6 березня 2024 року місто Київ
справа №760/28993/21
провадження№22-ц/824/6424/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Санамян Ольгою Олегівною,
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, постановлену у складі судді Ішуніної Л.М.,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Санамян О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано жодного допустимого та належного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 має плани реалізувати спірне майно, або вже займається цим питанням (ані оголошень , ані візитів потенціальних покупців та ріелторів, тощо). У даному випадку, щоб продати квартиру, щонайменше необхідно зробити дії, які не можуть залишитись непомітними для іншої сторони, яка на відміну від ОСОБА_2 постійно/ безперервно проживає в спірній квартирі.
Справа перебуває в провадженні суду майже два роки, а отже, у ОСОБА_2 було безліч можливостей реалізувати спірне майно. Квартира залишається у власності ОСОБА_2 . Відчуження майна позбавить ОСОБА_2 можливості реалізувати своє право на отримання компенсації за 1/2 частину від вартості ремонту, побутової техніки, меблів, будівельних матеріалів, що також є предметом розгляду цієї справи.
ОСОБА_2 не може бути зацікавлений у реалізації квартири так як вважає, що йому належить на праві приватної власності щонайменше 62 % квартири, а тому висновок суду про те, що існує ризик відчуження спірного майна побудований на припущеннях, які не є доказами.
Крім того, ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 8 листопада 2021 року було відмовлено ОСОБА_1 у забезпечення позову.
На сьогоднішній день, з часу постановлення оскаржуваної ухвали, квартира перебуває у власності ОСОБА_2 , в свою чергу, ОСОБА_1 продовжує користуватись квартирою та безперервно проживати в ній, так як таке майно було придбано в шлюбі, залишається відкритим лише питання належності кожному із подружжя тієї чи іншої частки. Отже обставини, які існували станом на 8 листопада 2021 року не змінилися.
Колишнє подружжя має намір розподілити велику кількість майна, яким користується саме позивачка ОСОБА_1 , у той час, коли ОСОБА_2 проживає окремо та не чинить колишній дружині перешкод у користуванні як квартирою, так і всім майном, яке знаходиться у ній, а тому таке забезпечення позову є необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Горяна Т.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що вимоги ОСОБА_1 мають майновий характер, адже між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, зокрема квартири. Зняття ОСОБА_1 з реєстрації у спірній квартирі, є фактично однією з підстав, з урахуванням якої суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1 та наклав арешт на спірну квартиру, вважаючи, що факт зняття з реєстрації місця проживання в квартирі, яка придбана під час зареєстрованого шлюбу, та яка є предметом як первісного позову ОСОБА_1 так і зустрічного позову ОСОБА_2 , свідчить про існування ризиків втрати квартири через очевидне припущення того, що ОСОБА_2 таким чином готує квартиру до відчуження. Застосування заходу забезпечення позову про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на квартиру, яка є предметом розгляду справи про поділ спільного майна подружжя є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Санамян О.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горяна Т.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги тим, що нею поданий до суду позов, предметом якого є поділ спільного майна подружжя, а саме - квартира АДРЕСА_2 . Зазначає, що вищевказана квартира була придбана сторонами 13 липня 2011 року під час проживання у зареєстрованому шлюбі, право власності на яку зареєстроване на ім'я відповідача, а кошти, які були взяті останнім у позику та в кредит, були використані для її придбання для проживання сім'ї, тому спірна квартира є спільним майном подружжя. У зазначеній квартирі на даний час безперервно проживає позивач з двома неповнолітніми дітьми, над якими встановлена опіка, опікунами призначено позивача та відповідача. Після розірвання шлюбу та в зустрічному позові відповідач стверджує, що спірна більша частина квартири належить йому. Крім того, 31 травня 2023 року відповідач зняв позивача з реєстрації місця проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про наявність обґрунтованого припущення, що ОСОБА_2 готує спірну квартиру до відчуження.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що
позивачем ОСОБА_1 обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, між сторонами дійсно існує спір щодо поділ майна подружжя і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункти 1, 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачають, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається з виділених матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 подано позов про поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 276825418 від 27 вересня 2021 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 .
Зі змісту витягу з реєстру територіальної громади № 2023/007002874 від 03 вересня 2023 року вбачається, що 31 травня 2023 року ОСОБА_1 знято з реєстрації у спірній квартирі.
Отже, оскільки предметом спору є квартира, яка придбана під час шлюбу подружжя колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими позовними вимогами про поділ майна подружжя, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин заяви, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно, а відтак суд дійшов правильного висновку про те, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, обраний позивачем ОСОБА_1 вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Стороною позивача наведені як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Санамян Ольгою Олегівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Постанова складена 20 березня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус