20 березня 2024 року Справа № 280/709/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
23 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи).
Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ. Позивач зазначає, що у січні 2024 року він звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Разом з тим, позивач зазначає, що йому було протиправно відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на те, що закінчився строк дії довідки до акту огляду МСЕК, виданої на ім'я його батька. Позивач вказує на те, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 довідка, в якій його батьку встановлено другу групу інвалідності є чинною протягом усього періоду дії воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його завершення. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, про порушення провадження у справі відповідач повідомлений належним чином.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.
04.01.2024 позивач звернувся до командування військової частини з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Листом ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 13.01.2024 позивача повідомлено про те, що підстави для звільнення відсутні, оскільки було виявлено, що довідка до акта огляду МСЕК №396557 від 17.08.2021 видана на строк до 01.07.2022.
Позивач, не погодившись з відмовою у задоволенні його рапорту про звільнення, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі - Закон №2232-XII).
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд зазначає, що пункт 2 частини четвертої статті 26 доповнено підпунктом «г» згідно із Законом №2122-IX від 15.03.2022, який набув чинності з 21.03.2022.
Тобто, з 21.03.2022 підставою для звільнення військовослужбовця зі служби у період воєнного часу є зокрема наявність у такого військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
Як встановлено з матеріалів справи, батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №396557 від 17.08.2021.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, оскільки батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи.
Стосовно посилань відповідача у відповіді наданій позивача на його рапорт про те, що строк дії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №396557 від 17.08.2021 сплив 01.07.2022, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» передбачено, що на період дії воєнного стану на території України повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. №917.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
З матеріалів справи судом встановлено, а сторонами не надано доказів протилежного, що батько позивача має зареєстроване місце знаходження на території міста Пологи, Пологівського району, Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією України.
А відтак, з урахуванням положень постановою Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», ОСОБА_2 вважається таким, що наданий час має статус особи з інвалідністю другої групи.
Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач не висловлює бажання продовжувати військову службу, про що зокрема свідчить і звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу у звільненні з військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до приписів п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, в рамках розгляду даної справи позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону України «Про судовий збір», а відповідно відсутні підстави для стягнення на його користь сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Сплачена суму фактично носить статус надмірно/помилково сплаченої та може бути повернута позивачу у порядку встановленому чинним законодавством України.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова