справа № 761/704/21-ц
головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.
провадження № 22-ц/824/2876/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
07 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання: Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», у якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача в частині невиконання обов'язку з поліпшення житлових умов працівників, встановленого Генеральною угодою, Галузевою угодою 1, Галузевою угодою 2 і Колективним договором;
зобов'язати відповідача вчинити усі необхідні дії, передбачені Генеральною угодою, Галузевою угодою 1, Галузевою угодою 2 і Колективним договором, для поліпшення житлових умов позивача протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: забезпечення відокремленим ізольованим житлом площею згідно з нормами, встановленими законодавством, шляхом купівлі у фізичних чи юридичних осіб.
Позов обґрунтовано тим, що з серпня 2007 року позивач працював у Державному територіально-галузевому об'єднанні «Південно-Західна залізниця», правонаступником якого є регіональна філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Позивач проживає у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1 , де займає койко-місце.
З 19 липня 2013 року позивач перебуває на квартирному обліку у залізниці як ліквідатор аварії на ЧАЕС 2 категорії, а з 26 листопада 2019 року -по категорії особа з інвалідністю внаслідок війни.
27 червня 2017 року позивачу видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 .
10 вересня 2019 року позивачу видано пенсійне посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_3 , 3 група інвалідності.
25 вересня 2019 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_4 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорії 1.
Позивач вважає, що відповідач не виконує умови Генеральної угоди, Галузевих угод та Колективного договору в частині обов'язку з поліпшення житлових умов працівників, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, чим вчиняє неправомірні дії щодо позивача та порушує його права на житло, що відповідає санітарним нормам та нормам забезпечення житловою площею (21 кв.м на особу та додатково 10,5 кв.м на сім'ю), а також порушує право позивача на отримання в повному обсязі винагороди за працю.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить квартира загальною площею 29,94 кв.м, житловою площею 16,62 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 та квартира загальною площею 60,0 кв.м, житловою площею 36,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про те, що позивач забезпечений житловою площею вище встановленої норми, передбаченої ЖК України.
Судом першої інстанції зазначено про відсутність порушення відповідачем умов зазначених Галузевої угоди, Генеральної угоди та Колективного договору, оскільки відповідачем включено позивача до списків на позачергове отримання житла по категорії інвалідів війни та поставлено позивача на квартирний облік у списках працівників регіональної філії по м. Києву з 19 липня 2013 року у загальній черзі під № 565, та позачергово як особа з інвалідністю внаслідок війни з 26 листопада 2019 року під № 2.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити всі необхідні дії, передбачені Генеральною угодою, Галузевою угодою 1, Галузевою угодою 2 і Колективним договором, для поліпшення житлових умов позивача, а саме: забезпечення позивача відокремленим ізольованим житлом, є необґрунтованою, оскільки зобов'язання юридичної особи купити у фізичних чи юридичних осіб житло є неналежним способом захисту з огляду на втручання у такий спосіб у господарську діяльність господарюючого суб'єкта.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обраного позивачем способу захисту.
Позивач зазначає, що викладені судом першої інстанції обставини не відповідають фактичним обставинам, оскільки він не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5003647857115 неможливо ідентифікувати якому саме ОСОБА_1 належить майно, оскільки не зазначено ідентифікаційний номер власника.
Вказує, що судом першої інстанції застосовано норму статті 47 ЖК України, яка не підлягала застосуванню, згідно з якою норма жилої площі в Україні встановлюється у розмірі 13,65 кв.м/чол., та не застосовано статтю 3 закону № 2482-XII, відповідно до якої санітарна норма загальної площі - це 21 кв.м./чол.+10 кв.м. на сім?ю (разом 31), постанову Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (місто Коростень це радіоактивно забруднений населений пункт - зона гарантованого добровільного відселення), п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409, де встановлено соціальну норма житла для надання пільги - 21 кв.м. загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв.м на сім?ю (разом 31,5 кв.м); статті 49, 50 ЖК України, абз. 2, 3 п. 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими позивач, як особа з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи визнається таким, що потребує поліпшення житлових умов, якщо забезпечений жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті із врахуванням додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати, що становить разом щонайменше умісті Києві - 30,3 кв.м, у місті Коростені - 32,9 кв.м, але місто Коростень - це радіоактивно забруднений населений пункт - зона гарантованого добровільного відселення.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 10 вересня 2019 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 23).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого 27 червня 2017 року, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с. 23).
ОСОБА_1 є особою із інвалідністю 3 групи і має право на пільги та компенсацію, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с. 23).
Згідно з довідкою ДТГО «Південно-Західна залізниця» від 18 вересня 2015 року № НДБ-4/900 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в єдиних списках працівників залізниці по місту Києву з 19 липня 2013 року в загальній черзі під № 816 та в позачерговій черзі як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС-2 кат. під № 21 (а.с. 20).
Зі списку черги працівників регіональної філії «Південно-Західна залізниця» А «Укрзалізниця», які перебувають на квартирному обліку по м. Києву, вбачається, що станом на 01 січня 2020 року ОСОБА_1 перебуває у списку позачергової черги (інваліди війни) на другому місці. Дата включення у пільгову чергу 26 листопада 2019 року (а.с. 70).
Відповідно до листа АТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2020 року № МЗК-08/173 згідно зі спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Управління регіональної філії від 26 листопада 2019 року № 65 та спільного рішення адміністрації та Дорпрофсожу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» від 05 грудня 2019 року № 6 про внесення змін у справу квартирного обліку, затвердженого розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 грудня 2019 року № 1023, ОСОБА_1 включений в списки на позачергове отримання житла по категорії інвалідів війни з 26 листопада 2019 року (а.с. 22).
19 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з виходом на пенсію (на пільгових умовах) на підставі наказу відповідача від 08 грудня 2022 року № 1044/ос (а.с. 127 зі звороту).
Згідно з довідкою АТ «Укрзалізниця» від 19 січня 2023 року № НЗЕ-08/63 ОСОБА_1 , пенсіонер, колишній працівник регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» перебуває на квартирному обліку в списках працівників регіональної філії по місту Києву з 19 липня 2013 року в загальній черзі під № 565, та позачергово як особа з інвалідністю внаслідок війни з 26 листопада 2019 року під № 2 (а.с. 132).
Відповідно до копії Тимчасової довідки № 23 від 14 березня 2023 року ОСОБА_1 встановлено статус ветерана праці (а.с. 147).
Згідно з копією довідки Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 березня 2023 року № 177 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 14 лютого 2013 року у складі сім'ї з 1 особи; порядок забезпечення житлом: позачерговий; категорія обліку: особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов'язків військової служби), дата встановлення категорії 08 листопада 2019 року (а.с. 146).
Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про об'єкт нерухомого майна, відомостей про права власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) належить на праві власності квартира загальною площею 29,94 кв. м, житловою площею 16,62 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору міни № 823437 від 23 лютого 2004 року (копія інформаційної довідки № 10456649225 від 15 лютого 2023 року (номер витягу 5003636572962) (а.с. 154).
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостями про об'єкт нерухомого майна, відомостями про права власності ОСОБА_1 належить на праві власності квартира загальною площею 60,0 кв.м, житловою площею 36,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування № 8714 від 14 листопада 2005 року (копія інформаційної довідки № 10500113568 від 22 лютого 2023 року (номер витягу 5003647857115) (а.с. 155).
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Абзацом 3 статті 39 ЖК України визначено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об'єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Звернувшись до суду для захисту своїх прав, ОСОБА_1 у своєму позові просив:
визнати неправомірними дії відповідача в частині невиконання обов'язку з поліпшення житлових умов працівників, встановленого Генеральною угодою, Галузевою угодою 1, Галузевою угодою 2 і Колективним договором;
зобов'язати відповідача вчинити усі необхідні дії, передбачені Генеральною угодою, Галузевою угодою 1, Галузевою угодою 2 і Колективним договором, для поліпшення житлових умов позивача протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: забезпечення відокремленим ізольованим житлом площею згідно з нормами, встановленими законодавством, шляхом купівлі у фізичних чи юридичних осіб.
Прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 не містить чіткого визначення способу судового захисту позивача та не містить посилань, на те, які саме дії суд має зобов'язати вчинити відповідача для забезпечення його відокремленим ізольованим житлом.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на пункт 3.6.3 Галузевої Угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки та пункт 3.7.5 Галузевої Угоди між Міністерством інфраструктури України і Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2017-2021 роки.
Пунктом 3.6.3 Галузевої Угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки передбачено обовязоок Укрзалізниці забезпечити надання працівникам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальних пільг і гарантій, передбачених законодавством України.
Також пунктом 3.7.5 Галузевої Угоди між Міністерством інфраструктури України і Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2017-2021 роки визначено обов'язок підприємства, установи, організації залізничного транспорту та метрополітени забезпечити надання працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальних гарантій та пільг, передбачених чинним законодавством України.
Указані норми є відсильними нормами до інших нормативних актів, які встановлюють особливості та порядок забезпечення працівників такими соціальними гарантіями.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також пільги та компенсацію, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також військовослужбовців також регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Відповідно до списку черги працівників регіональної філії «Південно-Західна залізниця» А «Укрзалізниця», які перебувають на квартирному обліку по м. Києву, станом на 01 січня 2020 року ОСОБА_1 перебуває у списку позачергової черги (інваліди війни) на другому місці.
З указаного списку вбачається, що ОСОБА_1 включено у пільгову чергу 26 листопада 2019 року (а.с. 70).
Відповідно до вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має бути забезпеченим жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, тобто у строк до 26 листопада 2021 року.
Однак ОСОБА_1 звернувся з указаним позовом до суду у січні 2021 року, тобто до спливу дворічного строку, який визначений законом на забезпечення його житлом.
Указане свідчить про те, що станом на час звернення до суду з указаним позовом право ОСОБА_1 на пільги, встановлені пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порушеним ще не було.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.
Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила).
Згідно із пунктом 39 Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень, а також випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
У абзаці 3 пункту 38 Правил визначено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Інших підходів, ніж дата взяття на облік, у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень, законодавство України не встановлює.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 758/15583/17(провадження № 61-2710св20).
З довідки ДТГО «Південно-Західна залізниця» від 18 вересня 2015 року № НДБ-4/900 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в єдиних списках працівників залізниці по м. Києву з 19 липня 2013 року у загальній черзі під № 816 та в позачерговій черзі, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС-2 кат. під № 21 (а.с. 20).
Інших доказів того, що позивач має право на зміну черговості видачі квартир, до суду не було надано.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 761/40646/17 (провадження № 61-37419св18) у подібних правовідносинах вказав, що позивач має право на позачергове отримання житла у відповідності до вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини третьої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла перед ним, що узгоджується з положенням статті 43 ЖК України та є підставою для відмови у задоволенні заявленого у цій справі позову.
Такий же висновок Верховний Суд зробив у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21).
Враховуючи викладене та усталену практику Верховного Суду при вирішенні подібних спорів, встановивши, що перед позивачем у черзі осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно з законодавством мають право на позачергове одержання житлової площі знаходяться інші особи, які потребують поліпшення житлових умов, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про надання йому житла раніше, ніж його отримають особи, що перебувають на квартирному обліку перед ним, суперечитиме нормам законодавства України щодо черговості надання житла та призведе до втручання у права цих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата виготовлення повного судового рішення 20 березня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська