Справа № 756/13634/23 Головуючий у суді І інстанції Луценко О.М.
Провадження № 22-ц/824/6575/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
13 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
У жовтні 2023 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01 жовтня 2015 року по 31 липня 2023 року у розмірі 17 319,61 грн, 3 % річних у розмірі 1 542,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 726,68 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою Оболонськогорайонного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05 грудня 2023 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та повернення з державного бюджету сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначив, що після пред'явлення до суду позову про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги відповідач сплатив заборгованість у загальному розмірі 26 588,93 грн за період, який є предметом розгляду у цій справі, що підтверджується довідкою розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» від 28 листопада 2023 року, внаслідок чого спір між сторонами наразі відсутній.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року прийнято відмову позивача від позову, закрито провадження у справі, а в поверненні сплаченого судового збору відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову, суд дійшов до висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», для задоволення заяви позивача в частині повернення сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника за довіреністю - Плясуна О.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права,які призвели до постановлення помилкової ухвали, та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження у справі № 756/13634/23 у зв'язку з відсутністю предмета спору, а судові витрати покласти на відповідача.
Аргументація апеляційної скарги зводиться до того, що районний суд допустив порушення процесуальних норм, закривши провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто через відмову позивача від позову, хоча насправді позивач просив закрити провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме у зв'язку з добровільним погашенням заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі, що призвело до усунення предмету спору.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідач причини неявки до апеляційного суду не повідомив, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи із 23 жовтня 2023 року на розгляді Оболонськогорайонного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
05 грудня 2023 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме у зв'язку з добровільним погашенням відповідачем після відкриття провадження у справі заборгованості, яка є предметом спору.
Суд першої інстанції, розглядаючи вказану заяву, зазначив, що позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Однак із таким висновком суду колегія суддів в повній мірі погодитися не може.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені у статті 255 ЦПК України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У пункті 4 частини першої статті 255 ЦПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина друга статті 256 ЦПК України).
Висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову є помилковим з огляду на таке.
Заява представника позивача за довіреністю - Дяченко В.Є. про закриття провадження у справі та повернення сплаченого судового збору була мотивована тим, що після пред'явлення до суду позову про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги відповідач сплатив заборгованість у загальному розмірі 26 588,93 грн за період, який є предметом розгляду у цій справі, що підтверджується довідкою розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» від 28 листопада 2023 року, внаслідок чого спір між сторонами наразі відсутній.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, вимоги диспозитивності цивільного судочинства вимагають ухвалення судового рішення відповідно до поданої заяви та її мотивів.
Проте, районний суд неправильно встановив підставу закриття провадження у справі, оскільки заява ПрАТ «АК «Київводоканал»не містить посилань на відмову від позову та, зокрема, на положення пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, як на підставу для закриття провадження у справі, а відтак оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Крім того, закриття провадження у справі з наведеної вище підстави позбавляє позивача права на повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви, оскільки пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено одну єдину підставу, за якою судовий збір у разі закриття провадження не повертається, а саме у разі закриття провадження у справі у зв?язку з відмовою позивача від позову.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу, а висновок суду щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме вирішення питання про закриття провадження у справі.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року скасувати, справу № 756/13634/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній