справа № 761/21092/22 Головуючий у суді І інстанції Макаренко І. О.
провадження № 22-ц/824/348/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Березовенко Р.В.
19 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Алексєєвим Андріаном Андрійовичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та просила стягнути з відповідача на користь позивача 183 600,88 грн вартості матеріального збитку завданого її автомобілю, 2 038,72 грн вартості проведення автотоварознавчого дослідження, 20 000,00 грн моральної шкоди завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а всього 205 639,60 грн та стягнути судовий збір у розмірі 2 056,40 грн.
Позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що 29 січня 2022 року, о 18 год. 35 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан» (бортовий номер НОМЕР_1 ) в районі пр-ту Перемоги, 7, в м. Києві, всупереч п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, та здійснив зіткнення із автомобілем BMW 116 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_2 є працівником КП «Київпастранс», та під час виконання своїх трудових обов'язків завдав позивачу матеріальну шкоду, у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2022 року розмір матеріальної шкоди складає 183 600,88 грн, а тому позивач вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, позивач вважає, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні встановленого ритму життя, неможливості використання позивачем транспортного засобу та понесенням ним зайвих витрат на пересування. Крім цього, моральна шкода полягає у зусиллях для відшкодування матеріальної шкоди у судах України.
У червні 2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди з тих підстав, що моральна шкода у розмірі 20 000,00 грн є необґрунтованою та такою, що базується на припущеннях позивача, оскільки остання не надала належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди в розмірі саме 20 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року у позові відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Алексєєва Андріана Андрійовича, 10 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку направила апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішення суду, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення.
Апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме на страховика покладено обов'язок відшкодувати позивачу завдану шкоду, а не роботодавцем, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки. Тролейбус не був застрахованим на момент вчинення ДТП, а тому позивач позбавлений можливості звернення до страховика відповідача з вимогою про відшкодування шкоди. Відзив відповідача зводиться лише до незгоди з розміром моральної шкоди, однак про незгоду відповідача з вимогою про стягнення матеріальної шкоди відзив доводів не містить.
Також на думку апелянта суд першої інстанції поверхнево та помилково надав оцінку вимогам позивача про відшкодування моральної шкоди.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
23 листопада 2023 рок у на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди та сервісного збору при сплаті судового збору. Заперечень щодо іншої частини апеляційних вимог відзив не містить.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
29 січня 2022 року, о 18 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан» (бортовий номер НОМЕР_1 ) в районі пр-ту Перемоги, 7, в м. Києві, всупереч п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, та здійснив зіткнення із автомобілем BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав в повному обсязі.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року у адміністративній справі №761/5597/22 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
Внаслідок ДТП позивачу заподіяно матеріальної шкоди, яка виявляється у понесених витратах, пов'язані із відновлюваним ремонтом пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП.
Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2022 року № 2830/22-54, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 183 600,88 грн.
Відповідно до рахунку від 11 лютого 2022 року № 461, вартість проведення автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2022 року № 2830/22-54, складає 2 038,72 грн.
01 червня 2023 року на адресу КП «Київпастранс» ОСОБА_1 направлено претензію про компенсацію в досудовому порядку вартості завданих ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків збитків автомобілю BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП.
Листом КП «Київпастранс» від 08 вересня 2022 року повідомлено позивача про те, що вартість завданих збитків буде відшкодовано у порядку черговості.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що саме на страховика відповідача покладений обов'язок виплати ОСОБА_1 відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування.
Суду не надано доказів, що позивач отримав відмову страхувальника у виплаті страхового відшкодування, а отже з матеріалів справи вбачається, що позивач відразу звернувся з позовом до відповідача.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявності у відповідача обов'язку відшкодувати шкоду в межах розміру страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права звернення до суду з позовом до страхової компанії відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому ч. 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як було встановлено, ДТП, в якій було пошкоджено транспортний засіб BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , мала місце з вини ОСОБА_2 , який на час ДТП перебував у трудових відносинах з КП «Київпастранс».
Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2022 року № 2830/22-54, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки BMW 116 державний номерний знак НОМЕР_2 становить 183 600,88 грн..
Вказаний розмір, як і обов'язок відшкодувати завдану матеріальну шкоду відповідачем не заперечується. При цьому, КП «Київпастранс» не надавало доказів на спростування правильності вказаного висновку, а також не порушувало питання про призначення у справі відповідної експертизи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнової шкоду в розмірі 183 600,88 грн, а також вартості проведення дослідження 2 038,72 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На думку апеляційного суду висновок суду першої інстанції про те, що позивачка передчасно звернулася до суду з позовом саме до КП «Київпастранс», як роботодавця винної в ДТП особи, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не до страховика є помилковим.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) дійшла висновку, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
При цьому, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, дійсно непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Проте, ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі є непред'явлення вимог до страховика лише за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика. Тобто лише у випадку укладення власником транспортного засобу відповідного договору страхування і сплати страхових платежів.
При цьому. матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що КП «Київпастранс» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу «Богдан» (бортовий номер 2362).
Відповідно до 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.
Законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов'язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов'язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.
Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов'язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов'язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції сторонами не надано, а судом не здобуто доказів укладення КП «Київпастранс» договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо тролейбуса «Богдан» (бортовий номер 2362), як на момент ДТП, так і після.
В апеляційній скарзі позивач як на підтвердження доводів щодо неможливості звернення з вимогою до страховика позивача посилається на відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України від 29 вересня 2023 року №9-03/31937, про те, що чинний на дату 29 січня 2022 року договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений щодо забезпечення тролейбуса «Богдан» з бортовим номером НОМЕР_1 в ЦБД МТСБУ не виявлено.
Також до апеляційної скарги позивач додала лист КП «Київпастранс» від 05 жовтня 2023 року №053/01/02-5275 щодо відсутності чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що її розгляд відбувся у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику сторін), у зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття доказів, поданих позивачем.
Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що КП «Київпастранс» у відзиві заперечував лише щодо розміру моральної шкоди, однак про незгоду відповідача з вимогою про стягнення матеріальної шкоди відзив доводів не містить. А навпаки у листі на адресу позивача повідомив про те, що вартість завданих збитків буде відшкодовано позивачу у порядку черговості.
Колегія суддів також частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди, ненадання позивачем доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди ОСОБА_2 , не доведення протиправності поведінки останнього, що спричинила моральну шкоду позивачу в розмірі, зазначеному в позові, та відсутності причино-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У зв'язку з пошкодженням з вини водія КП «Київпастранс» ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 транспортного засобу BMW 116, державний номерний знак НОМЕР_2 , вона була вимушена витратити багато часу для захисту своїх майнових прав, а також тривалий час була позбавлений можливості користуватися автомобілем тобто, вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені її життєві плани, так як, необхідність проведення вимушеного незапланованого ремонту автомобіля вимагало значних додаткових зусиль та часу.
Отже, беручи до уваги обставини справи, встановлені під час перегляду справи, ступінь нанесених позивачу збитків, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди 3 000,00 грн. буде достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру і відповідатеме принципам розумності і справедливості.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн і такий розмір моральної шкоди відповідає змісту порушеного права, вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню частково (91,7 %), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1 885,70 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 2 879,50 грн.
При цьому, апеляційний суд вважає заперечення відповідача в частині безпідставності стягнення сервісного збору у розмірі 55,52 грн. обґрунтованими та заслуговуючими на увагу, оскільки вказаний збір не відноситься до судового збору за розгляд справи судом.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Алексєєвим Андріаном Андрійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 2420618437, місце знаходження: м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - 183 600,88 грн. на відшкодування вартості матеріального збитку завданого автомобілю, 2 038,72 грн. на відшкодування вартості проведення автотоварознавчого дослідження та 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а всього 188 639 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 2420618437, місце знаходження: м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 2420618437, місце знаходження: м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова