05 березня 2024 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/9064/22
номер провадження: 22-ц/824/1042/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Яценюк Людмили Петрівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року у складі судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Національна філармонія України, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», про визнання права на приватизацію квартири,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Національна філармонія України, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»), про визнання права на приватизацію квартири.
Позовна заява мотивована тим, що з 31 березня 1994 року ОСОБА_1 зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак вона не може приватизувати вказану квартиру, у зв'язку з відсутністю ордеру на житлове приміщення.
Вказувала, що в січні 2021 року вона звернулась з позовом до суду про визнання права власності за набувальною давністю на вказане вище житлове приміщення. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у задоволенні позову їй відмовлено та роз'яснено, що нею обрано неправильний спосіб захисту своїх інтересів, оскільки для набуття права власності на майно, що є комунальною власністю, застосовується порядок приватизації житла.
Зазначала, що відповідно до листа Міністерства культури і мистецтва України від 05 листопада 2001 року для оформлення ордерів мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 було отримано квартирні справи, серед інших, і її справу. Вказані квартирні справи були передані до Міністерства культури і мистецтва України (відділ капітального будівництва), що підтверджується листом головного інженера Бабіченко Л.О. від 29 червня 2017 року.
Відповідно до листа Управління житлового-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 січня 2021 року встановлено, що оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не здійснювалось, свідоцтво про право власності не видавалось.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09 травня 2023 року, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на житлове приміщення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію кв. АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на житлове приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Яценюк Л.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано до суду жодного підтверджуючого документу, який свідчив би про порушення її прав Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією щодо приватизації займаної кімнати по АДРЕСА_1 , як і не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження права користування вказаним житловим приміщенням, що визначається житловим законодавством України.
Крім того, вказує, що позивачка не зверталась до Органу приватизації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з відповідним пакетом документів або з письмовим зверненням щодо реалізації свого права на приватизацію займаного нею житлового приміщення.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивачка ОСОБА_1 та треті особи: Національна філармонія України і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується зворотніми рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Яценюк Л.П., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів міста Києва від 24 жовтня 1988 року № 715 ОСОБА_1 із сім'єю з двох осіб (вона та син) прийнято на квартирний облік на загальних підставах.
Позивач з 18 січня 1980 року по 29 квітня 1986 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Національної філармонії України №172 від 23 лютого 1988 року позивачка з 24 червня 1988 року проживала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних паспорту ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 31 березня 1994 року.
На підставі витягу з розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 03 квітня 2002 року №283 «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району по квартирному обліку» ОСОБА_1 була знята з квартирного обліку родиною з 2-х осіб для передачі облікової справи на підприємство.
З листа Міністерства культури і мистецтва України від 05 листопада 2001 року, адресованого Квартирному управлінню Дніпровської районної державної адміністрації встановлено, що для оформлення ордерів мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 через Шевченківську районну державну адміністрацію Міністерство культури і мистецтва України просить видати квартирні справи, серед інших, і справу ОСОБА_1 .
Згідно листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 серпня 2017 року позивачку знято з квартирного обліку у Дніпровському районі міста Києва, у зв'язку з передачею облікової справи на підприємство з метою надання житла на підставі листа Міністерства культури і мистецтв України від 05 листопада 2001 року № 18-2-43.
Вказані квартирні справи були передані до Міністерства культури і мистецтва України (відділ капітального будівництва), що підтверджується листом головного інженера Бабіченко Л.О. від 29 червня 2017 року.
Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 січня 2021 року № 103006-23 оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не здійснювалось, свідоцтво про право власності не видавалось.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права на приватизацію квартири, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах, а тому відсутність ордеру не перешкоджає визнанню за нею права на приватизацію вище вказаної квартири, оскільки ордер дає лише право на вселення у квартиру та не підлягає зберіганню у наймача.
Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Частинами третьою, п'ятою ст.9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до вимог ст.1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення №369), встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім'ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов'язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.
Згідно з п.17 Положення №369 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Пунктом 18 Положення №369 про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації.
Зокрема, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Отже, з системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення №369 слід дійти висновку, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.
За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180сво21).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки Національної філармонії України №172 від 23 лютого 1988 року, приміщення, в якому проживає позивачка, належить РЖУ Дніпровського району міста Києва, а орендарем є Національна філармонія України.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не надала доказів правомірності проживання у цьому житлі, посилаючись при цьому на відсутність ордеру на житлове приміщення.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачка звернулась до органу приватизації у порядку, передбаченому п.17, 18 Положення №369 та надала до заяви про приватизацію необхідні документи, а також не надала до суду жодного підтверджуючого документу, який свідчив би про порушення її прав Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією щодо приватизації займаної квартири.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивачка зверталась до органу приватизації про передачу їй у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а орган приватизації незаконно порушив її право на приватизацію.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою порушена процедура звернення до органу приватизації з метою приватизації спірної квартири та враховує, що уповноважений орган щодо приватизації спірної квартири рішення про відмову у приватизації позивачкою спірної квартири не приймав.
При вирішенні спору, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, належними чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права на приватизацію квартири.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на приватизацію квартири, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Яценюк Людмили Петрівни задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Національна філармонія України, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», про визнання права на приватизацію квартири - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.
Головуючий
Судді: