09.2021.
Позивач не був обмежений у своєму праві звернутись до суду апеляційной інстанції щодо розподілу судових витрат понесених ним під час оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/16382/21.
Між тим, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 в рамках розгляду справи №520/16382/21 заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду від 26.01.2023 року, а саме в частині роподілу судових витрат понесених позивачем під час апеляційного перегляду ухвали суду від 20.09.2021 - залишено без задоволення.
Позивачем вказана ухвала суду в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду не оскаржена.
Посилаючись у відзиві на апеляційну скаргу на помилковість не стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Харківского окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у розмірі 2270 грн, позивачем обраний не вірний спосіб захисту свого права на повернення судового збору за понесені ним судові витрати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно до ч. 2 ст. 317 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/16382/21 - змінити, в частині підстав та мотивів його задоволення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Харківській області суми середнього заробітку, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 01.07.2021 року по 28.07.2021 року у розмірі 12976,32 грн.".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова