19 березня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/7149/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 05 вересня 2023 року
в складі судді Савицького О. А.
у цивільній справі №761/10120/22 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про поділ майна подружжя
У червні 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, у якому з урахуванням зміни предмета позову, просила в порядку поділу спільного майна подружжя:
- визнати за нею право власності на транспортний засіб марки «CHERY», модель «E5», 2014 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;
- визнати за нею право власності на наступні меблі: консоль; бюро; письмовий стіл; стілець французький; шафу велику; ліжко «Жизель»; приліжкові тумбочки 2 шт.; диван - книжку; стіл «Ikea»;
- визнати за відповідачем право власності на наступні меблі: шафу «Азбука»; стіл кавового; крісло з пуфом; диван (сірий); комод чорний.
- визнати за відповідачем право власності на транспортний засіб марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ;
- стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості транспортного засобу марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , що становить 364 045,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що оскаржуваним рішенням поділ спільного майна подружжя здійснено не в рівних частинах, як то передбачено законом.
Суд не взяв до уваги, що за період шлюбу сторонами було придбано майна на загальну суму 986 792,48 грн, з яких вартість автомобіля «CHERY» - 125 000,00 грн; вартість автомобіля «AUDI» - 728 090,00 грн та загальна вартість меблів у сумі 133 702,48 грн.
Таким чином, з урахуванням рівності часток спільного майна подружжя після його поділу складають еквівалент 493 396, 24 грн, кожному з подружжя.
Однак, суд першої інстанції визнав право власності за позивачкою на автомобіль «CHERY», вартістю 125 000,00 грн, право власності на меблі на загальну суму 51 949,48 та стягнув з відповідача компенсацію за частину вартості автомобіля «AUDI», а саме 364 045,00 грн. Таким чином суд ухвали рішення яким позивачці надано спільного майна подружжя на суму 540 994,48 грн, що є на 47 598,24 більшим за вартості спільного майна подружжя.
Суд не врахував, що відповідач не проживає в Україні з початку 2022 року і не користується належною йому частиною меблів, і не має вільного доступу до цих речей і йому не відомо факт їх існування на час розгляду справи. Суд першої інстанції, з урахуванням того, хто і яким чином із сторін фактично користується спірним майном, мав би компенсувати різницю вартості майна та вивести баланс у рівні частини, за рахунок меблів, які перебувають у володінні позивачки.
Вважав, що справедливим було б визнання права власності за позивачкою на автомобіль «CHERY» вартістю 125 000,00 грн та всі меблі, загальною вартістю 133 702,00 грн, і тоді стягувати частину вартості автомобіля «AUDI» в розмірі 234 693, 76 грн, що відповідало б рівності часток спільного майна подружжя, а саме 493 396, 24 грн.
За вказаних обставин, просив змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2023, шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
- визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки «CHERY», модель «E5», 2014 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на наступні меблі: консоль; бюро; письмовий стіл; стілець французький; шафу велику; ліжко «Жизель»; приліжкові тумбочки 2 шт.; диван - книжку; стіл «Ikea»; шафу «Азбука»; стіл кавового; крісло з пуфом; диван (сірий); комод чорний;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 234 693,76 грн за транспортний засіб марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 .
Позивач, скориставшись наданим правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилалася на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Крім того пояснила суду, що посилання скаржника на те, що він не може потрапити до квартири та користуватися спільними речами є припущеннями, оскільки матеріалами справи такі обставини не підтверджуються.
Відповідач - ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився (а. с. 217-218).
Від представника скаржника - ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.
Колегія суддів визнала неповажними причини неявки представника відповідача оскільки останній на власний розсуд обрав справу у якій приймати участь. Крім того, апеляційний суд роз'яснював представнику скаржника, який також є адвокатом, про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку. З відповідним клопотання представник відповідача до апеляційного суду не звертався.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак вважає, що рішення суду в частині компенсації вартості майна не відповідає балансу рівності часток подружжя.
Відповідно до с. 60 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на транспортний засіб марки «CHERY», модель «E5», 2014 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; право власності на наступні меблі: консоль; бюро; письмовий стіл; стілець французький; шафу велику; ліжко «Жизель»; приліжкові тумбочки 2 шт.; диван - книжку; стіл «Ikea»; стягнуто з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості транспортного засобу марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , що становить 364 045,00 грн.
За відповідачем визнано право власності на наступні меблі: шафу «Азбука»; стіл кавового; крісло з пуфом; диван (сірий); комод чорний та право власності на транспортний засіб марки «AUDI», модель «А3», 2016 року виготовлення, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначав, що з початку 2022 року не проживає в Україні та фактично не має доступу до вказаної квартири і користування меблями, а тому вони перебувають в одноосібному користування саме позивачки і за таких обставин він просив суд визнати за нею право на всі меблі, а різницю у вартості майна компенсувати з дотриманням балансу рівних частин.
Разом з тим, колегія суддів не приймає такі доводи апеляційної скарги про те, що позивачка фактично позбавила його права доступу до квартири у якій знаходяться меблі, з огляду на відсутність доказів в матеріалах справи на підтвердження таких доводів.
За правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положенням ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК України).
Посилання скаржника на тривале не проживання в Україні не свідчить про неможливість користування і розпорядження частиною меблів, що знаходяться у спільній квартирі, як і не підтверджують факт одноосібного володіння меблями позивачкою.
Відповідач, ознайомившись зі змістом позовної заяви в частині розподілу між подружжям меблів, відзиву не подавав, своїх заперечень не висловлював. В заяві, поданій через представника просив розглянути справу у підготовчому судовому засіданні.
За таких обставин відсутні підстави для зміни судового рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на всі меблі.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що при вирішенні питання щодо компенсації вартості майна суд не дотримався балансу рівності часток спільного майна подружжя, з огляду на наступне.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
З матеріалів справи вбачається, що за період шлюбу сторонами було придбано майна на загальну суму 986 792,48 грн, з яких вартість автомобіля «CHERY» - 125 000,00 грн; вартість автомобіля «AUDI» - 728 090,00 грн та загальна вартість меблів у сумі 133 702,48 грн.
Таким чином, з урахуванням рівності часток спільного майна подружжя після його поділу складають еквівалент 493 396, 24 грн, кожному з подружжя.
Разом з тим, суд першої інстанції визнав право власності за позивачкою на автомобіль «CHERY», вартістю 125 000,00 грн, право власності на меблі на загальну суму 51 949,48 грн, що в сумі ставить еквівалент 176 949,24 грн.
Одночасно, для забезпечення дотримання балансу рівності часток, які складають еквівалент 493 396, 24 грн, розмір компенсації мав становити 316 446,76 грн (493 396,24-176 939,24=316 446,76 грн).
Разом з тим, суд стягнув з відповідача компенсацію за частину вартості автомобіля «AUDI», а саме 364 045,00 грн, що є на 47 598,24 грн більшим за вартості спільного майна подружжя.
Отже, для забезпечення дотримання балансу рівності часток, які складають еквівалент 493 396, 24 грн, слід зменшити суму компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на 47 598,24 грн, тобто з 364 045,00 грн до 316 446,76 грн.
З огляду на викладене знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги, що при поділі майна подружжя суд не врахував балансу рівності часток.
Враховуючи те, що апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування судом балансу рівності часток при поділі майна подружжя під час стягнення компенсації, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення суду першої інстанції в цій частині.
У зв'язку з тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи при вирішенні позовних вимог про стягнення компенсації, задовольняючи позов в частині стягнення компенсації неповно дослідив обставини справи, то у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підстави для зміни рішення в цій частині із зменшенням сумм компенсації з 364 045,00 грн до 316 446,76 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року в частині визначення розміру компенсації - змінити, зменшивши суму компенсації вартості майна з 364 045 грн 00 коп. до 316 446 грн 76 коп.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська