Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5774/21
20 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Подільського районного суду м. Києва
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановила :
У провадженні колегії суддів Подільського районного суду міста Києва перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існують ризики незаконного впливу на свідків, які ще не допитані, вчинення іншого кримінального правопорушення та переховуватись від суду. Окрім того зазначає, що ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення різної категорії злочинів як за крадіжки, так і спричинення тілесних ушкоджень, а саме вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.07.2023 року, за яким засуджений до покарання у виді 4 років позбавлення волі, вирок оскаржується в апеляційній інстанції.
Потерпіла підтримала позицію прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Захисник вказав, що ризики, про які вказує прокурор необгрунтовані, обвинувачений просив врахувати що має постійне місце проживання та родичів, які мають можливість допомагати матеріально.
Розглянувши клопотання, заслухавши учасників процесу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не працюючий, в м.Київ не має постійного місця проживання та реєстрації, зареєстрований в Черкаській області, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років.
Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 засуджений вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.07.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки (вирок не набрав законної сили).
Враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, що дає підстави дійти до висновку, що існують ризики переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.
Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого та спосіб вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне не визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177,183 КПК України, колегія суддів
постановила:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів по 18 травня 2024 року включно.
Строк дії ухвали визначити по 18 травня 2024 року включно.
Копію ухвали направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 20.03.2024 року о 16 год. 55 хв.
Cудді Подільського
районного суду м. Києва ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3