Справа № 755/17923/23 Головуючий у суді І інстанції Іваніна Ю.В.
Провадження № 33/824/1431/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
04 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2023 року о 19:15 годині ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Харківське шосе, шляхопровід над залізничними коліями, керуючи автомобілем «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 06 листопада 2023 року о 19:15 годині ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Харківське шосе, шляхопровід над залізничними коліями, керував автомобілем «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень підтверджується матеріалами справи та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортного засобу, та ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погодившись з вказаною постановою, 12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що постанова суду першої інстанції є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що докази вчинення правопорушення відсутні, ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки автомобілем не керував та ДТП не вчиняв, достовірні та неупереджені докази керування відсутні, суд провів формальний розгляд справи, не надав оцінку всім доказам та доводам сторони захисту, підійшовши до розгляду справи спрощено та з обвинувальним нахилом.
Вказує, що ОСОБА_1 автомобілем «Ford» не керував, а керував ним ОСОБА_2 , який після ДТП намагався домовитись з водієм «Hyundai». Оскільки домовитись не вийшло, ОСОБА_2 зателефонував знайомому адвокату та поїхав за ним, а ключі від автомобіля залишив ОСОБА_1 .
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості свідків надавали пояснення, з яких вбачається, що автомобіль належить ОСОБА_3 , а право керування ОСОБА_1 вона не надавала.
Після ДТП водій ОСОБА_2 залишив місце пригоди та попросив ОСОБА_1 залишитись біля автомобіля. ОСОБА_1 іноді сідав до салону автомобіля щоб зігрітися, дочекатися поліцію та пояснити, як все було, не дати евакуювати автомобіль ОСОБА_3 .
Докази керування автомобілем саме громадянином ОСОБА_1 відсутні. Відео або докази, які б підтверджували керування та вчинення ним ДТП в матеріалах відсутні.
Свідки є упередженими, їх не влаштувала сума запропонованої водієм ОСОБА_4 компенсації, тому вони оговорили ОСОБА_1 , фотографували його коли він сідав до автомобіля після ДТП, до якого був причетний ОСОБА_2 .
Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 постійно заперечував керування та причинтість до ДТП, що підтверджується відеозаписом з бодікамер. ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, він не хотів брати на себе провину водія, не хотів визнавати керування та причетність до ДТП, якого насправді не вчиняв.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26 лютого 2024 року адвокат Александров Д.О. просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 хоче бути особисто присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення та надавати пояснення.
26 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. надіслав засобами електронного зв'язку підписані його електронно-цифровим підписом доповнення до апеляційної скарги, в яких вказав, що внаслідок описки адвоката в прохальній частині апеляційної скарги не вказано вимогу про скасування постанови в частині ст. 124 КУпАП, а зі змісту апеляційної скарги вбачається, що адвокат не згоден з постановою в цілому.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04 березня 2024 року ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника та подальшим залученням іншого адвоката.
Зазначене клопотання про відкладення розгляду справи залишене апеляційним судом без задоволення, оскільки в попередньому засіданні адвокат Александров Д.О. був присутній, про розгляд справи належним чином повідомлений, надсилав клопотання, а доказів щодо розірвання договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 суду не надано, тому обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.
Доповнення до апеляційної скарги подані з порушенням строку, встановленого ст. 294 КУпАП, до вказаних доповнень клопотання про поновлення строку на їх подання не додано, а тому апеляційний суд вважає, що доповнення до апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , подані від його імені захисником Александровим Д.О., на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року слід залишити без розгляду.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд зауважує, що в апеляційній скарзі адвокат Александров Д.О. постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 124 КУпАП не оскаржує, тому в цій частині постанова суду не переглядається.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 365792, складеного 06 листопада 2023 року, водій ОСОБА_1 06 листопада 2023 року о 19 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Харківське шосе, шляхопровід над залізничними коліями, керував автомобілем «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився, що було зафіксовано технічними засобами відеозапису (нагрудні камери патрульних поліцейських № 472246, 473710, 473510, 470545), чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозаписи події, які є доказами у справі.
За результатом дослідження зазначених відеозаписів встановлено та чітко вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовлявся пройти такий огляд.
Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення та зачитано ОСОБА_1 суть правопорушення та його зміст, водій відмовився проставляти підпис у протоколі, про що поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення зроблено відмітку.
Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимими доказами згідно положень ст. 251 КУпАП.
До того ж, інформація, яка міститься на відеозаписах, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_5 водій автомобіля «Ford» був із зовнішніми ознаками сп'яніння. В суді першої інстанції надав фото пошкодження транспортного засобу та фото водія ОСОБА_1 , який був за кермом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи немає доказів керуванням автомобілем саме ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, а також розпискою ОСОБА_6 про залишення на зберігання транспортного засобу.
Крім того, із фото, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП, а посилання ОСОБА_1 на те, що він лише сідав до цього автомобіля погрітися апеляційний суд до уваги не бере, оскільки після приїзду працівників поліції і оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції прізвище особи, яка керувала транспортним засобом, та не вказував, що він перебував за кермом транспортного засобу з метою погрітися.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами цієї справи в їх сукупності та взаємозв'язку, а тому інші доводи апеляційної скарги суд сприймає критично, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння створює загрозу життю та здоров'ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як і не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
За таких обставин постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 рокув частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб