Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1747/2024
м. Київ Справа № 369/4233/21
13 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Болотова Є.В.
- Музичко С.Г.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності,-
У березні 2021 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., ТОВ «Укргаз» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, в якому просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5145 (номер запису про право власності 5414578) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 03.11.2009 року за ОСОБА_2 на 7/10 частини квартири АДРЕСА_1 ,
- припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5145 (номер запису про право власності 5414532) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 03.11.2009 року за ОСОБА_3 на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував ти, що 16.11.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 691/П/99/2007-840 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 122410,19 доларів США для придбання цінних паперів.
Відповідно до розділу 1 договору, банк надав відповідачу 1 грошові кошти в розмірі 122 410,19 доларів США, на строк 20 років з 16.11.2007 року до 16.11.2027 року у порядку, визначеному розділом 1 договору.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 10542 шт, емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 гривень, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-277/81-06-2/2007/001 від 08.11.2007 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор» з подальшим їх обміном на об'єкт нерухомості - квартиру, яка по договору про резервування/бронювання приміщення № 1А2/1/6/15/Ж від 30.10.2007 року, що укладений між позичальником та ТОВ «Укргаз», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З інформаційної довідки, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , 23.10.2009 року отримавши свідоцтво про право власності зареєстрував за собою квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4.3.5. Кредитного договору - ОСОБА_4 протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний укласти з Банком Договір іпотеки нерухомості.
В порушення вимог передбачених п. 4.3.5 Кредитного договору, ОСОБА_4 ,отримавши свідоцтво про право власності на майно продав його третій особі.
03.11.2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 5145.
Позивач звертав увагу суду, що 09.04.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі № 761/31506/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 691/П/99/2007-840 у розмірі 1 693 339,00 грн.
05.08.2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрфінансгруп» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовам даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
30.09.2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення, навмисно порушив вимоги кредитного договору та продав квартиру. Вказував, що оскаржуваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тому підлягає визнанню недійсним.
Вважає, що укладаючи спірний правочин, ОСОБА_1 переслідував мету не допустити у майбутньому можливість банку задовольнити свої вимоги шляхом примусового виконання вірогідного рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сойніков О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначав, що спосіб захисту неефективний, мета позову не приводить до поновлення прав позивача; право, за захистом якого позивач звернувся до суду не підлягає захисту по причині нікчемності обов'язку, з якого це право виникає; позивач не надав суду достатньо доказів, які б давали підстави оцінити спірний договір, як фраундаторний; строк позовної давності, протягом якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого права, пропущений.
В судовому засідання представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Насадчук П.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.11.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 691/П/99/2007-840 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 122 410,19 доларів США для придбання цінних паперів.
Відповідно до розділу 1 договору, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 122410,19 доларів США, на строк 20 років з 16.11.2007 року до 16.11.2027 року у порядку, визначеному розділом 1 договору.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 10542 шт, емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 гривень, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-277/81-06-2/2007/001 від 16.11.2007 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор» з подальшим їх обміном на об'єкт нерухомості - квартиру, яка по договору про резервування/бронювання приміщення № 1А2/1/6/15/Ж від 30.10.2007 року, що укладений між позичальником та ТОВ «УКРГАЗ», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
23.10.2009 року, ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
03.11.2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 5145.
03.11.2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 5145.
05.08.2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрфінансгруп» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовам даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
30.09.2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.4. договору, а саме Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .
Крім того, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5145, та договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 5145 щодо квартири АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції звертав увагу, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» пред'явлені щодо квартири АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, суд першої інстанції встановив відсутність у п. 4.3.5. кредитного договору № 691/П/99/2007-840 від 16.11.2007 року обов'язку позичальника укладати з банком договір іпотеки протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем: договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5145 та договір купівлі-продажу від 03.11.2009 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5145, складені у присутності сторін із роз'ясненням значення і умов вчиненого правочину та його правових наслідків, встановленням відповідності цього договору дійсним намірам сторін. Позивачем не було надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, що укладення спірних договорів не відповідало дійсній волі відповідачів, що оскаржуваний договір купівлі-продажу та договір купівлі-продажу вчинявся під впливом обману з боку відповідачів, що відповідачами неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення. При цьому, судом встановлено, що під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу відповідачам було роз'яснено нотаріусом права та обов'язки сторін і відповідачі розуміли значення своїх дій. Суд звертав увагу на те, що у спірних правовідносинах права відповідачів, як власників квартири захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі висновки суду не грунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що: «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу.
Боржник, який на виконання п. 4.3.5 кредитного договору протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов'язаний був укласти з Банком договір іпотеки нерухомості, однак такого договору не уклав, натомість отримавши право власності на квартиру продав її та не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки укладений договір купівлі-продажу, порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Апеляційний суд встановив, що при відчуженні квартири ОСОБА_1 діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу містить ознаки фраудаторності.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку що позовні вимоги є обгрунтованими, договір купівлі-продажу є незаконним, а рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18)).
Про укладення оспорюваного правочину від 03.11.2009 року кредитодавцю було відомо у 2014 року (звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірної квартири).
Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2021 року.
Позивачем не спростовано обставин щодо обізнаності кредитодавця про належність квартири відповідачам та про укладення оспорюваного договору ще у 2014 році.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позовна давність пропущена.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак наявні підстави для його скасування та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 675,00 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвест» витрати по сплаті судового збору по 5 675,00 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 березня 2023 року.
Головуючий: Судді: