Справа № 759/21256/23 Головуючий в суді І інстанції - Ключник А.С.
Провадження № 33/824/721/2024 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
23 лютого 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 17.10.2023 о 00 год. 16 хв. в м. Києві, пр.-т. Академіка Палладіна, 13/1, керував транспортним засобом «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), та від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського №470655, №473808, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду м. Києва скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі проігнорував аргументи захисту, не надав їм жодної оцінки та не вказав на докази, які їх спростовують.
Наголошує, що у протоколі він не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. А, посилання судді, що пояснення ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи, не свідчать про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку. Суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського.
Крім цього, поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 .
Так, у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також в протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
До того ж, апелянт стверджує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. А не пройшов огляд, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я, а саме настанням гіпертонічного кризу та необхідністю в невідкладному наданні екстреної медичної допомоги. Адже мала місце пряма загроза його життю та здоров'ю.
Таким чином, водій по незалежним від нього причинам був позбавлений можливості та здатності у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.
Тому, апелянт ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки його запереченням щодо вчинення вказаних дій в стані крайньої необхідності.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАПвизначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 523411 від 17 жовтня 2023 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , якому були роз'яснені його права та будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу не зазначив (а.с. 1);
- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку керуванням автомобілем під час комендантської години та порушенням вимог Правил дорожнього руху України. В ході спілкування з поліцейськими, водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився (а.с. 6).
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він діяв в стані крайньої необхідності, на думку апеляційного суду є безпідставними.
Так, відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує".
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Також, стан крайньої необхідності повинен відповідати критеріям своєчасності. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана "передчасна" і "спізніла" крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах.
Яким чином відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, вчинена останнім для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління - в апеляційній скарзі не зазначено.
Окрім цього, ОСОБА_1 на момент відмови від проходження огляду на стан сп'яніння нічого не загрожувало, він знаходився у лікарні під наглядом лікарів та присутності працівників поліції.
Крім того, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності на підставі ст. 18 КУпАП лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАПпередбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності. Разом з тим, як вбачається зі змісту поданої апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 він взагалі заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 заперечується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що суперечить вимогам ст. 18 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов'язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп'яніння (тобто порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції незаконне, оскільки, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 13 грудня 2023 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко