13 березня 2024 року
справа № 372/5838/23
провадження № 22-ц/824/4851/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Савіцькій Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Проць Т.В., у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, подану до пред'явлення позову, -
В листопаді 2023 року ОСОБА_3 до пред'явлення позову подав заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,109 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:05:033:0019 та на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 13574832231.
В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що ним буде в подальшому подано позов про оскарження договорів про витребування майна (земельної ділянки та житлового будинку) з чужого незаконного володіння. Через те, що на сьогодні право власності на спірну земельну ділянку та житловий будинок без відома та згоди власника зареєстровано за ОСОБА_1 , останній, як власник може розпорядитись цим майном та відчужити їх іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи, так як може виникнути необхідність залучення інших осіб в ході розгляду справи, змінити предмет і підстави позову та інше, або унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,109 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:05:033:0019 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_1 подав апеляцйну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви відмовити.
Вимоги мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування підстав накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , відсутні докази вчинення останнім дій, направлених на відчуження майна до моменту подачі заяви про забезпечення позову. Посилання в заяві на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Вказує про те, що майно, яке належало ОСОБА_3 , вибуло із володіння власника поза його волею.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засідання ОСОБА_3 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, вбачається що заявник має намір звернутись до суду із позовом предметом якого є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:033:0019 та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:033:0019 та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи обставини справи, наявність спору між сторонами, вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із майбутніми позовними вимогами.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не надано.
Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Доводи апелянта про відсутність належного обґрунтування підстав накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , та доказів вчинення останнім дій, направлених на відчуження майна до моменту подачі заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє.
Встановлено, що спірне нерухоме майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а відтак останній має право розпоряджатись таким майном. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснення відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність накладення арешту на майно, яке є предметом майбутнього позову.
Враховуючи, що при постановлені ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали суду та задоволення апеляційної скарги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді