Справа № 755/11964/20
Категорія 43
09 січня 2023 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павелків Тетяни Леонідівни , про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця
04.11.2020 року у провадження судді Подільського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа № 755/11964/20 за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Певелків Тетяни Леонідівни (надалі за текстом - відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні перебуває виконавче проваджене № НОМЕР_2, яке відкрито приватним виконавцем Павелків Т.Л. з примусового виконання виконавчого напису № 7372 від 15.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Банк Форд» заборгованості у розмірі 24 741,36 грн. 17.01.2020 року відповідачем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про арешт коштів позивача, що містяться на інших відкритих рахунках, а також, на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Також, відповідач стягнув з позивача основну винагороду у розмірі 2 474,13 грн. Вважає, що відповідач порушує право позивача на отримання заробітної плати, а сказані кошти є основним доходів та існування для позивача та її сім'ї.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 202 року у справі № 200/4882/20-а, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 визнано протиправними та скасовано постанови від 05 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напис № 7372 від 15 листопада 2019 року; постанови від 17 січня 2020 року в частині арешту коштів боржника на рахунках; постанови від 17 січня 2020 року в частині витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Вважає, що вказаними неправомірними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, оскільки, вона була позбавлена можливості сплачувати за житлово-комунальні послуги, купувати сезонний одяг та інші речі для свого належного існування, у тому числі для дітей - доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є членом їхньої родини, сплачувати харчування та додаткові освітні послуги доньки в школі, а також оплачувати витрати, обумовлені забезпечення звичного належного та гідного способу життя своєї родини, особливо дітей.
Відсутність можливості розпоряджатися заробітною платою, яка є єдиний її доходом, завдавало позивачу душевного болю та страждань, оскільки була обмежена купувати ліки та провести заплановану операцію в медичному закладі відділенні кардіо та рентгенваскулярної хірургії у зв'язку з чим була пропущена її черга на заздалегідь заплановану операцію.
Крім того, чоловік позивача - ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи трудового каліцтва, ступінь втрати професійної працездатності 50%, отримує пенсію, потребує медичної та соціальної допомоги, а тому, в результаті арешту рахунку заробітної плати позивачу було необхідно вишукувати додаткові кошти для належного догляду за ним.
Відсутність можливості розпоряджатися заробітною платою, яка є єдиним доходом, завдавало душевного болю та страждань, напруженого психічного стану перед своєю родиною за неможливості отримувати свою заробітну плату, оскільки була обмежена в можливостях надати їм сумісне належне та гідне життя, виховувати та навчати дітей, купувати ліки як для позивача так і для її родини, слідкувати за станом здоров'я родини, оскільки не мала можливості отримувати заробітні гроші на рахунку в банківській установі, а інших доходів не має.
У зв'язку із вищевикладеним, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, яку оцінила у розмірі 50 000,00 грн.
23.02.2021 у справі відкрито провадження, розгляд справи призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
У судове засідання відповідач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавче проваджене № НОМЕР_2, яке відкрито приватним виконавцем Павелків Т.Л. з примусового виконання виконавчого напису № 7372 від 15.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Банк Форд» заборгованості у розмірі 24 741,36 грн. 17.01.2020 року відповідачем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про арешт коштів позивача, що містяться на інших відкритих рахунках, а також, на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 202 року у справі № 200/4882/20-а, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 визнано протиправними та скасовано постанови від 05 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напис № 7372 від 15 листопада 2019 року; постанови від 17 січня 2020 року в частині арешту коштів боржника на рахунках; постанови від 17 січня 2020 року в частині витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
В порушення вимог вищенаведених процесуальних норм, позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові. При цьому, сам по собі факт наявності судового рішення про визнання дій відповідача неправомірними, за умови недоведення вищенаведених обставин, не являється достатньою підставою для висновку про наявність в справі підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 280-283, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Павелків Тетяни Леонідівни , про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця - залишити без задоволення;
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Павелків Тетяна Леонідівна (адреса: АДРЕСА_2 );
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК