Провадження № 11-сс/824/2338/2024 Категорія: ст. 303 КПК
ЄУН: 755/2096/24 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
18 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність службової особи Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службову особу Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань для початку досудового розслідування.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, а відповідно є незаконною, оскільки постановлена без об'єктивно з'ясованих обставин; без належних і достатніх мотивів ухваленого судового рішення та повним ігноруванням доводів скарги; з істотним порушенням норм процесуального права.
Так, на думку ОСОБА_6 , слідчим суддею вчинено істотне порушення ст. 25 КПК України. За змістом зазначеної імперативної норми процесуального права у прокурора відсутні законні підстави для відмови у прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення та початку досудового розслідування. Відтак, слідчий суддя зобов'язаний застосувати зазначену вище норму процесуального права, а саме, ухвалити судове рішення про зобов'язання службової особи правоохоронного органу внести відомості до ЄРДР за заявою заявника.
Не дотримання слідчим суддею вимог закону, на переконання апелянта, є істотним порушенням норм процесуального права в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України, що перешкоджало ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Окрім того, як зазначає апелянт, слідчим суддею вчинено істотне порушення вимог ст. 214 КПК України, оскільки на стадії розгляду скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчий суддя не має законних повноважень перевіряти відомості про кримінальне правопорушення на відповідність диспозиції конкретної статті особливої частини КК України, оскільки за змістом зазначеної норми процесуального права обставини вчинення кримінального правопорушення повинні перевірятися шляхом проведення досудового розслідування лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. При цьому, як наголошує адвокат, орган досудового розслідування позбавлений процесуальної можливості здійснювати перевірку обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, та виконати вимоги норм процесуального права до внесення відомостей в ЄРДР, а тому, на думку апелянта, «слідчий суддя легалізувала беззаконня, продемонстроване прокурорами Деснянської окружної прокуратури міста Києва».
Окрім того, апелянт наголошує, що у заяві про вчинене кримінальне правопорушення вказані усі складові, які утворюють склад злочину (кримінального правопорушення). Зазначене дає підстави стверджувати про те, подана заява є заявою про кримінальне правопорушення, подання якої передбачає необхідність вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України, у строк, передбачений цією нормою закону, тобто, внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР протягом 24 годин після подачі цієї заяви. Невнесення таких відомостей до ЄРДР указує на допущену прокурором бездіяльність, яка може бути оскаржена в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відтак, як зазначає ОСОБА_6 , слідчий суддя зобов'язаний був ухвалити судове рішення про зобов'язання службової особи правоохоронного органу внести відомості до ЄРДР за заявою заявника.
ОСОБА_6 та уповноважена особа Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, про день, час та місце апеляційного розгляду, повідомлені у встановленому законом порядку належним чином (ас. 35, 36), однак, до суду апеляційної інстанції не з'явились.
Від Дніпровської окружної прокуратури міста Києва за підписом заступника керівника ОСОБА_8 до Київського апеляційного суду направлений лист, в якому прокурор просить розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності уповноваженої особи прокуратури та зазначає, що у зверненні адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не наведено конкретних фактичних обставин, які могли б свідчити про реальність події кримінального правопорушення, а тому відсутні правові підстави, передбачені ст. 214 КПК України, для реєстрації в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Крім того, звернення ОСОБА_7 було скеровано за належністю до Броварської окружної прокуратури для прийняття відповідного рішення.
Від ОСОБА_6 будь-яких заяв та клопотань не надходило.
З огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів доходить висновку про проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить такого висновку.
З матеріалів судового провадження встановлено, що 20 січня 2024 року адвокат ОСОБА_6 шляхом поштового відправлення звернувся до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва з заявою № 4 від 19 січня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення суддею Броварського міськрайонного суду Київської області та прокурором щодо постановлення незаконної ухвали про привід обвинуваченої ОСОБА_7 та накладення грошового стягнення через неприбуття до суду у судове засідання. За змістом заяви Броварським міськрайонним судом Київської області в межах розгляду кримінального провадження у справі № 361/6455/22 винесено ухвалу від 5 вересня 2023 року про привід обвинуваченої ОСОБА_7 та накладення грошового стягнення у розмірі 1342 грн. через неприбуття її в судове засідання 5 вересня 2023 року. Як зазначено у заяві, прокурор повідомив завідомо недостовірні відомості в судовому засіданні про відсутність поважних причин неприбуття ОСОБА_7 до суду, а суддя ОСОБА_9 внесла завідомо недостовірні відомості до офіційного документа - ухвали від 5 вересня 2023 року про застосування приводу та накладення грошового стягнення відносно ОСОБА_7 . На думку заявника, представники влади в особі прокурора ОСОБА_10 та головуючого судді ОСОБА_9 вирішили діяти у свавільний спосіб, наслідком чого є порушення прав людини - незаконне застосування заходів процесуального примусу у вигляді приводу та незаконного накладення грошового стягнення. У зазначених діях прокурора та судді заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 363 КК України, - «зловживання владою або службовим становищем» та ст. 366 КК України - «службове підроблення».
На думку його клієнтки, незаконними діями прокурора та незаконними діями і процесуальним рішенням судді ОСОБА_9 їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює щонайменше в сумі 500 тис.грн.
Оскільки, 25 січня 2024 року вказана заява була отримана правоохоронним органом, однак, відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесені, 2 лютого 2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність службової особи прокуратури.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя обґрунтував прийняте рішення тим, що зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Так, на переконання слідчого судді, заява адвоката ОСОБА_6 не містить таких фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочин, яке містить достатні відомості про реальність конкретної події злочину, кваліфікацію кримінального правопорушення, суб'єкта вчинення кримінального правопорушення, інших обставини вчинення злочину, тобто, не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події кримінального правопорушення відповідно до ст. 11 КК України, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що уповноваженою особою Дніпровської окружної прокуратури м. Києва вчинено бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги та відмовив у її задоволенні.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді, з огляду на таке.
Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК).
Зазначена процедура свідчить про наявність певних критеріїв для віднесення викладеної у повідомленні про кримінальне правопорушення інформації та обставин, які можуть свідчити або не свідчити про вчинення кримінальних правопорушення, внаслідок чого вирішується питання внесення чи невнесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підстави та порядок внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК.
Таким чином, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній ухвалі, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок узгоджується з рішенням Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18), згідно з яким «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому колегія суддів враховує Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 1 липня 2013 року щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства, відповідно до якого для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам МВС України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину згідно з Інструкцією № 1050 і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» «відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Зі змісту заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що він, фактично, висловлює свою незгоду з судовим рішенням, постановленим Броварським міськрайонним судом Київської області при розгляді кримінальної справи ЄУН 361/6455/22, і така незгода ґрунтується на суб'єктивній оцінці адвоката ОСОБА_6 та його ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, а також припущеннях ОСОБА_6 щодо дій судді та прокурора у кримінальному провадженні. Будь-яких даних про те, що ухвала суду переглянута компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вона ухвалена, заява не містить.
З огляду на те, що заява адвоката ОСОБА_6 не містить викладення всіх обставин та ознак можливого вчинення кримінальних порушень, про що зазначено у його заяві, враховуючи, що досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для притягнення до відповідальності посадових осіб у разі прийняття ними рішень, які не задовольняють ту чи інші особу, колегія суддів доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 , є непереконливими.
Окрім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що спростовує доводи адвоката ОСОБА_6 у цій частині.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів бездіяльності уповноваженої особи Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР по заяві ОСОБА_6 № 4 від 19 січня 2024 року, а, відтак, підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність службової особи Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4