18 березня 2024 року м.Київ № 320/23535/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу від 11.04.2023 у виконавчому провадженні №69277095.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки витрати коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв'язку з чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом №1404-VIII, для виконання рішення суду, у разі ненадходження бюджетних коштів, на думку позивача, вказує про наявність поважних причин не виконання управлінням рішення суду в межах виконавчого провадження №69277095, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиєвиявлення управління.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, правом щодо надання відзиву, у встановлені ухвалою строки, не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №320/13555/21, серед іншого, зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
На виконання вказаного рішення, Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 29.03.2022 №320/13555/21.
На підставі виконавчого листа від 29.03.2022 №320/13555/21 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. відкрито виконавче №69277095.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха О.Я. від 11.04.2023 ВП №69277095 накладено на боржника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради штраф у розмірі 5100,00 грн., за невиконання рішення суду.
Позивач, вважаючи протиправною вищевказану постанову про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №320/13555/21, проведено нарахування ОСОБА_2 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплаченої суми, що становить 10246,00 грн (довідка від 22.04.2022 №1226).
Відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду» (далі - Порядок №902).
Порядок №902 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.3 Порядку №902 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно пп.2 п.5 Порядку №902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Відповідно до п.7 Порядку №902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Згідно п.8 Порядку №902 боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку.
Відповідно до п.9 Порядку №902 розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Як свідчать матеріали справи, позивачем листами від 02.12.2022 №9993, від 05.01.2023 №93, від 06.02.2023 №708, від 01.03.2023 №1362 подано до Департаменту соціального захисту населення Київської міської обласної державної адміністрації інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань (в тому числі для позивача), які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду", станом на 01 березня 2023 року, згідно запропонованої форми.
Позивачем наголошено на тому, що виплата коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв'язку з чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом №1404-VIII для виконання рішення суду, у разі надходження бюджетних коштів вказує про наявність поважних причин невиконання рішення суду в межах виконавчого провадження №69277095, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиявлення управління.
Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція висловлена верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що судове рішення було виконане позивачем у межах покладених на нього повноважень з прийняттям необхідних мір для його виконання.
Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд доходить висновку, що позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі, зокрема, в частині виплати боргу нарахованої одноразової грошової допомоги, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись, що свідчить про те, що позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, оскільки згідно з судовим рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, тоді як у зв'язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Правова позиція у подібних справах була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 серпня 2020 у справі справа № 140/784/19.
Окрім того, слід зазначити, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради надало докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим постанова про накладення штрафу від 11.04.2023 ВП№69277095 є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат до суду не надано, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха О.Я. від 11.04.2023 ВП №69277095 у розмірі 5100,00 грн.
Позивач: Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код: 03193643, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2).
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код: 43315602, місцезнаходження: 036056, м. Київ, вул. Виброзька, 32).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.