ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" березня 2024 р. справа № 300/1942/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання до вчинення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 18.03.2024 звернулась в суд з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) в якому просить суд зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 06.03.2024 у справі №300/4347/23 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул.Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 для розгляду справи №300/1942/24 призначено суддю Скільського І.І.
До відкриття провадження у справі №300/1942/24 позивач, 19.03.2024 подала до суду заяву про відвід судді, в якій зазначає про те, що суддя Скільський І.І. не може розглядати цю справу, з огляду на те, що він здійснював розгляд справи №300/444/24 за її позовом - ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, де на думку позивача будучи упередженим умисно зробив грубе порушення її прав і свобод, а саме порушив: статтю 8 Конституції України, так як не визнає та не використовує принцип верховенства права не враховує Конституцію України як найвищу юридичну силу та її норми, які є нормами прямої дії; статтю 4 Конституції України, так як, не виконав норму чинного Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 р. № 2503-ХІІ, не визнає та не виконує Закону України «Про правотворчу діяльність», а саме максиму права, що якщо Конституцією України встановлено інші правила, ніж правила, які можуть бути передбачені в інших інструкціях, то застосовується правила Конституції України. Також зазначила з наведених підстав звернулася з відповідними скаргами до Консультативної ради європейських суддів, до Вищої Ради Правосуддя, до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 від 19.03.2023 про відвід судді Скільського І.І., в адміністративній справі № 300/1942/24, суд вказує на таке.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначено завдання адміністративного судочинства, яке передбачає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 36 КАС України встановлені підстави для відводу (самовідводу) судді, частиною першою якої встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі (пункт 1); якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи (пункт 2); якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу (пункт 3); за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (пункт 4); у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу (пункт 5).
Частиною другою вказаної ж статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Позивач у заяві від 19.03.2024 про відвід судді як на підставу для відводу судді Скільського І.І. вказала на те, що він здійснював розгляд справи №300/444/24 за її позовом - ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, де відмовляючи у задоволенні позову, на думку позивача будучи упередженим умисно зробив грубе порушення її прав і свобод.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01), рішення від 05 вересня 2005 року, Європейський суд з прав людини зазначив:
80. Суд повторює, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» відповідно до статті 6 параграф 1, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (див..United Kingdom, рішення від 25 лютого 1997р., Reports 1997-I, с.281, параграф 73).
81. Суд далі нагадує, що «неупередженість», в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див.v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.815, параграф 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (справа Білуха проти України, заява № 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 50). Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (справа Білуха проти України, заява № 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 52).
Суд, оцінивши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 19.03.2024, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки доводи позивача щодо відводу судді Скільського І.І., викладені в заяві від 19.03.2024, не містять викладу вмотивованих обставин, які б свідчили як за суб'єктивним, так і за об'єктивним критерієм про упередженість судді в розгляді цієї адміністративної справи та за своїм змістом є незгодою позивача з рішенням судді від 14.03.2024 у справі №300/444/24.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відтак, у відповідності до частини четвертої статті 40 КАС України, вирішення питання про відвід необхідно здійснювати суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Керуючись статями 36, 37, 39, 40, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
передати адміністративну справу №300/1942/24 для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню, окремо від рішення суду.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.