ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" березня 2024 р. справа № 300/704/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» Івано-Франківської облради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та періоди здійснення підприємницької діяльності: з 27.11.1991 по 31.12.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2017;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням цих періодів стажу роботи, з моменту призначення пенсії, а саме з 18.06.2020, виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та з формальних причин не зараховано до його страхового стажу періоди роботи, які підтверджені записами трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника. При цьому, вказав на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Зазначив, що відповідачем пенсію призначено без врахування до загальногострахового стажу періоду його роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та без врахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1991 по 31.12.2017.
Такі дії відповідача уважає протиправними з огляду на те, що період його роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» Івано-Франківської облради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 чітко зазначено в його трудовій книжці (записи №№4,5 у розділі «Відомості про роботу»). На цій посаді він працював до призову на строкову військову службу (записи №№1-3) і продовжив працювати після демобілізації. На думку позивача, в записі трудової книжки про дату розпорядження про зарахування на посаду допущено описку, а саме вказано розпорядження №ІІІ-к-а від 01.12.1984замість 01.12.1983. Дату звільнення з посади по переводу в трудовій книжці зазначено- 05.06.1987, цього ж дня його було прийнято на посаду голови Верховинської райради КФК облради ДФСО профспілок по переводу згідно розпорядження від 05.06.1987(запис в трудовій книжці №6).У зв'язку з цим твердження відповідача про те, що є сумніви щодо дати звільнення з посади по переводу є надуманими. У трудовій книжці підставою звільнення по переводу зазначено Постанову №П-3 1г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987 про реорганізацію, а не розпорядження про звільнення.Крім того, спірний період роботи підтверджує уточнююча довідка № 1 від 16.02.2023 Івано-Франківської обласної організації ВФСТ «Колос».Звертає увагу суду на формальний підхід відповідача до відмови про перерахунок пенсії, адже, при озвученні необхідності надати уточнюючі документи - цей недолік був би виправлений.Відтак, вказане рішення, на думку позивача, підлягає скасуванню, спірні періоди роботи необхідно зарахувати до страхового стажу.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 26-27).
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України вІвано-Франківській області від 14.03.2023 представник зазначила про те, що з 18.06.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 27 років 09 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,27750) та заробітної плати за період з 01.01.2002 по 31.12.2019 (згідно з даними реєстру застрахованих осіб), коефіцієнт заробітної плати - 0,56410, розмір його пенсії з 01.12.2022 становить 2093,00 грн. Так, ОСОБА_1 , 21.12.2022, звернувся до Головного управління із зверненням про перерахунок пенсії за віком з врахуванням до загального стажу періоду роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1991 по 31.12.2003.За результатами розгляду цього звернення надано відповідь Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 19.01.2023 в порядку опрацювання звернення громадян щодо надання інформації про причини неврахування періодів роботи та відсутність підстав для перерахунку пенсії за віком. Так, щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1983 по 05.06.1987 в Івано-Франківській облраді «Колос», представник відповідача зазначила, що даний період неможливо зарахувати, оскільки між датою і наказом про прийняття на роботу і звільнення з роботи є розбіжності, а саме датою прийняття на роботу зазначено 01.12.1983, а дата наказу, на підставі якого прийнято останнього на роботу - 01.12.1984; дата звільнення - 05.06.1987, а наказ облради, як підстава звільнення - від 15.04.1987). Для підтвердження спірного періоду роботи позивачем до суду надано довідку №1 від 16.02.2023, видану Івано-Франківською обласною організацією про зарахування на посаду голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 та звільнення по переводу в облраду ДФСТ профспілок з 05.06.1987. Однак, у цій довідці №1 від 16.02.2023 Івано-Франківською обласною організацією зазначено, що підтверджуючі документи (розпорядження) відсутні.Щодо вимоги зобов'язати зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1991 по 31.12.2004 та з 01.01.2009 по 31.12.2017, відповідач вказав про те, що зазначені періоди ведення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягають зарахуванню до загального стажу роботи, оскільки відсутні за цей період відомості про систему оподаткування та у зв'язку з несплатою страхових внесків (а.с. 31-39).
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 18.06.2020 отримує пенсію за віком.
ОСОБА_1 в грудні 2022 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з врахуванням до загального стажу періоду роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та період здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1991 по 31.12.2003.
За результатами розгляду цього звернення, відповідач листом від 19.01.2023 №274-5013/Б-02/8-0900/23 у перерахунку пенсії позивача відмовив, зокрема повідомивши позивача про те, що період роботи позивача з 01.12.1983 по 05.06.1987 в Івано-Франківській облраді «Колос» неможливо зарахувати, так як у його трудовій книжці між датою і наказом про прийняття на роботу і звільнення з роботи є розбіжності (дата прийому на роботу - 01.12.1983, а наказ - від 01.12.1984; дата звільнення - 05.06.1987, а наказ облради - від 15.04.1987). Крім того, у листі відповідач зазначив про те, що з 18.04.1991 позивач працював директором Малого підприємства «Карпатен-тур», яке перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України. За періоди роботи з 18.04.1991 по 30.06.1991, з 01.12.1991 по 31.12.1991, з 01.04.1992 по 31.05.1992, з 01.07.1992 по 30.09.1992, з 01.05.1995 по 31.08.1995, з 01.11.1995 по 30.11.1995, з 01.01.2002 по 31.10.2002 та з 01.01.2003 по 31.01.2005 підприємство проводило нарахування та сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До страхового стажу зараховані вищевказані періоди. За інші періоди МП «Карпатен-тур» не нараховувало та не сплачувало збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Також, ОСОБА_1 , з 17.03.2003 працював на посаді директора ВКФ «Карпатсервіс», до страхового стажу зарахований період з 17.03.2003 по 31.12.2003. Страховий стаж з 01.01.2004 по 31.12.2019 обчислено пропорційно до сплачених страхових внесків (а.с. 22).
Позивачу видано довідку Івано-Франківської обласної організації від 16.02.2023 №1 про те, що він дійсно зарахований на посаду голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 (розпорядження №ІІІ-к-а від 01.12.83) та у зв'язку із реорганізацією профспілкових ДСТ «Колос» звільнений по переводу в облраду ДФСТ профспілок з 05.06.1987 (Постанова №П-31г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987).
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 02.01.1978:
- позивач 01.12.1983 зарахований на посаду голови Верховинської райради «Колос» після демобілізації із армії (розпорядження №ІІІ-к від 01.12.94) (запис №4)(а.с. 12, зворотна сторона) та 05.06.1987 у зв'язку із реорганізацією профспілкових ДСТ «Колос» - звільнений по переводу в облраду ДФСТ профспілок (Постанова №П-31г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987 (запис №5 на сторінці 4-5) (а.с. 12, зворотна сторона);
- позивач 18.04.1991 обраний директором малого підприємства «Карпатен тур» (наказ №3 від 18.04.1991) (запис №10 на сторінці 8-9) (а.с. 13) та 10.03.2003 звільнений з посади директора малого підприємства «Карпатен тур» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №1, від 10.03.2003) (запис №11 на сторінці 8-9) (а.с. 13).
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичноїособи-підприємця Серія НОМЕР_3 (а.с. 16), довідки форми №4-ОПП від 13.06.2007 №327 (а.с. 17) та виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №507050 від 06.01.2012 (а.с.18), позивач з 27.11.1991 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно із свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 21.05.2012, ОСОБА_1 з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування (а.с. 19). Зазначене також підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку (а.с. 20).
Відповідно до листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.01.2023 №880/6/09-19-24-11-06, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Верховинській ДПІ ГУДПС в Івано-Франківській області з 27.11.1991 по даний час (26.01.2023) у статусі фізичної особи-підприємця (а.с. 22).
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не зарахування відповідних періодів його роботи до страхового стажу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 48 Кодексу законів про працю України визначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов'язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29.07.1993.
Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).
Як встановлено судом, позивачем при звернені до відповідача долучено трудову книжку від 02.01.1978,в якій, зокрема, містяться записи:
- №4 про те, що позивач 01.12.1983 зарахований на посаду голови Верховинської райради «Колос» після демобілізації із армії (розпорядження №ІІІ-к від 01.12.1994) (а.с. 12, зворотна сторона);
- №5 про те, що позивач 05.06.1987у зв'язку із реорганізацією профспілкових ДСТ «Колос» звільнений по переводу в облраду ДФСТ профспілок(Постанова №П-31г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987) (а.с. 27);
- №10 про те, що позивач 18.04.1991 обраний директороммалого підприємства «Карпатен тур» (наказ №3 від 18.04.1991);
- №11 про те, що ОСОБА_1 .03.2003 звільнений з посадидиректора малого підприємства «Карпатен тур» за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №1,від 10.03.2003).
Таким чином, із зазначених записів трудової книжки слідує, що позивач,01.12.1983 на підставі розпорядження №ІІІ-к від 01.12.1994 зарахований на посаду голови Верховинської райради «Колос» та на підставі Постанови №П-31г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987 -звільнений з роботи у зв'язку із реорганізацією профспілкових ДСТ «Колос» по переводу в облраду ДФСТ профспілок.
Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та скріплено печаткою.
При цьому, суд уважає, що твердження відповідача про те, що у трудовій книжці позивача між датою і наказом про прийняття на роботу і звільнення з роботи є розбіжності (дата прийняття на роботу - 01.12.1983, а наказ від 01.12.1984; дата звільнення - 05.06.1987, а наказ облради від 15.04.1987)є безпідставними, так як на підтвердження зазначеного періоду позивач надав суду довідку Івано-Франківської обласної організації від 16.02.2023 №1, яка видана ОСОБА_1 про те, що він дійсно зарахований на посаду голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 (розпорядження №ІІІ-к-а від 01.12.1983) та у зв'язку із реорганізацією профспілкових ДСТ «Колос» звільнений по переводу в облраду ДФСТ профспілок з 05.06.1987 (Постанова №П-31г від 06.04.1987 і облрадпроф. від 15.04.1987). Водночас, суд погоджується з позивачем, що таку довідку у разі витребування пенсійним органом у позивача або ж у відповідного органу, можна було отримати ще при призначенні пенсії, однак, відповідач, в порушення вимог законодавства, не виконав своїх повноважень у повному обсязі.
Так, відповідно до абзацу 4 п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити такі висновки:
по-перше, пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково тільки у тому випадку, коли до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи. Однак, як уже встановлено, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано необхідні документи, в тому числі і основний документ - трудову книжку з усіма необхідними записами у ній щодо зарахування періоду роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос»;
по-друге, якщо навіть припустити, що особа не додала всі необхідні документи до заяви про призначення пенсії, то в такому випадку пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Однак, уцьому випадку жодного подібного повідомлення позивачу зі сторони пенсійного органу не надходило.
Також, відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що обов'язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії лежить на територіальних органах ПФУ, а не на особі, яка звертається за призначенням пенсії.
Отже, зазначена довідка від 16.02.2023 №1 додатково підтверджує той факт, що під час заповнення трудової книжки позивача, а саме запису №4 на сторінці 4-5, - відповідальна посадова особа допустила описку в даті розпорядження про зарахування ОСОБА_1 на посаду голови Верховинської райради «Колос» та замість « 01.12.1983» помилковозазначила « 01.12.1994».
Натомість, помилковими, безпідставними та жодним чином не підтверджені твердження відповідача у відзиві на позов, що така довідка видана методом переписування даних про накази із записів трудової книжки, а тому суд такі відхиляє.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника чи учня здійснювати контроль за веденням обліку його документів про стаж роботи чи навчання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах про стаж роботи. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для неврахування періоду роботи позивачана посаді голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987, адже він підтверджений належними доказами, а саме: трудовою книжкою (яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи), а також додатково - довідкою Івано-Франківської обласної організації від 16.02.2023 №1.
Таким чином, суд уважає, що позивачем належними та допустимим доказами доведено,право на зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 оскаржуваний період роботина посаді голови Верховинської райради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987.
У свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належної оцінки наданим документам та не надав жодних пояснень щодо їх неврахування, а також доказів про те, що позивач у спірний період не працював на зазначеній у його трудовій книжці посаді голови Верховинської райради «Колос», що прямо суперечить нормам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 77 КАС України.
Щодо врахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1991 по 31.12.2004 та з 01.01.2009 по 31.12.2017,суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також призначення, перерахунку, виплати пенсії тощо, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з Порядком №22-1, для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком №637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.
Зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р. - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000підтверджується - довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №414/1864/16-а.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.
На підставі аналізу наведених правових норм, суд зазначає, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб- підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 27.11.1991 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Вказане також підтверджується листом ТУ ДПС в Івано-Франківській області №880/6/09-19-24-11-06 від 26.01.2023.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування з 01.01.2012, що також підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2012.Окрім цього, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 14.12.2023 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом №15054/5/09-19-24-11-05 від 19.12.2023 (а.с. 59) повідомило про те, що відповідно до наявної бази даних Інформаційної системи ДПС ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця з 27.11.1991 по даний час та з 01.01.2004 являється платником єдиного податку. Також повідомлено про те, що відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 термін зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів), звітів платників єдиного податку та інших декларацій, які відображають звітність усіх платників податків становить 5 років.
Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №0900-0903-7/65099 від 18.12.2023, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 14.12.2023, надало суду копії довідки №0900-0604-5/64903 про те, що за даними підсистеми обліку сплати страхових внесків фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сплату страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду України зараховано: за період з 01.01.2002 по 31.12.2002 - 140,22 грн, в т. ч. за І квартал 2002 р. - 40,00 грн; II квартал 2002р. - 41,60 грн; III квартал 2002 р. - 28,80 грн; IV квартал 2002 р. - 29,82грн; за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 - 195,18 грн., в т. ч. за І квартал - 16,00 грн; III квартал - 70,00 грн; IV квартал - 109,18 грн; за період з 01.03.2004 по 31.12.2004 від розщеплення єдиного податку(42%) зараховано 756,00 грн; за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 від розщеплення єдиного податку (42%) - зараховано 1008,00 грн; за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 від розщеплення єдиного податку (42%) зараховано - 1008,00 грн та фіксований розмір внеску - 1591,66 грн.За даними інформаційної підсистеми Пенсійного фонду України, де відомості про наявність/відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску розраховуються за даними поданого страхувальником до органів Державної податкової служби звіту та відомостей про сплату, обмін якими в порядку інформаційного обміну здійснюються на центральному рівні наявна інформація про те, що в сплату єдиного соціального внеску зараховано: за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 - 4010,30 грн;за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 4572,42 грн; за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 4800,76 грн; за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 5071,80 грн; за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 5293,88 грн; за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 3797,64 грн; за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 8448,00 грн (а.с. 57).
Таким чином, відповідачем підтверджено сплату позивачем, як фізичноюособою-підприємцем, відповідних внесків, зокрема в періоди 2002-2004 років, 2009-2010 років, 2011-2017 років та, відповідно, такі періоди мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.
Водночас, суд встановив із розрахунку стажу позивача, що вказані періоди відповідачем майже у повному обсязі зараховано, за виключенням періодів з 01.11.2002 по 30.11.2002, з 01.02.2003 по 16.03.2003, а тому вказані періоди мають бути зараховані відповідачем до загального страхового стажу позивача.
Водночас, інші спірні періоди здійснення підприємницької діяльності позивачем протягом 2002-2017 років, які згідно розрахунку стажу зараховані відповідачем, не підлягають до повторного зарахування, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності позивачем з 27.11.1991 по 31.12.2001, то так періоди не підтверджені позивачем, оскільки не надано доказів сплати відповідних внесків, а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Водночас, суд відхиляє посилання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів представника позивача про пропуск строку звернення до суду, а саме вимоги про здійснення перерахунку пенсії з моменту її призначення, а саме з 18.06.2020, то суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даному випадку позивач дійсно звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії в грудні 2022 року (після призначення пенсії у 2020 році), на яку відповідач дав відповідь у вигляді листа від 19.01.2023 №274-5013/Б-02/8-0900/23, згідно з яким у перерахунку пенсії позивача відмовив.
Однак, варто зауважити, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. При цьому, спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон №1058-IV.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-1V, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 20.03.2018 у справі №573/1759/17, від 08.08.2019 у справі №646/7115/17 та ін.
Окрім цього, варто звернути увагу, що в даному випадку предметом розгляду є не здійснення перерахунку пенсії позивачу з моменту її призначення не з вини позивача. При цьому, при застосуванні строків у даному випадку потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, зокрема, органом ПФУ, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати.
У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист.
Оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення, а тому протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів, можуть бути віднесені до триваючих правопорушень.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень від особи заяви, до якої додано пакет необхідних документів. Відлік строків для звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Тому аргумент відповідача про те, що пенсія є виплатою систематичного характеру, може бути застосовано для розрахунку строку звернення до суду, але не для строку в межах якого держава, визнаючи свою помилку у нарахуванні пенсії при призначенні, зобов'язана «повернути» позивачеві суму недоотриманої соціальної виплати, про що вказано і Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, а також у постанові від 14.02.2023 у справі №280/9279/20.
Нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, відповідно у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства. Такі дії визнаються протиправними та вчиняються з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Принцип «належного урядування» є дотичним і до пенсійних спорів. Вочевидь, що таке сталося з неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов'язків і тому зоною відповідальності саме держави є те, що сума пенсії при призначені, є протиправно недорахована або несвоєчасно перерахована. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи ПФУ, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді невиплати всієї суми недоотриманої пенсії, призначеної у неправильному розмірі або перераховану несвоєчасно, в тому числі застосовуючи обмежений строк звернення за захистом своїх порушених прав, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Отже, пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у вже зазначеній вище постанові від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, а також у постанові від 14.02.2023 у справі №280/9279/20.
Більше того, судом встановлено в межах даної справи недотримання принципу належного самоврядування з боку відповідача, що проявилось також у протиправній бездіяльності. Зокрема, відповідач у відзиві зазначив про звернення із листом-запитом від 10.03.2023 №0900-0604-6/10525 до архівного відділу Верховинської РДА щодо отримання належним чином завірених копій документів, а саме Звітів про нарахування страхових внесків та витрачання коштів Пенсійного фонду (форма 4 ПФ), які підтверджують нарахування та сплату внесків позивачем за період з 27.11.1991 по 31.12.2001. Тобто із таким запитом відповідач звернувся аж у березні 2023 року - вже після позову ОСОБА_1 до суду. Між тим, як уже зазначалось вище, такі дії відповідач як суб'єкт владних повноважень та який наділений відповідними повноваженнями, у випадку наявності сумнівів щодо відповідного стажу, зобов'язаний був вчинити при зверненні позивачем за призначенням пенсії. Як наслідок, нездійснення відповідних дій є протиправною бездіяльністю, що підтверджує, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, позивач не пропустив строк звернення до суду.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для ГУ ПФУ в Івано-Франківській області можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» Івано-Франківської облради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2002 по 30.11.2002, з 01.02.2003 по 16.03.2003, а також зобов'язання останнього вчинити певні дії, а саме: здійснити позивачу з 18.06.2020 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням цих періодів стажу роботи, з виплатою заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 805,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України,керуючись статтями, 241-246,255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» Івано-Франківської облради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2002 по 30.11.2002, з 01.02.2003 по 16.03.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням періоду стажу роботи на посаді голови Верховинської райради «Колос» Івано-Франківської облради «Колос» з 01.12.1983 по 05.06.1987 та періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2002 по 30.11.2002, з 01.02.2003 по 16.03.2003, з моменту призначення пенсії, а саме з 18.06.2020, з виплатою заборгованості, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 805 (вісімсот п'ять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач -Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.