20 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/1049/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка полягає у невжитті заходів щодо організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га, охоронною зоною 777 га, що знаходиться в адміністративних межах Мринської сільської ради і закріплення їх в натурі (на місцевості) у відповідності до документації із землеустрою;
зобов'язати Мринську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський» загальною площею 301 га, охоронною зоною 777 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) у відповідності до документації із землеустрою.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що невжиття Мринською сільською радою заходів щодо винесення меж гідрологічної заказника місцевого значення «Лихачівський», площею 301 га, охоронною зоною 777 га, та закріплення його меж в натурі (на місцевості) унеможливлює належне використання та зберігання пам'ятки, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки межі заказника невідомо де починаються та невідомо де закінчуються, земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, може в подальшому призвести до отримання особами у приватну власність земель природно-заповітного фонду.
Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала суду надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 25.01.2024 що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак правом для подання відзиву у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відповідач не скористався.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського облвиконкому від 24.12.1979 №561 з метою охорони низинного злаково-осокового болота, як регулятора водного режиму, яке має естетичну, історичну, наукову цінність створено гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський», який розташований на території Мринської сільської ради за межами с.Лихачів Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області.
Наказом директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 01.10.2018 № 67 затверджено Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський» (далі - Положення), у якому вказано, що гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га з охоронною зоною 777 га, розташований на території Мринської територіальної громади за межами с. Лихачів Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області, входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання. Землекористувачем є Мринська сільська рада (а.с.20-23).
Пунктом 1.10 вказаного Положення передбачено, що межі Заказника встановлюються в натурі, оформлюється відповідними знаками та інформаційними матеріалами в порядку визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов'язково враховуються у схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і технічно-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Пунктом 3.4 Положення визначено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах Заказника здійснюються Землекористувачем.
Державним комітетом Української РСР по охороні природи 19.12.1989 видано охоронне зобов'язання колгоспу «Маяк» щодо охорони та збереження в належному стані вказаного об'єкту природно-заповідного фонду (а.с.24).
Згідно із охоронним зобов'язанням від 07.03.1997 №14/6-578 Державне управління Мінекобезпеки в Чернігівській області передало під охорону КСП «Маяк» гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський» (а.с.25).
Також охоронним зобов'язанням від 03.07.2001 №14/8-578 Державним управлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області вказаний об'єкт передано під охорону Лихачівській сільській раді. У свою чергу вищевказаний землекористувач (землевласник) бере під охорону вищезазначений заповідний об'єкт і зобов'язується зберегти його та дотримуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно ст.40 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об'єкту в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали згідно ст.46 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (а.с.26).
У відповідності до ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов'язанням від 12.11.2018 №14/8-578 передано під охорону землекористувачу (землевласнику) Мринській сільській раді Ніжинського району гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський» (а.с.27).
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.12.2023 № 10-25-0.3-6369/2-23 документація із землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на реєстрацію гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський» у Державному земельному кадастрі до Головного управління не надходила, межі об'єкту не визначені (а.с.30).
Відповідно до листа Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 21.12.2023 №1649/03-04 землевпорядна документація на гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський» ні колишньою Лихачівською сільською радою, ні Мринською сільською радою не розроблялася у зв'язку з недостатністю коштів в бюджеті Мринської сільської ради. Також зазначено, що сільська рада не є власником даного природно-заповідного об'єкта, тому заходи по оформленню документів не проводились (а.с.32).
З наведеного слідує, що більше ніж 40 років з моменту створення Заказника не вжито заходів щодо винесення меж заказника та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 07.12.2003 №08-07/2437 (а.с.19).
У зв'язку із невжиттям Мринською сільською радою заходів щодо проведення робіт з винесення меж гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га з охоронною зоною 777 га, розташований на території Мринської територіальної громади за межами с. Лихачів Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст. 1 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).
Згідно частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 вказаної статті).
Аналіз положень частин 3, 4 статті 53 КАС України у взаємозв'язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
У постанові від 26.05.2020 №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи позов до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (далі - Інспекція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 №56, Інспекція відповідно до покладених на неї функцій здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Пунктами 3, 6, 7 Положення передбачено, що Інспекція має право проводити перевірки, надавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Таким чином, орган державного контролю, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави з питань дотримання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі з питання, яке є предметом даного позову, у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція України в Чернігівській області.
Ніжинською окружною прокуратурою листом від 25.12.2023 витребувано у Державної екологічної інспекції у Чернігівській області в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» інформацію про відповідні заходи реагування щодо усунення порушень законодавства про природно-заповідний фонд щодо гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський» (а.с.33).
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом від 27.12.2023 №05/2929 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру, що протягом 2018-2023 років Інспекцією заходи державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства на території об'єктів природно-заповідного фонду, які розташовані на території Мринської територіальної громади не здійснювались. Заходи примусового характеру щодо зобов'язання Мринської сільської ради вчинити дії, а саме забезпечити організацію проведення робіт із винесення в натурі на місцевості меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський» не здійснювалися та в найближчі терміни здійснюватися не плануються (а.с.35).
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
Обґрунтовуючи позовну заяву, керівника Ніжинської окружної прокуратури зазначає, що на Мринську сільську раду покладений обов'язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», а також здійснення контролю за його виготовленням. Водночас через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронних зобов'язань та положення про об'єкт природно-заповідного фонду на даний час межі гідрологічної заказника місцевого значення «Лихачівський» не визначені, територія об'єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена. Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника, закріпити його межі в натурі (на місцевості). Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.
Надаючи правову оцінку щодо наявності інтересів держави при зверненні прокурора Ніжинської окружної прокуратури з позовом до суду суд зазначає, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів врегульовує Закон України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992.
Вказаним Законом передбачено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Отже, порушення особливого режиму охорони території природно-заповідного фонду є порушенням інтересів держави, тому прокурор наділений повноваженнями звернутись до суду з позовом про їх захист.
Щодо виявлених порушень суд зазначає таке.
Спірні питання регулюються Земельним кодексом України № 2768-III від 25.10.2001 (далі-ЗК України), Законом України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992 (далі - Закон № 2456-XII), Законом України «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003 (далі-Закон № 858-IV).
Згідно зі статтею 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно статті 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно із ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Аналогічні положення містить стаття 7 Закону № 2456-XII, згідно з якою землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно статті 8 Закону № 2456-XII збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування.
Згідно статті 12 Закону №2456-Х11 управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями.
Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.
Згідно статті 28 Закону №2456-Х11 власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Порядок фінансування заходів, пов'язаних з функціонуванням територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначений статтею 46 Закону, відповідно до якої витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони і збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевпорядників та землекористувачів, у віданні яких вони перебувають.
Стаття 53 Закону №2456-Х1 передбачає, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Статтею 60 Закону № 2456-XII передбачено, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
За змістом вказаних приписів у разі створення державної пам'ятки природи без вилучення земельної ділянки охорона її території покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вона перебуває відповідно до охоронного свідоцтва. Власники або користувачі земельних ділянок, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. В свою чергу забезпечення режиму охорони та збереження державної пам'ятки природи здійснюється, зокрема, шляхом встановлення меж території державної пам'ятки природи в натурі відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Судом встановлено, що Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов'язанням від 12.11.2018 №14/8-578 передано під охорону землекористувачу (землевласнику) Мринській сільській раді Ніжинського району гідрологічний заказник місцевого значення «Лихачівський».
Отже, на Мринську об'єднану територіальну громаду Ніжинського району покладені обов'язки щодо забезпечення режиму охорони гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га та охоронною зоною 777 га, що розташований на території Мринської територіальної громади за межами с. Лихачів Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області.
Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій».
Відповідно до ст. 1 Закону № 858-IV проект землеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Приписами частини 2 статті 25 Закону № 858-IV визначено види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Згідно статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Розробниками документації із землеустрою є:
юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими
Стаття 29 Закону № 858-IV передбачає загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.
Зокрема, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації; документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником; документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов'язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються: підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою).
Відповідно до ст. 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема, д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відповідно до п. 34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
За змістом вказаних приписів на відповідача покладний обов'язок щодо вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою із проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га та охоронною зоною 777 га, закріплення їх в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частинами 1-3 статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
З огляду на сукупність викладених обставин, судом встановлено, що на час розгляду справи, проект землеустрою із проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га та охоронною зоною 777 га, розташований на території Мринської територіальної громади за межами с. Лихачів Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області, закріплення їх в натурі (на місцевості) Монастирищенською міською радою не замовлено, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський», загальною площею 301 га, охоронною зоною 777 га, що знаходиться в адміністративних межах Мринської сільської ради, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Зобов'язати Мринську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області забезпечити проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лихачівський» загальною площею 301 га та охоронною зоною 777 га, що знаходиться в адміністративних межах Мринської сільської ради, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Керівник Ніжинської окружної прокуратури (вул.Овдіївська, 2, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 02910114)
Позивач: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області (вул.Пантелиймонівська, буд.12, м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846).
Відповідач: Мринська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області (вул.Броварця, 1, с.Мрин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17113, код ЄДРПОУ 04412337).
Повне рішення суду складено 20 березня 2024 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО