20 березня 2024 р. Справа № 480/7833/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 02.05.23 по справі № 480/7833/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 третя особа Військова частина НОМЕР_2
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди в розмірі 100000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди в розмірі 100000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, як такому що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , проте, всупереч приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, не отримує додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по день винесення судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01.04.2022 по 30.04.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідач на власний розсуд здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу відповідно до Постанови №168, та жодним чином не обґрунтовує чим зумовлений саме той розмір спірної виплати, який нараховано ОСОБА_1 у спірний період. Вважає, що невиконання ВЧ НОМЕР_1 положень Постанови № 168 підтверджується тим фактом, що у березні 2022 року розмір додаткової винагороди позивача склав 100000,00 грн, а у квітні 2022 року лише 46333,33 грн, та з травня по вересень у розмірі 30000,00 грн., однак вказану обставину судом першої інстанції залишено поза увагою. Вважає, що відсутність у відповідача бойових наказів та розпоряджень, журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки у ВЧ НОМЕР_1 свідчить про невиконання ВЧ НОМЕР_1 доручень, вказаних у телеграмі Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022, якою, серед іншого, наказано командиру військової частини затвердити окремий порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців підпорядкованих військових частин у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів.
Зазначає, що відсутність у відповідача обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань є порушенням наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 року № 363, яким затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, зі змісту якої слідує, що у ВЧ НОМЕР_1 журнал бойових дій повинен був вестись з 24.02.2022 і по сьогоднішній день, враховуючи оголошення Президентом України військового стану. Разом з цим, суд першої інстанції, незважаючи на порушення відповідачем вказаного наказу, взяв до уваги відсутність задокументованого обліку бойових завдань, не як обставину яка свідчить про наявність порушень саме з боку відповідача, а як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. Звернув увагу, що надання вищевказаних документів є обов'язком відповідача відповідно до вимог ст. 77 КАС України, однак суд першої інстанції проігнорував вказану норму та фактично переклав на позивача обов'язок доказування.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачу виплачувалась додаткова винагорода до 100 тис. грн згідно з положеннями Постанови № 168, а саме пропорційно часу залучення його до заходів, пов'язаних із взяттям ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони або відсічі і стримування збройної агресії або перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), що не заперечувалось позивачем, а тому мало бути визнано судом таким, що не підлягає доказуванню. Звернув увагу, що всупереч ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано до суду першої інстанції доказів проходження військової служби та безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24.02.2022 по день розгляду справи, про обставини такої участі у позовній заяві та відповіді на відзив не зазначив.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 залучено Військову частину НОМЕР_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі №480/7833/22 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.
Відзиву на апеляційну скаргу від Військової частини НОМЕР_2 не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу.
Позивач, вказуючи на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в сумі 100000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022, звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частин першої, другої ст. 2 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частиною другою ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 9-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній станом на 30.07.2023 року) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30.000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100.000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 07.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30.000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100.000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 24.03.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30.000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100.000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30.000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100.000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30.000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100.000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022 року) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МО України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Мінюсті України 26.06.2018 року № 745/32197 (далі - наказ № 260).
Розділом XXXIV наказу № 260 унормовані особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Відповідно до п. 4 наказу № 260, - підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах (п. 5 наказу № 260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості підтвердження участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих їй військових частин у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління визначаються командиром військової частини НОМЕР_3 (п. 7 наказу № 260).
Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління (п. 8 наказу № 260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (п. 9 наказу № 260).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 10 наказу № 260).
Підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу (п. 16 наказу № 260).
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Судовим розглядом справи встановлено, що з 01.03.2022 позивач ОСОБА_1 призваний Сумським МТЦК та СП Сумської області та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №129/19 від 29.03.2019, виданої Головним управлінням та ресурсів Міністерства оборони України, військова частина НОМЕР_1 не має статусу юридичної особи.
Відповідно до рішення Міністерства оборони України від 13.06.2022 №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів рівня та окремого доручення Міністерства оборони України від 02.03.2022 №248/1200 та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони ЗС України в/ч НОМЕР_1 запропоновано зарахувати на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 2 витягу із наказу від 09.09.2022 № 288, створено об'єднану фінансово-економчну службу військової частини НОМЕР_2 та військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_1 до складу якої включено особовий склад фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 та, зокрема, військової частини НОМЕР_1 . Також наказано затвердити схему організації спільного фінансового господарства військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_2 та військових частин зарахованих на фінансове забезпечення з 01.09.2022.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_9 ОСОБА_1 , останній у період з лютого по вересень 2022 року отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: березень 2022 - 100000 грн, квітень 2022 - 46333,33 грн, травень 2022 - 30000 грн, червень 2022 - 30000 грн, липень 2022 - 30000 грн, серпень 2022 - 30000 грн, вересень 2022 - 30000 грн (а.с.40). Також, відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи від 09.03.2023 №4/ф, позивачу у жовтні 2022 року нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000 грн та у листопаді 2022 року 30000 грн. (а.с. 95)
Матеріалами справи встановлено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. позивачу ОСОБА_1 передбачена наказами командира в/ч НОМЕР_1 : № 153 від 08.07.2022 - у розрахунку за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, №348 від 01.12.2022 у період з 13.05.2022 по 13.05.2022, № 349 від 01.12.2022 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, № 258 від 30.09.2022 за період з 01.09.2022 по 31.09.2022, у розмірі 70000,00 грн. наказом № 107 від 15.06.2022 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022.
Наказами командира в/ч НОМЕР_2 від 19.10.2023 № 100 "Про результати службового розслідування" скасовані накази командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.07.2022 року № 154 "Про виплату додаткової винагороди за лютий місяць 2022 року" та від 15.06.2022 року № 107 "Про виплату додаткової винагороди за квітень місяць 2022 року". На час апеляційного розгляду справи суду не надані дані про скасування означених вище наказів командира в/ч НОМЕР_2 .
Щодо доводів позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000, 00 грн та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити означену допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом МО України від 22.05.2017 року № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України" розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України - головний розпорядник;
Командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);
Командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
У разі зарахування військової части на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Колегія суддів наголошує, що в/ч НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, документи щодо виплати позивачу грошової допомоги, виплата якої передбачена постановою № 168, зокрема, - платіжні доручення, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення, підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні, а саме: до 01.08.2022 в/ч НОМЕР_1 , з 01.08.2022 військової частини НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду з позовом у листопаді 2022 року, ОСОБА_2 визначив відповідачем військову частину НОМЕР_1 , яка не має статусу юридичної особи та перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 09.09.2022 № 388, у військовій частині створено об'єднане фінансове господарство та затверджено Положення про об'єднане фінансове господарство в/ч
Разом з тим, військова частина НОМЕР_2 , яка наділена повноваженнями щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 , на час подання позову та розгляду справи в суді першої інстанції до участі у розгляді справі в якості співвідповідача не залучена.
Колегія суддів вертає увагу на те, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з частиною першою ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Зокрема, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4 ст. 46 КАС України).
Ця стаття також встановлює певні особливості щодо відповідача як сторони адміністративного процесу.
Так, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом (ч. 5 ст. 46 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а дійшов висновку, що зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Колегія суддів зазначає, що аналіз ч. 3 ст. 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, не здійснивши заміну неналежного відповідача або залучення в якості другого відповідача, ВЧ НОМЕР_10 , що могло бути проведено виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, відтак судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
При цьому, слід звернути увагу апелянта ОСОБА_1 на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеліційну скаргу Військову частину НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі № 480/7833/22 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа військова частина НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова